ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13000/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Багай Н.О., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Денисюк І.Г.,
учасники справи:
позивач - Міністерство оборони України,
представник позивача - Хлань В.М.,
відповідач - дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - державне підприємство "Укроборонсервіс",
представник відповідача - Моргун І.Ю.; Чубар С.В.,
розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2023 (головуючий суддя Котков О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 (головуючий Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.)
у справі № 910/13000/22
за позовом Міністерства оборони України (далі - Міністерство)
до дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державне підприємство "Укроборонсервіс" (далі - Підприємство)
про стягнення коштів.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Міністерство звернулось до суду з позовом до Підприємства про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом від 17.12.2020 № 370/3/5/6/1/39 (далі - Контракт) у розмірі 10 864 042,34 грн, з яких: пеня - 7 873 896,95 грн та штраф - 2 990 145,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство не виконало належним чином зобов`язання за Контрактом у частині своєчасного виконання робіт, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7.2 Контракту Міністерство нарахувало Підприємству штрафні санкції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Міністерства пеню у розмірі 1 574 779,39 грн та штраф у розмірі 598 029,08 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Підприємство у встановлений строк свого договірного обов`язку щодо надання послуг не виконало, допустивши прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є обґрунтованими. У той же час, суди встановили наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 80 %, які підлягають стягненню до 1 574 779,39 грн пені та 598 029,08 грн штрафу (20% від обґрунтованого розміру штрафних санкцій).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення штрафних санкцій, Міністерство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами при ухвалені оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 11.07.2023 у справі № 922/1150/22 щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, просить скасувати судові рішення в оскаржуваній частині та у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Верховний Суд звертає увагу на те, що з касаційної скарги Міністерства вбачається, що воно не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями саме в частині зменшення штрафних санкцій. Тобто Міністерством у касаційному порядку оскаржується рішення судів попередніх інстанцій саме у вказаній частині та не оскаржуються судові рішення в іншій частині.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі оскаржувані судові рішення.
Також від Підприємства надійшла довідка, в якій воно зазначає, що:
- Контракт виявився для Підприємства збитковим. У результаті, за даними бухгалтерського обліку Підприємства за результатами виконання даного контракту Підприємство понесло збитки на загальну суму 7 259 253,29 грн, а Міністерство, у свою чергу ж, не понесло жодних збитків у зв`язку з порушенням Підприємством умов Контракту, тому, як наслідок, у разі стягнення всієї суми штрафних санкцій з Підприємства вони будуть невиправданими та неспіврозмірними;
- на підставі аргументів сторін та дослідження усіх доказів у справі, суди дійшли висновку, що задля продовження діяльності Підприємства, як оборонного, та збереження можливості виконання робіт з ремонту ним обладнання у подальшому, достатньою мірою покарання буде стягнення штрафних санкцій у розмірі не 100 %, що є занадто непомірним тягарем, а 20 % (2 172 808,47 грн);
- під час виконання ремонтних робіт, передбачених Контрактом, Підприємство зіштовхнувся з рядом обставин, які ускладнювали можливість вчасного надання послуг, зокрема:
а) у зв`язку з масовим захворюванням працівників через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 Підприємство було вимушене призупинити роботу цілих відділів, цехів, дільниць та окремих підрозділів, що підтверджується наказами Підприємства від 02.03.2021 № 36/1, від 23.03.2021 № 50/1, від 02.04.2021 № 56/1, від 15.04.2021 № 60/1, від 27.05.2021 № 76/1, від 16.08.2021 № 110/1, від 27.08.2021 № 121/1, від 13.09.2021 № 126/1 та від 28.10.2021 № 159/1. Докази захворювань працівників та зупинення роботи ремонтних цехів підтверджені матеріалами. Виконання робіт за Контрактом потребує наявності вузьких спеціалістів з відповідним досвідом, знаннями та кваліфікацією. Заміну таким спеціалістам, особливо у кількості, яка необхідна для виконання ремонтних робіт за Контракту неможливо здійснити;
б) з осені 2021 року Підприємство було вимушено перенести виробничі потужності на нове місце. Процеси запуску, налагодження робіт, монтажу обладнання, облаштування робочих місць та підготовка виробництва до повноцінного функціонування тривала паралельно з наданням ремонтних послуг, а також з військовими діями у зв`язку з вторгненням рф на територію України;
в) причиною затримки надання послуг з ремонту за спірним Контрактом була постійна нестача ремонтопридатних деталей, блоків, агрегатів, запасних частин, яка виявлялася поступово під час проведення ремонтних робіт, оскільки Підприємство під час підписання Контракту не володіло інформацією щодо ремонтопридатності усіх складових частин та блоків обладнання, яке підлягає ремонту. Така інформація з`являється у Підприємства поступово під час проведення дефектацїї обладнання. Крім того, все обладнання є застаріле та усі блоки, агрегати, запасні частини до нього можна отримати лише з такого ж обладнання у Міністерства або з рф, що є неможливим;
г) Підприємство, як і інші подібні підприємства не є вільним у виборі контрагента. Основним, а зараз єдиним, замовником послуг виступає Міністерство. У разі відмови Підприємства від підписання контрактів на умовах Міністерства, Підприємство буде позбавлене можливості взагалі здійснювати господарську діяльність.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.09.2023 № 29.3-02/2722 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Васьковського О.В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/13000/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Багай Н.О., Бакуліна С.В.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.10.2023 № 29.3-02/2830 у зв`язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/13000/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Багай Н.О., Кібенко О.Р.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення в частині зменшення штрафних санкцій виходили з того, що в обґрунтовуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій Підприємство посилалось на те, що, у даному випадку, штрафні санкції є неспіврозмірними та невиправданими, враховуючи, що причиною неналежного виконання зобов`язань були обставини непереборної сили (перебування спеціалістів на лікарняному внаслідок захворювання на COVID 19 та військова агресія російської федерації проти України), з огляду на відсутність доказів понесення Міністерством збитків, Підприємство просило зменшити штрафні санкції на 95%.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Водночас, судами враховано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Крім того сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
За умовами пунктів 8.1, 8.2 Контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо) і безпосередньо вплинули на виконання контракту. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
При цьому судами враховано, що станом на момент укладення Контракту карантин був запроваджений, а тому це не було непередбачуваною обставиною для його сторін.
Також судами були відхилені посилання Підприємства, як на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, які стали підставою для порушення виконання зобов`язань за Контрактом, на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, оскільки Торгово-промислова палата України на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила вказаний лист, згідно з яким на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".