ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 712/5274/21
провадження № 61-9261св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олексійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2023 року в складі судді Марцішевської О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2023 року в складі колегії суддів Новікова О. М., Фетісової Т. Л., Нерушак Л. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та застосування наслідків розірвання правочину.
Позов мотивувала тим, що 20 грудня 2017 року сторони уклали договір довічного утримання, за умовами якого вона передала відповідачу у власність квартиру АДРЕСА_1 . Натомість відповідач зобов`язався довічно забезпечувати позивачку матеріальним (грошовим) утриманням, яке складається з первинного (одноразового) платежу у розмірі 50 000 грн та щомісячних платежів у розмірі 1 000 грн. Також відповідач зобов`язався щомісячно оплачувати вартість спожитих позивачкою комунальних послуг.
Вказувала, що з 2019 року відповідач неналежним чином виконує свої обов`язки за договором довічного утримання в частині надання грошового забезпечення. Зокрема, зазначала, що з січня до жовтня 2020 року не отримувала від ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання. Крім того, відповідач не надавав їй кошти на оплату житлово-комунальних платежів, у зв`язку з чим заборгованість з оплати послуг централізованого опалення склала 3967,12 грн, що мало наслідком позбавлення позивачки субсидії на зимовий період 2021 року. Також відповідач не надає кошти на оплату послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, в зв`язку з чим ОСББ "Героїв Майдану-8" звернулося до неї з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 5 832,77 грн.
Посилалася на те, що договір довічного утримання містить вкрай несправедливу умову про те, що відчужувач у випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення іншими видами утримання чи догляду самостійно несе всі витрати на ці види забезпечення в межах коштів, отриманих в межах цього договору. Наполягала на тому, що з урахуванням її віку (82 роки) сторони об`єктивно могли і повинні були усвідомлювати, що в такому віці особа через певний проміжок часу потребуватиме сторонньої допомоги в повсякденному житті (побуті, лікуванні тощо). Тому вважала, що незважаючи на відсутність у договорі деталізованих положень щодо порядку забезпечення відчужувача доглядом, відповідач мав забезпечувати її належним доглядом, піклуватися про неї та цікавитися станом її здоров`я в силу загальних положень про договір довічного утримання.
ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:
розірвати договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Фіщуком С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 5883;
застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання шляхом скасування за відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, позов задоволено частково:
розірвано договір довічного утримання, укладений 20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С. О. за реєстровим номером 5883;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Суд установив, що відповідач за договором довічного утримання взяв на себе зобов`язання здійснювати матеріальне забезпечення позивачки шляхом:
сплати одноразового грошового внеску в розмірі 50 000 грн;
сплати щомісячних грошових внесків у розмірі 1 000 грн з їх щорічною індексацією;
збереження за позивачкою права користування відчуженою квартирою довічно;
оплати житлово-комунальних послуг.
Суд зазначив, що надані позивачкою докази підтверджують факт неповного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань майнового характеру. Зокрема, в період з березня до вересня 2020 року відповідач не довів здійснення ним сплати щомісячного внеску в сумі 1 000 грн. Крім того, суд установив факт несвоєчасної оплати відповідачем житлово-комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості з негативними наслідками для позивачки у вигляді відмови у призначенні житлової субсидії органами соціального забезпечення та ініціювання надавачем житлово-комунальних послуг процесу щодо стягнення боргу з позивачки в судовому порядку.
Суд також прийняв до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе майнових зобов`язань за договором довічного утримання протягом усього періоду дії договору не здійснював індексацію щомісячного внеску в розмірі 1 000 грн з урахуванням річного індексу інфляції за інформацією Державної служби статистики України. Тому місцевий суд дійшов висновку, що відповідач порушував умови щодо надання позивачці матеріального утримання.
Доводи представника позивачки про те, що індексація щомісячного платежу та сплата комунальних послуг згідно з пунктом 14 спірного договору не віднесені сторонами до істотних умов договору і тому їх порушення не може бути підставою для його розірвання, суд першої інстанції відхилив, оскільки підставою для розірвання договору довічного утримання згідно з частиною другою статті 651 ЦК України є істотне порушення умов договору, а не порушення істотних умов договору. При цьому при визначенні, чи є порушення умов договору істотним, слід врахувати, чи призвело таке порушення до завдання шкоди такого рівня, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд першої інстанції також зазначив, що незважаючи на те, що оспорюваним договором обов`язок набувача з догляду відчужувача не був конкретно визначеним, такий обов`язок покладений на відповідача як набувача за договором довічного утримання за законом та відповідно до засад справедливості та розумності.
В задоволенні вимог про застосування наслідків розірвання правочину суд відмовив з посиланням на те, що підставою для реєстрації права власності відповідача на квартиру був укладений між сторонами договір, а підставою припинення права власності відповідача є рішення суду про розірвання цього договору. Тому припинення права власності відповідача на квартиру та перехід такого права до позивачки має проводитися шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання.
Апеляційний суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем одноразового грошового внеску в розмірі 50 000 грн та щомісячні внески в розмірі 1 000 грн.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що сума в розмірі 1 000 грн жодного разу не індексувалась (як це передбачено договором), у результаті чого базові побутові потреби відчужувача не задовольнялись. Колегія суддів також зазначила, що ОСОБА_2 не надавав позивачці кошти для сплати комунальних послуг, а самостійна оплата ним комунальних послуг була нерегулярною і приводила до виникнення заборгованостей. Вказані обставини на переконання апеляційного суду свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що позивачка значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору довічного утримання.
Аргументи учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, яку просить скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивував тим, що оплата житлово-комунальних платежів та проведення індексації щомісячного грошового утримання в пункті 14 договору довічного утримання не віднесені сторонами до істотних умов договору, а тому невиконання набувачем указаних умов не може бути підставою для розірвання договору. Вказує, що індексація щомісячного грошового утримання за договором довічного утримання взагалі не передбачена чинним законодавством. Посилається на те, що з моменту укладення договору довічного утримання він набув право власності на спірну квартиру, а тому виникнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (яка на момент розгляду справи вже була погашена) не створює для позивачки будь-яких незручностей та не позбавляє її того, на що вона могла розраховувати при укладенні договору, оскільки всі витрати, пов`язані з утриманням нерухомого майна, несе відповідач як його власник. Зазначає також, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про незабезпечення набувачем позивачку належним доглядом, оскільки в оспорюваному договорі сторони погодили лише обов`язок набувача з надання відчужувачу грошового утримання.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 05 липня 2023 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху.
На виконання вимог указаної ухвали ОСОБА_2 подав квитанцію на підтвердження сплати судового збору, уточнену касаційну скаргу та усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
Ухвалою від 07 вересня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
В ухвалі від 07 вересня 2023 року з урахуванням положень статей 389, 394 ЦПК України Верховний Суд указав, що в касаційній скарзі ОСОБА_2 просить суд скасувати оскаржені судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 755/5449/17.
У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аналіз вимог та доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку в частині задоволення позовної вимоги про розірвання договору довічного утримання. В частині відмови в задоволенні інших позовних вимог судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) уклали договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 5883.
Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстровано в день укладення договору довічного утримання.
Відповідно до пункту 1 договору позивачка передала у власність відповідача двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 площею 54,3 м?, а відповідач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.
За змістом пункту 7 договору відповідач зобов`язався довічно утримувати позивача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Сторони домовилися, що грошове утримання складається з первинного (одноразового) платежу у розмірі 50 000 грн та щомісячних платежів в розмірі 1000 грн. Сторони домовилися, що щомісячне грошове утримання буде надаватися позивачу шляхом банківського, поштового переказу, або готівкою під розписку. Також відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким такі договори укладені (набувачем або відчужувачем). Кошти на оплату комунальних платежів повинні щомісячно надаватись позивачеві шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать послуги з утримання будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (в обсязі гаряча вода до 4 м?, холодна вода до 4 м? у разі наявності лічильника), електроенергія в обсязі до 150 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку) та послуги соціального пакету кабельного телебачення й оплата домофону. Сторони також домовились, що відчужувач у випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення іншими видами утримання чи догляду самостійно на свій розсуд несе всі витрати на ці види забезпечення в межах коштів, отриманих за цим договором.
Відповідно до пункту 8 договору щомісячне грошове утримання буде надаватись до 10-го числа поточного місяця поштовим переказом з доставкою додому або готівкою на руки під розписку, або на розрахунковий рахунок банківської установи. Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації щороку і виплачується в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції за інформацією Державної служби статистики України. Не своєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.
Згідно з пунктом 9 договору первинний (одноразовий) платіж у розмірі 50 000 грн відчужувач отримала від набувача перед підписанням договору.