ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 754/12104/20-ц
провадження № 61-9060 св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кевлар-Групп";
третя особа- Головне управління Держпраці у Київській області;
розглянув заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кевлар-Групп" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кевлар-Групп", третя особа - Головне Управління Держпраці
у Київській області, про встановлення факту перебування у трудових відносинах,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кевлар-Групп" (далі - ТОВ "Кевлар-Групп"), третя особа - Головне Управління Держпраці у Київській області, про встановлення факту перебування у трудових відносинах.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого
2023 року заяву представника ТОВ "Кевлар-Групп" - Кормушиної О. І. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кевлар-Групп" витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 16 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року, додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року
залишено без змін.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Кевлар-Групп" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, а саме за подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
З огляду на підпункти "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу має містити у разі необхідності клопотання особи, яка подає відзив на касаційну скаргу.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Кевлар-Групп" заявлене клопотання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а саме: стягнення з позивача гонорару адвоката за подачу відзиву на касаційну скаргу у розмірі 4 000 грн.
Відзив надісланий учасникам справи і від ОСОБА_1 заперечень щодо нього не надходили (том 3, а. с. 96-99).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник подав такі докази: договір про надання правничої допомоги від 01 серпня 2023 року; рахунок від 01 серпня 2023 року № 1/08; платіжна інструкція від 01 серпня 2023 року
№ 4628 про оплату правничої допомоги, (том 3, а. с. 93-95). Також до заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі додано акт здачі-прийняття (надання послуг) від 29 вересня 2023 року.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року
№ 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.