ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 712/2994/20
провадження № 51-2114км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілих ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_13 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_9, захисника засудженого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_10, захисника засудженого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 квітня 2023 року і захисника засудженого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_16,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Черкаси, без місця реєстрації, раніше судимого за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2018 року за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 186; ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК,
ОСОБА_15,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше не судимого,
ОСОБА_14,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого там само, раніше не судимого,
ОСОБА_13,
ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3, зареєстрованого у АДРЕСА_4, раніше не судимого,
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2022 року ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13, засуджено кожного окремо за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 06 червня 2022 року.
Зараховано ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 строк їх попереднього ув`язнення з 16 серпня 2019 року по 05 червня 2022 року.
За цим же вироком ОСОБА_17 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 12 років, за ч. 4 ст. 296 цього Кодексу - на строк 6 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати із 06 червня 2022 року.
Зараховано ОСОБА_16 строк його попереднього ув`язнення із 16 серпня 2019 року по 05 червня 2022 року.
Вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів і процесуальних витрат.
За фактичних обставин, детально встановлених і наведених у вироку місцевого суду, 16 серпня 2019 року, близько 01:00, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_13 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження (далі - Особа 1), перебуваючи неподалік магазину "West market", розташованого на вул. Чорновола, 142-А, зокрема на перехресті цієї вулиці з вул. Чайковського в м. Черкасах, біля зупинки громадського транспорту за попередньою змовою, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, реалізуючи єдиний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилася в нехтуванні загальнолюдськими правилами співжиття, ігноруючи норми моралі та правила поведінки, з особливою зухвалістю, безпідставно, заздалегідь озброївшись предметами для спричинення тілесних ушкоджень, зокрема газовими балонами, пістолетом і дерев`яними палицями, розуміючи свою перевагу в силі та кількості осіб, попередньо застосувавши газовий балон до раніше невідомих їм ОСОБА_20 та ОСОБА_21 з метою зменшити їхні можливість чинити опір, умисно, протиправно, усвідомлюючи, що від їхніх дій можуть настати тяжкі наслідки, нанесли потерпілим ОСОБА_20 та ОСОБА_21 численні тілесні ушкодження. Водночас ОСОБА_22, реалізуючи свій раптово виниклий умисел, не охоплений діями та умислом інших учасників, використовуючи заздалегідь принесений ним ніж, завдав ОСОБА_20 проникаюче ножове поранення в ділянку грудної клітки, у результаті якого останній помер у лікарні.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_11 просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів з огляду на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
На переконання захисника, суди під час призначення покарання не врахували того, що його підзахисний має інвалідність ІІ групи, значної шкоди особисто нікому не заподіяв, зброї не мав та не застосовував, а тому необґрунтовано призначили покарання наближене до максимальних меж санкції ч. 4 ст. 296 КК.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.
Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат зазначає про те, що апеляційний суд усупереч вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) залишив поза увагою порушення, допущені місцевим судом.
Захисник уважає, що місцевий суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, оскільки встановив обставини, які не інкримінувалися його підзахисному й обтяжують покарання, чим грубо порушив право останнього на захист, а також положення ст. 337 КПК.
Крім того, касатор акцентує на тому, що апеляційний суд, спростовуючи доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, не виклав в ухвалі докладних мотивів у цій частині.
Зокрема, сторона захисту вказувала на неналежне встановлення часу вчинення кримінального правопорушення, суперечливість доказів, у тому числі достовірність слідчих дій, проведених за участю потерпілої ОСОБА_23, котра під час впізнання повідомила про те, що ударів ножем завдавав ОСОБА_24, а потім зазначала, що цією особою є ОСОБА_25 .
Також адвокат зазначає про розбіжності між даними акта судово-медичної експертизи від 19 серпня 2019 року та висновками суду щодо причини смерті потерпілого ОСОБА_20 .
Водночас суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисту про проведення повторної судово-медичної експертизи, яке було заявлено з метою встановлення механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, від яких він помер.
Між тим, касатор не погоджується з рішенням суду в частині відмови у проведенні експертизи відеозапису від 15 серпня 2019 року, зміст якого був покладений в основу обвинувального вироку, а сам відеозапис, на думку захисника, досліджений поверхово.
Більше того за наявності суперечливих доказів, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 404 КПК повторно їх не дослідив і не установив усіх обставин кримінального провадження.
Водночас адвокат наголошує на невідповідності тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, оскільки, на його переконання, не було враховано ряду обставин, що характеризують особу ОСОБА_16, а саме того, що він повністю визнав свою вину у вчиненні хуліганства групою осіб ( ч. 2 ст. 296 КК), має тяжке захворювання, на утриманні в нього перебуває немовля, 2023 року народження, а тому призначене покарання є надто суворим.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог КПК, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, перекваліфікувавши дії ОСОБА_14 з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 126 цього Кодексу.
На думку захисника, винуватість ОСОБА_14 за ч. 4 ст. 296 КК не доведена поза розумним сумнівом і не підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування. Він детально наводить мотиви про те, що суди попередніх інстанцій неправильно кваліфікували дії підзахисного.
Звертає увагу на неконкретність пред`явленого обвинувачення, оскільки воно сформульовано одразу щодо всіх, а не окремо по кожному з осіб, яким воно пред`явлено. При цьому в обвинуваченні не зазначено, у чому саме виразилися кваліфікуючі ознаки хуліганства, такі як грубе порушення громадського порядку, особлива зухвалість чи винятковий цинізм, а також використання будь-яких засобів, визначених у ч. 4 ст. 296 КК.
Не погоджується з висновками суду щодо доведеності вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, оскільки переконливих доказів того, що дії ОСОБА_14 були узгоджені з іншими засудженими, матеріали кримінального провадження не містять.
Стверджує, що слідчі дії, за наслідками яких було складено протоколи проведення впізнання за фотознімками з потерпілими, покладені в основу обвинувального вироку, проведено з істотним порушенням норм КПК.
Мотивуючи свої доводи в цій частині, адвокат зазначає, що у протоколах не відображено, за якою сукупністю ознак потерпілі можуть упізнати осіб, пред`явлених для впізнання, і не аргументовано, чому впізнання слід проводити саме за фотознімками. Водночас акцентує на тому, що додатком до протоколів є довідка, яка містить розбіжності з датою проведення самої слідчої дії, адже вона датована 06 вересня 2019 року, а слідча дія фактично відбулася 17 серпня цього ж року, отже, протоколи складені без дотримання положень статей 104, 105, 228 КПК.
Крім цього, не погоджується із законністю слідчих дій за участю свідка ОСОБА_26, оскільки вважає, що вони були проведені з грубим порушенням процесуального закону, зокрема впізнання за фотознімками було проведено за участі цього свідка, який раніше бачив особу, котру мав упізнати, адже був присутнім у судовому засіданні під час обрання їй запобіжного заходу і цю особу було представлено як підозрюваного у вчиненні подій, що є предметом судового розгляду.
До того ж, на думку касатора, у судових рішеннях відсутні вагомі мотиви щодо непереконливості показань свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, які спростовують версію сторони обвинувачення.
При цьому вважає, що суди безпідставно послалися на дані протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_26, адже його зміст не узгоджується з фактичними обставинами кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_10, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог КПК, просить змінити судові рішення першої і апеляційної інстанцій, перекваліфікувавши дії ОСОБА_13 з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 125 цього Кодексу.
Адвокат ОСОБА_10, діючи в інтересах свого підзахисного, по суті наводить аргументи та мотиви необґрунтованості судових рішень, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_9, зокрема щодо: неправильного встановлення судами попередніх інстанцій кваліфікації дій ОСОБА_13, з огляду на його роль; недопустимості доказів, у тому числі, даних протоколів упізнання за фотознімками як з потерпілими, так і зі свідком ОСОБА_26 ; безпідставного неврахування показань свідків ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_31 .
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ізасуджений ОСОБА_13 підтримали подані скарги, просили їх задовольнити та навели відповідні аргументи своєї позиції, прокурор ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_7, представник потерпілих ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення касаційних скарг, вважаючи їх необґрунтованими.
Мотиви Суду
У статті 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання захисниками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у своїх касаційних скаргах захисники, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Колегія суддів уважає обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій щодо непереконливості доводів сторони захисту, які були предметом їх розгляду і є аналогічними викладеним у касаційних скаргах.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з формулюванням обвинувачення, визнаного місцевим судом доведеним, висновком щодо кваліфікації дій кожного із засуджених, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Зміст вироку узгоджується з положеннями ст. 374 КПК, зокрема п. 2 ч. 3 цієї статті.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості засуджених, суд першої інстанції послався на ряд доказів, зокрема на показання потерпілих і свідків, зміст яких докладно відобразив у вироку, а також на письмові докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, дав їм відповідну оцінку, про яку зазначив у судовому рішенні. Ці докази, на переконання районного суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, є належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей і доповнюють один одного.
Отже, за наслідком судового розгляду районний суд дійшов висновку про доведеність винуватості засуджених і правильно встановив кваліфікацію дій кожного з них, зокрема, ОСОБА_16 за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 - за ч. 4 ст. 296 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції не виявив порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними.
Доводи захисника ОСОБА_8 щодо порушень вимог ст. 337 КПК колегія суддів уважає необґрунтованими, беручи до уваги таке.
За пунктом 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, сформульовано так: "… ОСОБА_16, за попередньою змовою та разом з ОСОБА_14, ОСОБА_13 та іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а також з ОСОБА_15, протиправно, цілеспрямовано, реалізуючи свій спільний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_20 та ОСОБА_21, з хуліганських мотивів явної неповаги до суспільства, яке виразилося в нехтуванні загальнолюдськими правилами співжиття, ігноруючи норми моралі та правила поведінки, з особливою зухвалістю, безпідставно, маючи незначний привід, заздалегідь озброївшись предметами, для спричинення тілесних ушкоджень, зокрема, пістолетом, ножем та дерев`яними палицями…". При цьому дії усіх засуджених були кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115; пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК (т. 1, а. п. 4 - 52).
Розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, суд першої інстанції не установив спільного умислу на умисне вбивство з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб і перекваліфікував дії ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 з ч. 2 ст. 15, пунктів 7, 12 ч. 2 ст. 115; пунктів 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 4 ст. 296 цього Кодексу, а дії ОСОБА_16 - на п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК і навів конкретні мотиви прийнятого рішення.
Таке рішення суду не суперечить вимогам кримінального процесуального закону щодо меж судового розгляду. Зокрема, ч. 3 ст. 337 КПК передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.