ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 344/7804/19
провадження № 61-9854 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2023 року у складі судді Шамотайла О. В., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2023 рокуу складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у тому самому складі,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що її батько - ОСОБА_5 був власником та проживав разом із членами своєї сім`ї у будинковолодінні по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після чого відкрилася спадщина на все належне йому майно. Оскільки спадкодавець заповіт не склав, вона є спадкоємцем за законом першої черги. Крім неї, спадкоємцями першої черги є інші діти спадкодавця: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Проте, вони на майно спадкодавця не претендують, оскільки у встановлений законом строк не заявили про свої права на нього.
Позивачка зазначила, що відповідно до вимог статей 529, 549 ЦК УРСР, який діяв на час спірних правовідносин, вона прийняла спадщину у визначеному законом порядку шляхом вступу в управління, володіння та розпорядження майном, продовжуючи проживати та користуватися вказаним будинковолодінням. Зокрема, вона проводила у будинку ремонт, забрала та використовувала речі побутового вжитку спадкодавця. Крім того, їй 08 жовтня 2003 року Першою Івано-Франківською нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на інше майно спадкодавця - автомобіль марки ВАЗ-2103. Проте, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане будинковолодіння.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаного будинковолодіння в порядку спадкування за законом.
ОСОБА_2 посилалася на те, що вона, як спадкоємець першої черги, не відмовлялася від спадщини. Вважала, що вона прийняла спадщину, оскільки проживала разом з батьком на час його смерті. Чи прийняв її брат - ОСОБА_4 спадщину, їй невідомо. Тому, на її думку, вона з сестрою - ОСОБА_1 повинні успадкувати спірне будинковолодіння у рівних частках.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2019 року до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування за законом у якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 .
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. Зазначала, що вона є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, а тому відноситься до спадкоємців першої черги за законом. З огляду на це нею подана нотаріусу заява про прийняття спадщини. Матеріали спадкової справи знаходяться у Державному нотаріальному архіві. Вказувала, що за життя спадкодавець не оформив право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, що унеможливило для спадкоємців оформити право власності на належну їм спадщину.
Оскільки ОСОБА_4 не претендує на спадкове майно, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частку спірного будинковолодіння.
У жовтні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Зазначав, що прийняв спадщину після смерті батька - ОСОБА_5, оскільки продовжував проживати та користуватися спірним будинковолодінням після його смерті. Крім того, ним подавалася заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька. У спірному будинку проживала його сестра - ОСОБА_1, яка також вступила у спадщину. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів вони були позбавлені можливості оформити право на спадщину.
Вказував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину після смерті батька не прийняли, оскільки у будинковолодінні не проживали та у встановленому законом порядку не вступили в управління, володіння та розпорядження спадковим майном. Обидві сестри: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, після одруження у період 1973-1978 років живуть окремо, хоча і зареєстровані у спірному будинку.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Ухвалами Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2019 року вищевказані позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_5 .
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог статей 529, 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) позивачка прийняла спадщину у визначеному законом порядку, а саме шляхом вступу в управління, володіння та розпорядження спадковим майном, так як після смерті спадкодавця продовжувала проживати та користуватися спірним будинковолодінням, проводила ремонт у ньому, використовувала речі побутового вжитку покійного, тощо. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинковолодіння ОСОБА_1 не оформила свої спадкові права у нотаріальному порядку.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що останні не підтвердили належними та допустимими доказами прийняття ними спадщини у порядку та строки, встановлені статтею 549 ЦК УРСР.
Зокрема, ОСОБА_4 06 жовтня 2003 року звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про те, що спадщину після смерті батька він не приймає та не має наміру звертатися до суду для продовження строку для прийняття спадщини.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2022 року у справі № 344/9166/21, залишеним без змін Івано-Франківським апеляційним судом 08 вересня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 про продовження строку для прийняття спадщини відмовлено.
ОСОБА_2, на думку суду, на надала доказів прийняття спадщини у порядку, передбаченому статтею 549 ЦК УРСР.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Інші учасники справи рішення міського суду в апеляційному порядку не оскаржували.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2023 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками міського суду, апеляційний суд також зазначив, що, пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька, вступивши в управління та володіння будинковолодінням по АДРЕСА_1 . На підтвердження зазначеного нею було надано копію будинкової книги про зареєстрованих осіб у вказаному будинку з 1958 по 2016 роки, інвентарну справу з генеральним планом забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та технічний паспорт на будинковолодіння від 04 жовтня 2018 року. Отже, ОСОБА_1 фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті батька, оскільки зберігала у себе оригінали правовстановлюючих документів на спадковий будинок, користувалася будинком для свого та членів своєї сім`ї проживання, що відповідає вимогам статті 549 ЦК УРСР. При цьому 08 жовтня 2003 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-1918 на автомобіль марки ВАЗ 2103, 1978 року випуску, що підтверджує фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна і розглядається як прийняття всієї спадщини. Крім того, обставини щодо прийняття ОСОБА_1 частини спадщини інші сторони не заперечували.
ОСОБА_2 посилалася на те, що також прийняла у порядку спадкування 1/2 частину спірного будинковолодіння, оскільки після смерті спадкодавця продовжувала проживати у ньому, з 02 липня 1988 року зареєстрована у будинку, що підтверджується записами в будинковій книзі та її паспорті. Проте сама по собі реєстрація у спірному будинковолодінні не свідчить про фактичний вступ ОСОБА_2 в управління або володіння спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . При цьому брат - ОСОБА_4 у своїй позовній заяві зазначав, що його сестри: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, після одруження у 1973-1978 роках виїхали зі спірного будинковолодіння та після відкриття спадщини у спірному будинку не проживали. Вказане також підтвердив у судовому засіданні представник ОСОБА_1, зазначивши, що перереєстрація відповідачів та членів їх сімей за місцем проживанням покійного батька не здійснювалася у зв`язку з включенням батьківського будинку у список на знесення з наданням всім зареєстрованим мешканцям окремих квартир.
Отже, ОСОБА_2 не надала достатніх доказів на підтвердження свого позову, які б надали можливість суду достовірно встановити вступ у володіння та управління спадковим майном у шестимісячний строк після смерті спадкодавця.
Посилання ОСОБА_2 на те, що нею в судовому порядку оскаржується видача ОСОБА_1 08 жовтня 2003 року свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1918 на автомобіль марки ВАЗ 2103, 1978 року випуску, не спростовує відсутність доказів щодо прийняття спадщини. При цьому згідно з інформації Єдиного реєстру судових рішень вказаний позов ОСОБА_2 поданий після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі.
ОСОБА_2 було відомо про існуюче право на спадщину з часу її відкриття, проте протягом 20 років вона жодних дій щодо прийняття спадщини не вчинила.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 тис. грн на відшкодування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами. Проте з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію розумності, враховуючи заперечення відповідачки щодо їх розміру, а також те, що доводи відзиву на апеляційну скаргу не були взяті судом до уваги, оскільки такий було подано поза процесуальними строками, відтак залишений без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України, апеляційний суд вважав, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 тис. грн є неспівмірними із наданими правничими послугами. Тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивачки та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційних скаргах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, просить додаткову постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити.
Отже, судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у касаційному порядку не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження додаткового судового рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі з підстав, передбачених пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання та дії судових рішень задоволено. Зупинено дію рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2023 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку. Зупинено виконання додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2023 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційні скарги ОСОБА_2 мотивовані тим, що суд першої інстанції розглянув справу, не повідомивши її належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило її можливості захистити свої права, а повноваження її представника станом на жовтень 2022 року були припиненні. Зазначене є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення.
Вказує, що ОСОБА_1, пред`являючи позов, посилалася на обставини відсутності правовстановлюючого документа, а не його втрату. При цьому не надала ні копії правовстановлюючого документа, ні доказів звернення до органів реєстрації із запитами щодо реєстрації права власності за спадкодавцем на спірний будинок. У випадку відсутності правовстановлюючого документа, позивачка не вправі вимагати визнання права власності на таке майно з огляду на відсутність реєстрації права власності.
На день смерті батька - ОСОБА_5 вона також проживала разом з ним у спірному будинковолодінні, що підтверджується копією будинкової книги та її паспортом, згідно з якими вона зареєстрована у будинку з 02 липня 1988 року. Таким чином, вона фактично вступила у володіння частиною спадкового майна, а тому воно належить їй як спадкоємцю першої черги за законом. Крім того, 1/2 частина спадкового майна належала їх матері - ОСОБА_7, яка померла у 1997 році, тобто до смерті у 1999 році їх батька - ОСОБА_5 . Отже, вона також прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті матері - ОСОБА_7, яка не входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті батька - ОСОБА_5 .
Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з неї на користь ОСОБА_1 8 тис. грн на відшкодування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, оскільки не врахував критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У серпні та вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на касаційні скарги ОСОБА_2, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг є безпідставними.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.