ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 120/6039/22
адміністративне провадження № К/990/10022/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2023 року (постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П.) у справі №120/6039/22,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся до Віницького окружного адміністративного суду з позовом до цього ж суду про визнання дій останнього протиправними, зобов`язання вчинити дії (надіслати на поштову адресу позивача усі прийняті у справі № 120/1900/21 рішення).
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року матеріали справи були направлені до Сьомого апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 08 вересня 2022 року справу № 120/6039/22 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії передав за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.
3. 23 вересня 2022 року матеріали справи зареєстровані у Хмельницькому окружному адміністративному суді та визначено головуючого суддю для розгляду справи.
4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року відмовлено у відкритті провадження.
5. Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Разом з апеляційною скаргою позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом 10 днів усунути недоліки апеляційної скарги.
7. Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції зазначив, що надані ним відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 по 4 квартал 2021 року, не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору.
8. Суд виснував, що докази на які посилається ОСОБА_1 не є достатніми на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, якими підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб.
9. 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 на адресу суду надіслав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 2 кварталу 2021 року по 2 квартал 2022 року станом на 25 серпня 2022 року.
10. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.
11. Суд повторно прийшов висновку, що докази на які посилається ОСОБА_1 не є достатніми на підтвердження тяжкого майнового стану позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
12. Не погоджуючись із зазначеними судовим рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2023 року у справі №120/6039/22, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
13. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статті 55 Конституції України в частині права особи на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції. На думку заявника, чинне законодавство України не встановлює чіткий перелік документів, які чітко би підтвердили майновий стан сторони, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, а Сьомим апеляційним адміністративним судом неоднаково застосовано правовий підхід при розгляді різних справ.
14. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 20 березня 2023 року.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
18. 01 травня 2023 року до суду касаційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків з довідкою з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 16 березня 2023 року про відсутність доходів у ОСОБА_1 та оригіналом конверту від Сьомого апеляційного адміністративного суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Визнано причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлено процесуальний строк. Відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2023 року у справі №120/6039/22.
20. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Дослідивши матеріали справи та переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
23. Як встановлено судом касаційної інстанції із матеріалів адміністративної справи, залишаючи апеляційну скаргу без руху і в подальшому, повертаючи останню скаржнику внаслідок не усунення встановлених судом недоліків, які обумовлені несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на виконання вимог частини 5 статті 296 КАС України і не наданням скаржником належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, суд апеляційної інстанції керувався дискреційним правом суду на вирішення питання звільнення від сплати судового збору із власною оцінкою поданих позивачем доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
24. Оцінюючі надані позивачем в підтвердження наявності для звільнення від сплати судового збору докази, які вмотивовані посиланням на вимоги статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не є достатніми на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, якими підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).Також, суд апеляційної інстанції посилався на те, що правові позиції про необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір містяться і в рішеннях Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №215/3329/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №215/5288/18, від 17 жовтня 2019 року у справі №215/3786/18.
25. Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції, на думку суду касаційної інстанції, є передчасними і зробленими без повного дослідження повідомлених позивачем обставин важкого майнового стану і наданих доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору і як наслідок, мали бути підставою для звільнення судового збору, з огляду на наступне.
26. Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, а також одним із принципів здійснення адміністративного судочинства, передбачених пунктами 6, 7 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
27. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
28. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
29. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
30. Зокрема, у рішенні від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
31. У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". Також, Суд у справі Bellet v. Fгаnсе зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві".
32. Отже право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.