ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 607/14139/20
провадження № 61-13561св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів:Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Тернопільська міська рада,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Позняка В. М. від 07 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Костіва О. З., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.
від 30 травня 2023 року.
Зміст позовних заяв та їх обґрунтування
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень міської ради, скасування державної реєстрації права власності.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що її сім`я була власником житлового будинку по АДРЕСА_1, за яким була закріплена земельна ділянка, загальним розміром 0,25 га. В 1998 році співвласники будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 погодили розподіл земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 перейшла земельна ділянка розміром 0,1279 га.
3. За свого життя ОСОБА_4 не оформив право власності на земельну ділянку, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Зазначала, що вони разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 успадкували 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4 . Однак, при зверненні до землевпорядників з метою розроблення документів для приватизації земельної ділянки виявилося, що частину земельної ділянки, яка закріплена за будинком рішенням Тернопільської міської ради від 20 грудня 2019 року №7/42/84, було передано ОСОБА_2 .
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним та скасувати рішення Тернопільської міської ради Тернопільської області
від 06 червня 2019 року № 7/35/193 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0701 га за адресою: АДРЕСА_1, громадянину ОСОБА_2 ; визнати недійсним та скасувати рішення Тернопільської міської ради від 20 грудня 2019 року №7/42/84, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 і передано ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2079497461101, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 6110100000:01:009:0087, опис об`єкта: площа (га): 0.0701, належний на праві власності ОСОБА_2, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер: 2209422 від 13 травня 2020 року.
6. У серпні 2021 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності.
7. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що вона є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та після його смерті стала співвласником частки її чоловіка у розмірі 11/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Власником 9/20 частин була ОСОБА_5, яка отримала свою частку будинку у дар від ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ).
8. Згідно з рішення Тернопільської міської ради народних депутатів
від 14 листопада 1995 року, ОСОБА_5 отримала дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки площею 0,1 га в постійне користування за адресою АДРЕСА_1 за рахунок вилучення з території будинковолодіння ОСОБА_7 . Тобто інша частина земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 залишалась у володінні ОСОБА_7 до дня її смерті та згодом перейшла до сина ОСОБА_7 та її чоловіка - ОСОБА_4 .
9. Зазначала, що спірне домоволодіння було у володінні та користуванні родини її померлого чоловіка починаючи з 1936 року. Відповідно, земельна ділянка, на якій розташоване будинковолодіння була у користуванні сім`ї ще з 1936 року. Згідно з генеральним планом за будинковолодінням у 1998 року рахувалася земельна ділянка: 2 990 кв. м, з них - за ОСОБА_4 1 279 кв. м (0,1279 га).
10. Згідно з рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради
від 11 листопада 1998 року № 1219, за заявою ОСОБА_5 і ОСОБА_4, присвоєно частині будинку, що належить ОСОБА_4, адресу АДРЕСА_2, а ОСОБА_5 - адресу АДРЕСА_3 .
11. В 1999 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було проведено розподіл земельної ділянки по долях. Проєкт розподілу земельної ділянки власників будинковолодіння по АДРЕСА_1 виготовляло Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні містобудування та архітектури Тернопільського міськвиконкому.
12. Посилалася на те, що земельна ділянка, якою її родина користувались роками (з 1936 року), яку обробляли, за яку сплачували податок, вибула з їхнього володіння і користування без їхньої згоди і відома. Рішення міської ради про вилучення земельної ділянки та віднесення її до земель запасу відсутнє.
13. Крім того, зазначала, що в матеріалах проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказані неправдиві відомості щодо існування житлового будинку на земельній ділянці, яка відводилася ОСОБА_2 .
14. Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення Тернопільської міської ради Тернопільської області
від 20 грудня 2019 року № 7/42/84, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, і передано ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майн: 2079497461101), об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52209422 від 13 травня 2020 року).
Стислий виклад позиції інших учасників справи
15. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посилаючись на законність набуття ним права власності на спірну земельну ділянку. Зазначав, що позивачки не набули у встановленому законом порядку прав на землю по АДРЕСА_1, а тому оскаржуване рішення Тернопільської міської ради не порушує їхніх прав. Право постійного користування земельною ділянкою не спадкується та припиняється у зв`язку із смертю. Водночас, сам факт тривалого користування спірною земельною ділянкою не свідчить про правомірність такого користування.
16. Тернопільська міська рада заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні. Зазначала, що земельна ділянка була передана ОСОБА_2 за рахунок земель запасу Тернопільської міської ради, позивачки не набули прав на спірну земельну ділянку, не отримали будь-яких правовстановлюючих документів.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
17. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня
2020 року.
18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, зазначивши про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачки оформили у визначений законом спосіб право власності чи користування земельною ділянкою, яка була надана відповідачу ОСОБА_2 . Крім того, недоведеними суд вважав обставини розміщення на такій земельній ділянці належної позивачкам частини житлового будинку чи надвірних споруд, або ж що спірна земельна ділянка необхідна для обслуговування їхньої частини будинку. Також враховано, що позивачки не зверталися до міської ради із заявами про надання земельної ділянки у власність шляхом приватизації.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
19. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2022 року оскаржили в апеляційному порядку: ОСОБА_1,
ОСОБА_3, а також особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, - ОСОБА_6, який приєднався до апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
20. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2022 року залишено без змін.
21. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що є підставою для відмови у їх задоволенні. Записи погосподарських книг не відповідають заявленому в позовах розміру земельної ділянки 0,1279 га, право користування якою, на думку позивачів, їм належить. Додатково зазначено, що оскільки спадкодавець ОСОБА_4 за життя не розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, тому заявники вправі реалізувати своє право на безоплатне набуття у власність земельної ділянки у розмірах та порядку, визначених Земельним кодексом України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
22. 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
23. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 рокуу справі № 921/158/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази і не надали їм належної правової оцінки та прийняли рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, - ОСОБА_6, крім того зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у проведенні земельної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності доказів наявності у позивачок права користування спірною земельною ділянкою, не врахування, що таке право підтверджується записами у погосподарських книгах, а також обумовлене наявністю на земельній ділянці належного позивачкам нерухомого майна. Крім того заявниця акцентує увагу про сплату нею земельного податку за спірну земельну ділянку, а також спорудження огорожі земельною ділянки ще у 1989-1991 роках, що підтверджує закріплене за нею право користування нею.
25. Додатково зауважує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині не залучення до участі у справи іншого співвласника 11/20 частин спірного домоволодіння ОСОБА_6, відмови у прийнятті до спільного розгляду його позову, як третьої особи з самостійними позовними вимогами (ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 17 травня 2022 року) та не вирішення питання про приєднання ОСОБА_6 до апеляційної скарги. Крім того, зауважує, що в матеріалах цивільної справи відсутні документи, додатні до позовної заяви ОСОБА_6, а судами необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2022 року та постановиТернопільського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 607/14139/20, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції
27. 06 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
28. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
29. 05 жовтня 2023 року Тернопільська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
30. Відзив обґрунтований посиланням на те, що спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність ОСОБА_2 перебувала у комунальній власності та належала до земель запасу. Ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_1 не оформлювали будь-яких правовстановлюючих документів щодо користування нею, а у технічному паспорті на житловий будинок стоїть відмітка про самовільне зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про призначення експертизи, з огляду на те, що заявлені позивачкою питання не входять до предмета доказування, більш того підтверджуються висновком державної експертизи про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09 вересня 2019 року
№ 10891/82-19, затвердженим рішенням Тернопільської міської ради від 20 грудня 2019 року.
31. 09 жовтня 2023 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат
Самуляк М. Ю., через засоби поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить суд відмовити у її задоволенні.
32. На обґрунтування доводів відзиву ОСОБА_2 зазначив, що надані до матеріалів справи погосподарські книги підтверджують перебування у користуванні спадкодавців позивачок заявленої ними земельної ділянки лише у
1950-1952 роках, у подальшому їхня земельна ділянка зазначала суттєвого зменшення та у 1957 році вже становила лише 0,03 га. Жодних доказів наявності права користування спірною земельною ділянкою після 1970 року позивачки не надали. Крім того, ні у договорі дарування житлового будинку від 05 вересня 1996 року, ні у свідоцтвах про право на спадщину за законом від 02 січня 1968 року, від 29 січня 2007 року не вказані дані щодо земельної ділянки, на якій розташований належний позивачкам житловий будинок, а в технічних паспортах від 20 листопада 2007 року та від 31 липня 2019 року зазначено, що користування земельною ділянкою здійснюється без правовстановлюючих документів на землю. Посилання заявниці на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права вважає необґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. З погосподарських книг за 1950-1952 виконавчого комітету Кутківецької сільської ради депутатів трудящих Козловського району вбачається, що господарство ОСОБА_9 складалося з будинку 1936 року побудови, за господарством закріплено 0,25 га присадибної земельної ділянки, в тому числі під будівлями 0,01 га та під двором 0,01 га, під городом 0,23 га.
34. З погосподарських книг за 1953, 1954, 1955, 1956, 1957 роки виконавчого комітету Кутківецької сільської ради депутатів трудящих Козловського району вбачається, що господарство ОСОБА_9 складалося з будинку 1936 року побудови, за господарством закріплено 0,02 (0,020) га присадибної земельної ділянки, в тому числі під будівлями 0,01 га та під двором 0,01 га.
35. Рішенням Тернопільської ради депутатів трудящих від 28 червня 1960 року міська рада вирішила встановити належність на праві особистої власності цілого будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 .
36. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 січня
1968 року ОСОБА_7 успадкувала від свого батька ОСОБА_9 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_4, який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на будинковолодіння, виданого 20 липня 1960 року.
37. На підставі договору дарування від 05 вересня 1996 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_5 9/20 житлового будинку по АДРЕСА_1 . У договорі вказано, що на земельній ділянці розташований глинобитний будинок з цегляною прибудовою, загальною площею 81,7 кв. м, цегляний хлів, цегляна вбиральня, огорожа та відмостка.
38. Інші 11/20 частин житлового будинку успадкував ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом від 30 грудня 1997 року, виданих Першою тернопільською державною нотаріальною конторою.
39. З генерального плану (схеми) міського бюро технічної інвентаризації
від 28 червня 1995 року вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці розміром 2 990 кв. м, в тому числі огород, сад та двір. Під будівлями - 172 кв. м, 120 кв. м - під жилими та 52 кв. м під нежилими, 454 кв. м - під двором, 1 484 кв. м - під огородами та 880 кв. м - під садом.
40. Як слідує з проєкту розподілу земельної ділянки будинковолодіння по АДРЕСА_1, розробленого у 1998 році Госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро при управлінні містобудування та архітектури Тернопільського міськвиконкому, начальником Тернопільського міського відділу земельних ресурсів затверджено план розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1, який погоджено співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_11 . Внаслідок виконання робіт встановлено, що загальна площа земельної ділянки на час виконання робіт становить 2 990 кв. м. Кінцеві площі та часткові співвідношення визначаються згідно з результатами інвентаризації меж земельних ділянок в натурі, без змін меж проєкту розподілу між будинками. ОСОБА_4 виділяється земельна ділянка
1 279 кв. м, ОСОБА_5 виділяється земельна ділянка розміром 1 711 кв. м.
41. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради
від 11 листопада 1998 року присвоєно частині житлового будинку, який належить ОСОБА_4 адресу - АДРЕСА_2, а частині будинку, яка належить ОСОБА_5, - адресу АДРЕСА_3 .
42. Рішенням Тернопільської міської ради від 24 травня 1999 року № 463, ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_3, площею 1711 кв. м, в тому числі 1 000 кв. м - присадибна ділянка та 711 кв. м - для підсобного господарства. 20 липня 2009 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1711 га.
43. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
44. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 29 жовтня 2007 року, яке видане Першою тернопільською державною нотаріальною конторою, спадкоємцями 11/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_12 . На земельній ділянці розташовано житловий будинок з прибудовою, сарай, вбиральня, огорожа, металева сітка, штахетник, вимощення, асфальт.
45. Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_12 в м. Тернополі, виготовленим ТОВ "МБТІ" 31 липня 2019 року, він знаходиться на земельній ділянці площею 1 279 кв. м, в тому числі під будинком та допоміжними будівлями 175 кв. м, під двором 158 кв. м, під садом 680 кв. м та під городом
266 кв. м.
46. З інформації головного управління ДПС у Тернопільській області
від 20 листопада 2019 року та 09 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 здійснює сплату земельного податку за користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1 площею 1 051 кв. м. Протягом 2018-2020 років нарахування земельного податку не проводилося. Станом на 09 березня
2021 року заборгованість по платі за землю відсутня.
47. Рішенням Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року №7/35/193 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянкою площею до 0,0701 га безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
48. 11 червня 2019 року ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 звернулися до міського голови із зверненням, в якому повідомили, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в користуванні їхньої родини з 1950 років, просили зупинити дію рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року.
49. ФОП ОСОБА_13 на замовлення ОСОБА_2 від 09 вересня 2019 року розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки по
АДРЕСА_1 . Вказаний проєкт отримав погодження експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.
50. Рішенням Тернопільської міської ради від 20 грудня 2019 року №7/42/84 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд по АДРЕСА_1 та передано йому у власність вказану земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:009:0087.
51. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 серпня 2020 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, зареєстровано за ОСОБА_2 08 травня 2020 року на підставі рішення Тернопільської міської ради від 20 грудня 2019 року.
52. Допитана як свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона є сусідом позивачок, дружить із ОСОБА_3 з 90-років минулого століття. Знає, що земельною ділянка, якою користується сім`я ОСОБА_1, завжди огороджена. В тому числі сіткою, використовувалася сім`єю ОСОБА_1 . Чоловік позивачки в 2012-2013 роках зняв сітку, навіз землі і облагородив земельну ділянку, вирівняв її, і потім знову встановили сітку, яка стоїть на бетоні. На ній вони садили картоплю. ОСОБА_2 вона не знає і ніколи не бачила.
53. Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_17 .
54. Допитана як свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 була закріплена за бабусею ОСОБА_7 . Бабуся частину будинку подарувала їй, а іншу частину успадкував батько позивачки. Вони поділили між собою земельну ділянку і такий поділ затвердила міська рада.
55. Допитана як свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що вона більше 50 років є сусідом сім`ї позивачів, знайома ще з бабусею ОСОБА_7 . Земля біля будинку була завжди огороджена, є фундамент, ростуть дерева. Город обробляє ОСОБА_3 весь час.
Позиція Верховного Суду
56. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
57. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
58. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.