Постанова суду № 380/6044/21 від 02.11.2023 про визнання протиправним рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 380/6044/21

адміністративне провадження № К/990/24513/23, № К/990/25076/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих прокуратур), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправним рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 (суддя - Гулкевич І. З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 (колегія суддів у складі: Кузьмича С. М., Матковської З. М., Улицького В. З.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих прокуратур), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії № 20 від 24.12.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", винесеного відносно прокурора ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської обласної прокуратури № 331к від 10.03.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021";

- поновити ОСОБА_1 у Львівській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області, а саме: на посаді прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова та в органах прокуратури з 13.03.2021 чи іншій рівнозначній посаді за згодою ОСОБА_1 ;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день винесення судом рішення про поновлення її на роботі без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 45 231,31 грн без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 18.01.2006 вона працювала в органах прокуратури по день звільнення. Зазначає, що нею успішно пройдено два етапи атестації, які складаються з іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту на загальні здібності та навички. За наслідками співбесіди 24.12.2020 Дванадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 20 про неуспішне проходження нею атестації, та на підставі якого 10.03.2021 її звільнено з посади прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та органів прокуратури. Вважає, що рішення кадрової комісії підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, у ньому не наведено обставин та доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття. Також указує, що підстава - пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" указана в наказі № 331к про її звільнення, передбачає звільнення працівника у разі ліквідації, реорганізації чи скорочення штату органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Поряд з цим, ні ліквідації ні реорганізації чи скорочення штату працівників прокуратури Львівської області не відбулося. Указує про відсутність в оскаржуваному наказі конкретної підстави для її звільнення, а тому вважає, що і наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, вважає, що спірними рішенням та наказом відповідачів порушено її право на працю, повний захист якого можливий шляхом поновлення на роботі в органах прокуратури на рівнозначній посаді, скасувавши як протиправні рішення кадрової комісії та прийнятий на його підставі наказ про звільнення з посади, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього заробітку та моральної шкоди.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивачка з 18.01.2006 працювала в органах прокуратури, що підтверджується трудовою книжкою.

Законом України від 19.09.2019 № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності з 25.09.2019, запроваджено процедуру атестації прокурорів, як передумову переведення на посаду прокурорів в обласні прокуратури.

09.10.2019 позивачка подала заяву про переведення її на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

На підставі заяви від 09.10.2019 позивачка допущена до складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, який відбувся 26.10.2020.

За результатами складеного іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувся 26.10.2020, ОСОБА_1 набрала 100 балів та рішенням Першої кадрової комісії з атестації прокурорів обласних прокуратур № 1 від 26.10.2020 була допущена до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

За результатами складеного іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, що відбувся 05.11.2020, ОСОБА_1 набрала 124 бали та рішенням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів окружних прокуратур № 4 від 05.11.2020 була допущена до проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Позивачка проходила співбесіду на засіданні Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів окружних прокуратур, яке відбулося 24.12.2020.

Дванадцятою кадровою комісією ухвалено рішення № 20 від 24.12.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", згідно з яким прокурор Сихівського відділу Львівської місцевої № 1 Львівської області ОСОБА_2 не пройшла атестацію. Як указано у рішенні, Комісія, керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ та пункту 6 розділу І, пункту 16 розділу ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), під час проведення співбесіди з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої № 1 Львівської області ОСОБА_2 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

На підставі цього рішення наказом Львівської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 331к, керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021.

Позивачка, не погоджуючись з рішенням Дванадцятої кадрової комісії від 24.12.2020 № 20 про неуспішне проходження нею атестації та наказом Львівської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 331к про її звільнення з посади, звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Офіс Генерального прокурора.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 20 від 24.12.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської обласної прокуратури № 331к від 10.03.2021 "Про звільнення ОСОБА_1", яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області з 12.03.2021. Поновлено ОСОБА_1 з 15.03.2021 на посаді прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та в органах прокуратури. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по 12.12.2022 включно в сумі 486 794,40 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та органів прокуратури з 15.03.2021 та в частині стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 22 425,36 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено повністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у професійній етиці та доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку. Таким чином, члени Дванадцятої кадрової комісії, приймаючи оскаржуване рішення, керувались інформацією, належність, допустимість, достовірність та достатність якої неможливо перевірити, з огляду на ненадання відповідних доказів суду.

Разом з цим суд зазначив, що посилання представника відповідача щодо дискреційних повноважень кадрових комісії та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку предмету атестації, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто дотриманню пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233), є безпідставними. Водночас, суд зазначив, що згідно з оскаржуваним наказом в. о. керівника Львівської обласної прокуратури від 10.03.2021 за № 331к позивача звільнено із займаної посади на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 113-ІХ; підставою для звільнення позивача слугувало рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів від 24.12.2020 № 20, а тому суд дійшов висновку, що наказ в. о. керівника Львівської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 331к про звільнення ОСОБА_2 є похідним від рішення Дванадцятої кадрової комісії від 24.12.2020 №20 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", і, відповідно, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд дійшов висновку, що належним способом поновлення порушених прав позивачки є поновлення саме на посаді, з якої його було звільнено, а саме: на посаді прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та в органах прокуратури. При цьому, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо поновлення її саме у Франківській окружній прокуратурі м. Львова на посаді рівнозначній до посади прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області, оскільки, як зазначив суд, відповідно до приписів частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законом у якості способу захисту порушеного трудового права незаконно звільненого працівника передбачено саме поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Щодо дати поновлення на посаді суд зазначив, що згідно з оскаржуваним наказом від 10.03.2021 № 331к позивача звільнено з 12.03.2021, який є останнім робочим днем, тоді як першим днем звільнення є 15.03.2021. Також суд зазначив, що оскільки днем звільнення позивача є 12.03.2021, час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по 12.12.2022 становить 445 робочі дні, то середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 486 794,40 грн (1093,92 грн х 445 робочі дні), який необхідно стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь позивачки. При цьому суд зазначив, що указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено роботодавцем як податковим агентом при виплаті цієї суми позивачу.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь позивачки вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 45 231,31 грн є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки юридичним фактом, що зумовив звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, а не реорганізація, ліквідація, перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачкою під час розгляду справи не надано жодного доказу на підтвердження моральних страждань, а також не надано обґрунтувань щодо заявленого розміру моральної шкоди та доказів того, що саме така сума є співмірною із завданою шкодою.

При цьому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги Офісу Генерального прокурора

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій до Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся Офіс Генерального прокурора, якій вважає рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 380/6044/21 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними і скасування рішення та наказу такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою для їх касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України Офіс Генерального прокурора зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме: через незастосування положень пунктів 12, 15, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункту 9 розділу IV Порядку № 221, внаслідок неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування до спірних правовідносин, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 640/1083/20 та від 04.08.2022 у справах № 200/8155/20-а та № 160/12019/20 стосовно дискреційних повноважень кадрових комісій під час проходження прокурором співбесіди надавати оцінку його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності за результатами опрацювання масиву даних у тому числі тих, які знаходяться у вільному доступі, зокрема на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК).

Отже скаржник вважає, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: пункти 12, 15, 17 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункт 9 розділу IV Порядку № 221, а саме: судами не враховано висновки Верховного Суду стосовно того, що процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній. При цьому звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що перевірка декларацій є виключною компетенцією НАЗК.

Крім того, Офіс Генерального прокурора наголошує на тому, що завданням комісій не є встановлення невідповідності задекларованої інформації дійсності, а надання оцінки доброчесності прокурора у зв`язку із виявленням інформації, яка породжує обґрунтований сумнів у дотриманні прокурором відповідних правил, оцінки його ставлення до відповідних обставин. Кадрова комісія не вирішувала питання належності заповнення позивачем декларацій, не встановлювала вину особи у вчиненні корупційних правопорушень, не вчиняла дій, віднесених до виключної компетенції інших органів, у тому числі НАЗК, з контролю та перевірки декларацій, а діяла суто у межах своїх повноважень - в площині оцінки відповідності прокурора критерію доброчесності під час атестації.

Також зазначає, що рішення кадрової комісії не є стенограмою чи іншим документом, де необхідно фіксувати дослівний зміст обговорення, та виступи кожного з членів комісії, воно оформлене із дотриманням загальних вимог законодавства до оформлення документів. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги Львівської обласної прокуратури

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій до Верховного Суду з касаційною скаргою звернулась також Львівська обласна прокуратура, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 в частині задоволення позовних вимог та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження Львівська обласна прокуратура зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України Львівська обласна прокуратура зазначає, що судами при розгляді цієї справи неправильно застосовано підпункт 3 пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункт 8 частини першої статті 11, частин першої статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.07.2022 у справі № 640/1083/20, від 15.09.2022 у справі № 380/4314/21, відповідно до яких порядок перевірки декларацій, що здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції та процедура проведення атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України Львівська обласна прокуратура посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування правових норм, а саме: пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо застосування до спірних правовідносин правил проведення співбесіди, передбачених Порядком № 221 у взаємозв`язку з пунктом 7 розділу І, пункту 2 розділу V цього Порядку; пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ в контексті правової оцінки і тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів співбесіди з прокурором; пункту 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ в контексті підставності і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей оцінювання результату співбесіди позивача.

Крім того, Львівська обласна прокуратура зазначає, що саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що, в свою чергу, і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій. Отже, кадрові комісії наділені сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою прокурорів. Обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні кадрова комісія жодними чинними нормативно-правовими актами не визначено, а тому, на думку скаржника, висновки суду про недостатню вмотивованість спірного рішення не відповідають вимогам законодавства.

Наголошує, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня професійної компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності.

Також наголошує на тому, що кадрові комісії при оцінюванні доброчесності прокурорів не встановлюють фактів порушення антикорупційного законодавства, не ініціюють на основі дослідженої інформації притягнення прокурорів до кримінальної або адміністративної відповідальності та не перебирають на себе компетенцію НАЗК здійснювати офіційний контроль та перевірку декларацій. На думку скаржника, суди у цій справі не врахували законодавчо закріплену різницю між атестацією прокурорів та притягненням до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності не лише в частині юридичного змісту, предмета, а й в юридичному статусі відповідних процедур та процесів, у тому числі щодо різниці між стандартом доведення необхідним для обґрунтування рішення кадрової комісії та стандартом "доказуванням" вини особи. Судами не враховано той факт, що атестація є оцінкою етичних та інших якостей кандидата, визначених законом для цієї перевірки. Зазначає, що закон не обмежує кадрові комісії при проведенні атестації та фактично дозволяє їм проводити автономну оцінку, використовуючи різні джерела інформації, а висновки НАЗК можуть бути лише одним із джерел. Атестація по суті є спеціальною оцінкою прокурорів, і вона втратила б сенс, якби була обмежена попередніми офіційними рішеннями інших органів щодо виявлення порушень з боку прокурорів. У свою чергу, позиція судів щодо виключності повноважень НАЗК, на думку скаржника, певним чином обмежує сам механізм запобігання корупції, передбачений Законом України "Про запобігання корупції", де джерелом отримання інформації можуть бути будь які повідомлення від викривачів з різних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень.

Також Львівська обласна прокуратура вважає необґрунтованими висновки судів про незаконність рішення кадрової комісії в частині наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та компетентності у зв`язку з складанням присяги адвоката та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю під час роботи в органах прокуратури, оскільки, на думку скаржника, намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та неупередженість.

Позиція інших учасників справи

Позивачка у відзивах на касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури просить: закрити касаційне провадження з розгляду третьої касаційної скарги Офісу Генерального прокурора від 10.07.2023 або залишити без розгляду третю касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора від 10.07.2023; закрити касаційне провадження з розгляду третьої касаційної скарги Львівської обласної прокуратури від 12.07.2023 або залишити без розгляду третю касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури від 12.07.2023. У випадку відмови в задоволенні пунктів перших прохальних частин відзивів позивачка просить залишити без задоволення касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 - без змін.

Рух касаційної скарги

11.07.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_3, суддів Мацедонську В. Е., Шевцову Н. В. для розгляду судової справи № 380/6044/21.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31.07.2023 № 1227/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 380/6044/21 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н. В., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_3, суддів Мацедонську В. Е., Радишевську О. Р. для розгляду судової справи № 380/6044/21.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 зупинено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 380/6044/21 в частині стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по 12.12.2022 включно в сумі 486 794,40 грн до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.08.2023 № 1347/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 380/6044/21 у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.08.2023 № 815/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", згідно з наказом Голови Верховного Суду від 10.08.2023 № 2512-К "Про відрахування судді ОСОБА_3 зі штату Верховного Суду".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 380/6044/21.

17.07.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_3, суддів Мацедонську В. Е., Шевцову Н. В. для розгляду судової справи № 380/6044/21.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_3, суддів Мацедонську В. Е., Радишевську О. Р. для розгляду судової справи № 380/6044/21.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 380/6044/21.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про закриття касаційних проваджень (залишення касаційних скарг без розгляду) за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 380/6044/21.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом № 113-IX, який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Згідно з пунктом 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктами 11, 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Пунктом 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із підстав, зокрема: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Пунктом 1 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

................

Перейти до повного тексту