Постанова
Іменем України
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 306/2181/18
провадження № 61-6740св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротенко Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2021 року у складі судді Ганчак Л. Ф. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 травня 2022 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення плати за проживання, стягнення моральної шкоди та виселення.
Позов мотивований тим, що він є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживає у цій квартирі з жовтня 2007 року, плату за проживання не сплачує, а така складає 100,00 дол. США щомісячно, за 11 років (132 місяці) проживання всього складає 13 200,00 дол. США. Факт проживання ОСОБА_2 підтверджується ОСОБА_4 договором 53910 про надання населенню послуг із газопостачання від 21 листопада 2008 року та інвентаризаційною карткою споживача.
Завдана ОСОБА_2 моральна шкода внаслідок порушення його прав полягає у душевних стражданнях у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та членів його родини, приниженні честі, гідності та ділової репутації його та його дочки - ОСОБА_5, унаслідок чого позивач тяжко захворів.
ОСОБА_1 просив суд:
стягнути з ОСОБА_2 на його користь плату за проживання у період із жовтня 2007 року до моменту звернення до суду з цим позовом у розмірі 369 600,00 грн і моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн;
виселити ОСОБА_2 з його квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат.
Позов мотивований тим, що в жовтні 2008 року між нею і ОСОБА_5 (дочка позивача за первісним позовом) була усна домовленість про укладення договору купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 5 000,00 дол. США як частину вартості квартири. Факт передачі цих коштів підтверджується розпискою. У свою чергу ОСОБА_5 передала їй ключі від квартири, дозволила там проживати та робити в ній ремонт. Із того часу непридатна для проживання квартира було відремонтована та облаштована за рахунок ОСОБА_2 на загальну суму 139 182,38 грн.
Оскільки позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про її виселення, то ОСОБА_2 вважає необхідним звернутися із вимогою про відшкодування витрат на утримання майна та його поліпшення.
Уточнивши вимоги ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 186 510,96 грн у відшкодування здійснених витрат на майно.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Свалявського районного суду від 18 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 травня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 704,80 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 не була уповноважена укладати будь-які договори щодо оренди чи відчуження квартири позивача за первісним позовом. У зв`язку з тим, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір найму квартири за адресою: АДРЕСА_1, не укладався, не підлягають стягнення кошти за найм квартири.
Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 не доведена, оскільки судова тяганина з приводу коштів за квартиру була між його дочкою ОСОБА_5 і ОСОБА_2 . Правових підстав проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі немає, тому остання підлягає виселенню.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 покращила умови проживання, що підтверджується висновком експерта (т. 1, а. с. 179-202). Разом із тим, проживаючи в квартирі без правових підстав, ОСОБА_2, проводячи ремонтні роботи з власної ініціативи, не узгодивши це із власником квартири, мала ризик не відшкодування у майбутньому понесених витрат.
Апеляційний суд вказав, що рішення суду в частині виселення ОСОБА_2 із квартири сторонами не оскаржується, а тому не оцінюється і не переглядається. Як позивач за первісним позовом, так і позивач за зустрічним позовом на обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на положення статей 1212, 1213, 1214 ЦК України. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тому до спірних правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, оскільки як позивач за первісним позовом, так і позивач за зустрічним позовом посилаються на те, що правовою підставою для проживання і користування ОСОБА_2 квартирою, яка належить ОСОБА_1 була усна домовленість між ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_1 про укладення договору купівлі-продажу спірної квартири. Відповідно до усних домовленостей ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 5 000,00 дол. США як вартість частини спірної квартири, і ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 ключі від неї, дозволила там проживати і проводити ремонт.
Фактично між сторонами виникли правовідносини, врегульовані главою 59 ЦК України, а саме найм (оренда житла). ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що ним належними та допустимими доказами доведено суми, які підлягають стягненню із відповідача на його користь. Те, що ОСОБА_2 проживала у квартирі ОСОБА_1, не заперечується сторонами, в тому числі ОСОБА_2, однак вона там проживала із дозволу дочки ОСОБА_1 у зв`язку з наміром ОСОБА_2 придбати спірну квартиру, отже ОСОБА_1 не має правових підстав для звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою стягнення із неї плати за користування його житлом, оскільки ним не доведено наявність жодних підстав для цього. ОСОБА_1 не доведено спричинення йому зі сторони ОСОБА_2 моральної шкоди за період проживання у його квартирі.
Довід апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що зустрічний позов поданий із пропуском позовної давності, не потребує правового аналізу, оскільки в його задоволенні відмовлено по суті, а не через сплив пропуску строку, і колегія суддів погоджується із таким висновком.
Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції, встановивши факт покращення умов проживання у спірній квартирі, дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_2 права вимагати відшкодування понесених нею витрат на поліпшення майна, не заслуговує на увагу в зв`язку з наступним. Так, у матеріалах справи міститься висновок оціночно-будівельної експертизи № 0020/2022 від 30 квітня 2021 року, відповідно до якого вартість поліпшення, проведеного в квартирі АДРЕСА_2 з 2008 року по теперішній час, складає 186 510,96 грн (т. 1, а. с. 198), однак чи була дійсна потреба в поліпшенні цього житла, не відомо. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що їй було відомо, що квартира, яку вона усно домовилася придбати, не належить продавцю, а належить її батькові, перебуває під численними обтяженнями, в тому числі, є предметом іпотеки. Проводячи поліпшення такої квартири ОСОБА_2 взяла всі ризики неповернення своїх коштів на себе. Із матеріалів справи не прослідковується жодних правових підстав для стягнення таких коштів із ОСОБА_1, із яким у ОСОБА_2 не було жодних домовленостей щодо проживання у його квартирі та поліпшення умов проживання у ній.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови у відшкодуванні шкоди в порядку статті 1212 ЦК України і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову є стягнення з ОСОБА_2 безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір безпідставно збережених коштів у ОСОБА_2 за час фактичного проживання становить орендну плату, виходячи з розміру плати, передбаченого законом (орендної плати за аналогічне майно в цій місцевості), яка згідно довідки експерта становить вартість орендної плати за однокімнатну квартиру у м. Свалява - 100 дол. США станом на час незаконного набуття майна або збереження його у себе за рахунок іншої особи. Суди, встановивши факт використання відповідачем квартири, в яку вона вселилася без правових підстав, повинні були застосувати до спірних правовідносин статті 1212-1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15, від 12 квітня 2017 року у справі № 922/5468/14.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Рішення судів оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення плати за проживання. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 за домовленістю із дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (за поясненнями сторін) вселилася у жовтні 2007 року у квартиру ОСОБА_1 за попередньою домовленістю про майбутню купівлю нею цієї квартири.
ОСОБА_1 виїхав за межі України 25 квітня 2014 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір найму квартири за адресою АДРЕСА_1 не укладався.
Між ОСОБА_2 та юридичними особами щодо надання послуг було укладено договори (про надання послуг з газопостачання, утримання будинку).
ОСОБА_2 покращила умови проживання, що підтверджується висновком оціночно-будівельної експертизи, відповідно до якого вартість поліпшення, проведеного в квартирі АДРЕСА_2 з 2008 року, складає 186 510,96 грн, проте проводячи ремонтні роботи, не узгодивши це із власником квартири.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2013 року у справі № 306/1123/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення 91 919,50 грн та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 89 375 грн, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 91 919 грн на підставі статті 1212 ЦК України, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У наведеній справі встановлено, що факт усної домовленості між сторонами про купівлю-продаж квартири не заперечується жодною з сторін, як не заперечується отримання відповідачкою за це 11 500 доларів від позивачки, яка в подальшому відмовилась від оформлення договору купівлі-продажу квартири. Сторони у письмовій формі договір купівлі-продажу квартири не укладали.