Постанова
Іменем України
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 642/959/23
провадження № 61-10909св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротенко Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-А"
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2023 року у складі судді Петрової Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-А" (далі ТОВ "ЮЛІС-А") про поновлення виплати середнього заробітку.
Позов мотивований тим, що згідно наказу № 164 від 24 листопада 2014 року його прийнято на роботу до ТОВ "ЮЛІС-А" на посаду водія з 24 листопада 2014 року. З 06 квітня 2015 року по теперішній час позивач є військовослужбовцем Збройних сил України, військову службу проходить в Харківському обласному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді "водія відділення забезпечення", що підтверджується наказом військового комісара по стройовій частині № 101 від 06 квітня 2015 року. Відповідач своїм рішенням зберіг за ОСОБА_1 місце роботи, посаду та середній заробіток на підприємстві на період проходження військової служби. Але починаючи з 19 липня 2022 року ТОВ "ЮЛІС-А" припинило виплачувати ОСОБА_1 середній заробіток на підставі пп.17 пункту 1 Розділу "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ. Згідно наказу № 80-а від 19 липня 2022 року вирішено з 19 липня 2022 року припинити збереження середнього заробітку позивача на період проходження ним військової служби на підставі частини третьої статті 119 КЗпП України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX.
Позивач вважає наказ ТОВ "ЮЛІС-А" від 19 липня 2022 року № 80-а про припинення виплати йому середнього заробітку з указаних підстав незаконним, оскільки він був призваний на військову службу під час мобілізації 06 квітня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX. Отже, цей Закон не може мати зворотної дії, тобто поширювати свою дію на ті відносини, які виникли до набрання ним чинності. Натомість відповідач, приймаючи наказ від 19 липня 2022 року № 80-а про припинення виплати ОСОБА_1 середнього заробітку, застосував неправильну редакцію статті 119 КЗпП України, чим порушив статті 58, 22 Конституції України та статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції. Тому цей наказ має бути скасований, внаслідок чого позивач має право на стягнення з ТОВ "ЮЛІС-А" середнього заробітку, починаючи з 19 липня 2022 року до моменту закінчення проходження позивачем військової служби в особливий період воєнного стану.
Просив суд:
визнати наказ директора ТОВ "ЮЛІС-А" від 19 липня 2022 року № 80-а "Про зупинення нарахування середнього заробітку" в частині зупинення (припинення) з 19 липня 2022 року нарахування середнього заробітку таким, що порушує права позивача та скасувати наказ у зазначеній частині;
поновити виплату середнього заробітку ТОВ "ЮЛІС-А" з дня зупинення (припинення), а саме з 19 липня 2022 року, та проводити цю виплату до дня закінчення проходження військової служби в особливий період, в період воєнного стану;
стягнути з ТОВ "ЮЛІС-А" на користь позивача середній заробіток з дня зупинення (припинення), а саме з 19 липня 2022 року до вступу судового рішення в законну силу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ відповідача № 80-а від 19 липня 2022 року про припинення ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року збереження середнього заробітку на час військової служби є правомірним і не підлягає скасуванню. В зв`язку з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги і про поновлення виплати середнього заробітку на весь час військової служби та стягнення середнього заробітку на його користь, починаючи з 19 липня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції зазначив, що з 19 липня 2022 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"
№ 2352-ІХ від 01 липня 2022 року змінено регулювання трудових відносин осіб, які призвані на військову службу. Зокрема, за такими особами до дня фактичного звільнення з військової служби зберігається місце роботи і посада, у той час, як до внесення цих змін за особами, призваними на військову службу, зберігався ще і середній заробіток. Вказаний закон не містить застереження щодо скасування чи втрати чинності попередньої редакції частини третьої статті 119 КЗпП України. Отже, з часу набрання чинності вказаного Закону раніше існуючі трудові правовідносини осіб, які призвані на військову службу, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням. У зв`язку з цим із 19 липня 2022 року за такими особами не зберігається середній заробіток за місцем роботи на час проходження ними військової служби. Натомість їм виплачується грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.
Аргументи учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП України, чинною на 06 квітня 2015 року, тобто на день його мобілізації та початку проходження військової служби, відповідач своїм рішенням зберіг за ним місце роботи, посаду і середній заробіток на підприємстві в період проходження ним військової служби. Відповідач з 19 липня 2022 року припинив нарахування та виплату середнього заробітку за час проходження ним військової служби у період воєнного стану, який гарантувався частиною третьою статті 119 КЗпП України на момент призову на військову службу, тобто 06 квітня 2015 року.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з Конституцією України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (за винятком випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи) та не поширюються на правовідносини, які виникли до їх видання. Оспорюваним наказом порушено принцип зворотної дії закону в часі, а саме статтю 58 Конституції України та звужено змість та обсяг існуючого права, гарантованого частиною третьою статті 22 Основного Закону, як наслідок порушено (припинено) його існуючі права в частині збереження та виплати середнього заробітку, гарантії та права закріплені КЗпП України. Судами не взято до уваги, що згідно абз. 2 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.
Таким чином, судом під час розгляду цієї справи має застосуватись той закон, який набув чинності на час його призову на військову службу в особливий період, в період воєнного стану та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
В апеляційній скарзі було зазначено про те, що висновок суду першої інстанції щодо того, що законодавець компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби, не підкріплений жодним посиланням на норми закону, оскільки ані в постанові № 168, ані в КЗпП України не передбачена компенсація середнього заробітку за рахунок отримання додаткової грошової винагороди. Фактично, він не отримує ані середній заробіток, ані додаткову грошову винагороду, тому висновок суду щодо компенсації хибний та не відповідає дійсності. Посилання в рішенні суду від 11 квітня 2023 року на роз`яснення Міністерства економіки України щодо застосування положень Закону № 2352, які викладені в листі від 26 липня 2022 року № 4711-06/52362-09 про те, що збереження роботодавцем заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом слід припинити є недоречними, оскільки у вказаному листі також зазначено: "Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер".
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно наказу № 164 від 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ "ЮЛІС-А" на посаду водія з 24 листопада 2014 року.
Згідно витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 101 від 06 квітня 2015 року ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізаційним планом, призначено водієм відділення забезпечення, ВОС - 837037 А.
ОСОБА_1 увільнено від виконання посадових обов`язків на ТОВ "Юліс - А" у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи, займаної посади та середнього заробітку до 19 липня 2022 року.
Відповідно довідки Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 1710/ВП від 01 грудня 2022 року, ОСОБА_1 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06 квітня 2015 року по теперішній час. Зазначене підтверджується копією військового квитка Серія НОМЕР_1 та посвідченням ветерана війни - учасника бойових дій ВЧ НОМЕР_2 .
Наказом ТОВ "Юліс - А" № 80-а від 19 липня 2022 року вирішено з 19 липня 2022 року зупинити нарахування середнього заробітку ОСОБА_1, який є водієм автотранспортних засобів, на період проходження ним військової служби на підставі частини третьої статті 119 КЗпП України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX.
Позиція Верховного Суду
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Згідно з частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".
У частині третій статті 119 КЗпП (у редакції, чинні до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 753/12209/22 (провадження № 61-5606св23) вказано, що: