ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 591/550/20
провадження № 61-6344св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Експертцентр",
третя особа - регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Сумській області в особі територіального сервісного центру № 5946,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2023 року, додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Експертцентр" (далі - ТОВ "Суми-Експертцентр", третя особа - регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Сумській області в особі територіального сервісного центру № 5946, про визнання правочинів недійсними та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбу із ОСОБА_2 з 01 жовтня 2011 року по 15 жовтня 2018 року. 28 травня 2013 року на підставі довідки-рахунку ДПІ № 888334, виданої ТОВ "Дилерська компанія" "Автосервіс-Альянс" він придбав автомобіль марки "MAZDA СХ-5", 2013 року випуску. Автомобіль був зареєстрований на нього та нього був отриманий державний номерний знак НОМЕР_1 . Для перетинання кордону з російською федерацією ним було прийнято рішення для оформлення довіреності для виїзду за кордон від його імені, як власника автомобіля, на відповідачку ОСОБА_2 . Указану довіреність було оформлено 09 квітня 2014 року та посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Мокренко Л. Ю.
23 травня 2018 року ОСОБА_2 від його імені та без його відома здійснила продаж вищевказаного автомобіля відповідачці ОСОБА_3 за двома договорами: за договором комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року, укладеного між ТОВ "Суми-Експертцентр" та ОСОБА_2, діючою, як начебто представник позивача, яка передала автомобіль "MAZDA СХ-5", 2013 року випуску, днз НОМЕР_1 вказаному товариству на комісію з метою його подальшого продажу відповідачці ОСОБА_3 ; за договором купівлі-продажу спірного транспортного засобу від 23 травня 2018 року, укладеного між ТОВ "Суми-Експертцентр" та відповідачкою ОСОБА_3, чим було грубо порушено його право власності на належний йому транспортний засіб. Грошових коштів за відчуження належного йому автомобілю відповідачка ОСОБА_2 позивачу не передавала.
Довіреність від 09 квітня 2014 року, яка була оформлена позивачем на ім`я ОСОБА_2 з метою здійснення на законних підставах нею експлуатації транспортного засобу та керування зазначеним автомобілем на території російської федерації, та яка містила також прав щодо розпорядження вказаним автомобілем, не надавала відповідачці ОСОБА_2 права передоручення від його імені третім особам, а саме ТОВ "Суми-Експертцентр", права щодо розпорядження належним йому автомобілем.
Також при укладенні договору комісії від його імені, відповідачка ОСОБА_2, оскільки вона є громадянкою російської федерації, на підтвердження документів про свою особу повинна була надати посвідку на постійне місце проживання в Україні, чого нею зроблено не було.
Зазначає, що діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в незаконних їх діях, пов`язаних з укладанням незаконних договорів по відчуженню належного йому автомобіля при зазначених вище обставинах, в результаті чого він позбавлений права власності на нього. Моральну шкоду позивач оцінює у 18 000 грн, тобто по 6 000 грн з кожного відповідача.
Посилаючись на вищевикладене, просив визнати недійсним договір комісії від 23 травня 2018 року, укладений між ТОВ "Суми-Експертцентр" та ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23 травня 2018 року, укладений між ТОВ "Суми-Експертцентр" та ОСОБА_3, за яким був відчужений автомобіль MAZDA СХ-5", 2013 року випуску, днз НОМЕР_1 та здійснена його перереєстрація на ОСОБА_3 ; стягнути з відповідачів на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди по 6 000 грн з кожного.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні договорів комісії та купівлі-продажу автомобіля порушень норм діючого законодавства не було, укладаючи договір комісії від 23 травня 2018 року ОСОБА_2 діяла від імені позивача на підставі довіреності від 09 квітня 2014 року, згідно якої ОСОБА_1 надав повноваження представляти його інтереси при розпорядженні спірним транспортним засобом, в тому числі і шляхом продажу, надавши право його відчуження.
Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про визнання правочинів недійсними, та, оскільки відповідні вимоги задоволенню не підлягають, то суд вважав, що відсутні і підстави для стягнення моральної шкоди.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Мірошниченка А. В. про винесення додаткового рішення задоволено. Ухвалено додаткове рішення у справі, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 600 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що судом при ухваленні рішення, не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, тому є необхідність в ухваленні додаткового рішення, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 9 600 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Сумського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 лютого 2023 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судові рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування, немає.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2023 року, додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 229/1722/18 від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц, від 20 травня 2019 року у справі № 229/92/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 191/283/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17, від 01 лютого 2023 року у справі № 569/19674/19, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 591/550/20 з Зарічного районного суду м. Суми.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 жовтня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який судовим рішенням від 15 жовтня 2018 року розірвано.
У період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З довідки Тернопільського Сервісного центру № 5946 від 12 червня 2018 року вбачається, що згідно з обліковими даними ЄДР МВС за ОСОБА_1 29 травня 2013 року зареєстровано автомобіль марки "MAZDA СХ-5", 2013 року випуску, днз НОМЕР_1 на підставі довідки-рахунку ДП № 888334 від 28 травня 2013 року, виданої в ТОВ "Дилерська компанія "Автосервіс-Альянс" з указаною вартістю 356 900,00 грн.
Згідно довіреності від 09 квітня 2014 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси при експлуатації (керуванні на території України, а також за її межами) та розпорядженні (здати в оренду, заставити в забезпечення зобов`язань, обміняти, продати) транспортним засобом марки "MAZDA СХ-5", 2013 року випуску, днз НОМЕР_1, довіреність видана на 10 років до 09 квітня 2024 року.
За договором комісії від 23 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2, яка діяла як представник ОСОБА_1, та ТОВ "Суми-Експоцентр", автомобіль марки "MAZDA СХ-5", 2013 року випуску, днз НОМЕР_1 передано ТОВ "Суми-Експоцентр" на комісію з метою його подальшого продажу.
23 травня 2018 року зазначений автомобіль перереєстровано на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТОВ "Суми-Експертцентр", № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року з указаною вартістю 598 000 грн.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом дійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно частини першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключних фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.