ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 167/404/18
провадження № 51-1824км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12017030180000346 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 13 лютого 2018 року вироком Рожищенського районного суду Волинської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 129 КК України.
Історія справи та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2020 року ОСОБА_7 засуджено за: ст. 395, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. 3
ст. 152, ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
Вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він, будучи під адміністративним наглядом, порушив його правила, умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду та невиконання обмежень, застосованих ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року, самовільно залишив місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де був відсутній з 05 вересня 2017 року по 31 грудня
2017 року.
Також ОСОБА_7, будучи судимим, 30 січня 2018 року, вчинив умисні дії, що виразились у зґвалтуванні неповнолітньої ОСОБА_8, із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану останньої.
До того ж ОСОБА_7, вчинив умисні дії, що виразились у схилянні неповнолітньої потерпілої до вживання психотропних речовин та незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 315 КК України. Також ОСОБА_7 вчинив умисні дії, що виразились у погрозі вбивством неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8, при якій у останньої були реальні підстави побоюватись реалізації цієї погрози.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року вирок місцевого суду змінено. Постановлено звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ст. 395, ч. 1 ст. 129 КК України згідно з ч. 5 ст. 74 КК України на підставі п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У решті вирок залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати й призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Про доведеність вини засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 152 КК України належними та допустимими доказами;
- Щодо постановлення судових рішень у даному кримінальному провадженні з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати й призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
При цьому надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні, захисник стверджує, що всупереч вимогам КПК України судом першої інстанції, а в подальшому і апеляційним судом, не доведено "поза розумним сумнівом" винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 152 КК України.
Також захисник стверджує, що суд першої інстанції в основу обвинувального вироку на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України поклав сумнівні та суперечливі показання потерпілої, свідків та недопустимий доказ, а саме:
- протокол проведення слідчого експерименту з неповнолітньою потерпілою від 21 березня 2018 року, з тих підстав, що фактично під час проведення даної слідчої дії був проведений її допит, а не перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому з урахуванням ч. 4 ст. 95 КПК України не може бути доказом на підтвердження винуватості його підзахисного, при цьому, таку слідчу дію було проведено в приміщенні "Озерецькі бані" без дозволу власника або ухвали слідчого судді.
До того ж захисник зазначає про недоведеність жодними доказами факту зґвалтування засудженим неповнолітньої потерпілої.
Також стверджує про упередженість суду першої інстанції, оскільки засудженому було безпідставно відмовлено цим судом в задоволенні заявленого відводу колегії суддів та клопотань про відмову від захисника у зв`язку із здійсненням неналежного захисту цим захисником та про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які він заявляв у судових засіданнях від 01 липня 2019 року, 27 січня 2020 року.
До того ж, на переконання захисника, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про допит експертів, які проводили судово- медичні експертизи у даному кримінальному провадженні, що спростовують винуватість засудженого у вчиненні зґвалтування неповнолітньої потерпілої, внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи.
Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а ухвалений вирок - вимогам
ст. ст. 370, 374 КПК України.
Також захисник зазначає про неповноту судового розгляду внаслідок недотримання положень п. 8, п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України та ч. 3 ст. 376 КПК України.
Вважає, що суд неповно дослідив обставини кримінального провадження та докази у справі, вибірково взяв докази до уваги та за наявності суперечливих доказів не зазначив, чому врахував одні й відкинув інші.
Також захисник вважає, що апеляційний суд на зазначені порушення допущені судом першої інстанції уваги не звернув, формально підійшов до розгляду апеляційних скарг засудженого та його захисника та прийняв рішення, що
не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
При цьому суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали не вирішив питання про зміну запобіжного заходу.
Крім цього апеляційним судом допущено порушення п. 1 ч. 1 ст. 419 КПК України, за яким у вступній частині ухвали в обов`язковому порядку повинно бути зазначено імена учасників сторін, що брали участь у процесі, проте в ухвалі відсутні відомості про участь у провадженні потерпілої.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 404 КПК України, оскількибезпідставно відхилив клопотання сторони захисту про допит експертів, які проводили судово-медичні експертизи у даному кримінальному провадженні та повторне дослідження ряду письмових доказів, внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисник виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 410 та 411 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Висновки суду щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 395, ч. 1 ст. 129 КК України в касаційній скарзі захисника не оспорюються у зв`язку із звільненням засудженого від призначеного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених вказаними нормами закону з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Про доведеність вини засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 152 КК України належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У свою чергу, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Положеннями ст. 84 КПК України передбачено те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Так, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 152 КК України зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Водночас суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами передбачених законом їхніх прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у кримінальному провадженні, крім іншого, у суді допитав неповнолітню потерпілу, свідків та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для забезпечення повного та неупередженого судового розгляду.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції, засуджений частково визнав свою вину та не заперечував факту вживання амфетаміну сумісно з неповнолітньою потерпілою та свідком ОСОБА_9, їх спільного знаходження в приміщенні комплексу "Озерецькі бані", а також вживання неповнолітньою потерпілою та вказаним свідком алкогольних напоїв під час їх колективного перебування в зазначеному місці. При цьому повністю заперечив факт схиляння неповнолітньої потерпілої до вживання психотропних речовин, а також її зґвалтування, ствердив, що в бані між ним та потерпілою не було статевого акту.
Проте колегією суддів, під час перевірки матеріалів цього кримінального провадження, встановлено, що мотивуючи своє рішення про доведеність винуватості засудженого у вчиненні схиляння неповнолітньої потерпілої до вживання психотропних речовин - амфетаміну (ч. 2 ст. 315 КК України), незаконного збуту психотропної речовини - амфетаміну, вчиненого особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 315 КК України (ч. 2 ст. 307 КК України), статевих зносин із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану неповнолітньої потерпілої - зґвалтування неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 152 КК України), суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_8, яка в присутності законного представника та педагога, під час її допиту у суді першої інстанції пояснила, зокрема, що при встановлених судом обставинах
ОСОБА_7 запитав чи буде вона вживати наркотичний засіб, повідомив їй, що все буде добре, що це їй додасть сили і здоров`я, на що вона відповіла відмовою, тоді засуджений закинув їй до рота закручену в шарик шматок серветки з наркотичною речовиною і сказав, щоб запила водою, що вона і зробила. Зазначила, що саме ОСОБА_7 телефонував до невідомої особи щодо придбання наркотичної речовини. Ствердила, що, приїхавши до "Озерецьких бань", через деякий час ОСОБА_7 повідомив їй, що замовив баню на дві години. Вказала, що на прохання ОСОБА_7 в бані, через деякий час після того як останній запитав чи буде вона вживати алкогольні напої, на що вона відповіла відмовою, оскільки і так себе погано почувала, ОСОБА_9 привіз, зокрема пляшку коньяку, вона з ними трішки його випила. Також потерпіла ствердила, що саме ОСОБА_7 в душі зґвалтував її із застосуванням фізичного насильства та з використанням її безпорадного стану. Зазначила, що погано себе почувала, що у неї паморочилось в голові, про що вона повідомляла засудженому. Заперечувала проти статевого акту, відштовхувала засудженого, подряпала його, просила в ОСОБА_7, щоб той відпустив її, вона була вся покусана, зірвала зі стіни мильницю, якою кидала в ОСОБА_7, але не попала в нього, однак не зважаючи ні на що, засуджений продовжував статевий акт з нею. Ствердила, що повертаючись додому, по дорозі автомобіль зупинився, засуджений ОСОБА_7 підійшов до неї, взяв її за волосся, витягнув з автомобіля, приставив до голови пістолет і сказав, що якщо вона комусь розповість про те, що сталося між нею та ним в цей вечір в бані то він її застрелить, і при цьому ще назвав її нецензурними словами. В той час, погрози отримані від ОСОБА_7 вона сприймала, як реальну загрозу її життю, оскільки напередодні вона бачила даний пістолет у ОСОБА_7, останній повідомляв їй, що ним можна і вбити людину. Також чітко ствердила, що ОСОБА_7 було відомо про те, що вона була неповнолітньою, оскільки вона раніше неодноразово повідомляла йому про свій вік.
Також допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок
ОСОБА_9 з приводу подій 30-31 січня 2018 року показав, що
ОСОБА_7 зробив дві кульки з фольги з наркотичною речовиною, яку придбавав у свого знайомого, одну з яких дав ОСОБА_8, а іншу вжив сам. Підтвердив придбання алкоголю на прохання ОСОБА_7 в бані. Зазначив, що ОСОБА_7, вийшовши з душу, при встановлених судом обставинах, повідомив, що між ним та ОСОБА_8 відбувся статевий акт. Через деякий час з душу вийшла ОСОБА_8 та пішла в туалет. Бачив, як потерпіла плакала та почала одягатися. Ствердив, що потерпіла повідомляла, що себе погано почуває. Показав, що по дорозі додому ОСОБА_8 також погано себе почувала, плакала і при цьому сказала засудженому ОСОБА_7, що вона йому так цього не залишить. Від почутого, ОСОБА_7 зупинив автомобіль, відразу ж вийшов з нього, витягнув ОСОБА_8 за волосся і при цьому представив їй пістолет до голови, який він бачив у нього напередодні, і сказав їй, якщо вона комусь розповість про те, що сталося, то він її застрелить. Згодом він відвіз потерпілу додому, після чого вони поїхали до ОСОБА_7 додому. Ствердив, що коли засуджений ОСОБА_7 та потерпіла
ОСОБА_8 перебували в душі, він чув, що щось стукнуло, а потім бачив, як в душі лежала на підлозі мильниця. Також повідомив, що засуджений
ОСОБА_7 просив його нікому не розповідати про події того вечора.
До того ж у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_10 (брат потерпілої) щодо повернення напівроздягненої сестри, у якої був мокрий одяг, ранком січня місяця 2018 року, яка переступивши поріг дому, втратила свідомість, суду пояснив, що коли привів сестру до свідомості у неї почалися галюцинації, вона не впізнавала його, від побаченого він розхвилювався та викликав працівників поліції, а вони вже викликали швидку допомогу і він поїхав з потерпілою в лікарню.
При цьому допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок
ОСОБА_11 з приводу обставин кримінального провадження зазначила, що після залишення бані двома хлопцями, серед яких був ОСОБА_7 та дівчиною вона пішла прибирати і побачила, що в кімнаті була збита мильниця.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 (адміністратор бані) зазначила, що за 10 хвилин до закінчення часу вона постукала в двері відвідувачам бані - двом хлопцям з дівчиною та повідомила їх, що час закінчується, не чула підозрілих звуків та криків про допомогу, при цьому побачила дівчину, яка сиділа на ліжку без одягу.
При цьому допитані судом першої інстанції свідки чергові лікарі Рожищенської ЦРЛ ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які пояснили, що ОСОБА_8 при поступленні в лікарню була емоційно збуджена, в стані психічного потрясіння, мала галюцинації, з рота був запах алкоголю, при цьому вона говорила, що її зґвалтували, повідомляла, що була в бані, при цьому її розповідь була не зв`язаною та хаотичною.
Також свідок ОСОБА_15 у суді першої інстанції підтвердив надання брату ОСОБА_9 допомоги зі спущеним колесом автомобіля при встановлених судом обставинах, на що, крім іншого, вказували і потерпіла, і свідок
ОСОБА_9 під час їх допиту в суді першої інстанції, що свідчить про їх узгодженість між собою. Зазначив, що накачали колесо, перекинулись словами з братом, який ще був з хлопцем, також привітався з потерпілою і всі роз`їхались.
В своїх показаннях свідок ОСОБА_16 суду першої інстанції підтвердила про давнє знайомство обвинуваченого з потерпілою. З приводу обставин кримінального провадження їй відомо зі слів потерпілої.
Слід зазначити, що допит зазначених осіб судом першої інстанції було проведено у відповідності до вимог КПК України, їх показання є логічними та підтверджуються іншими належними доказами у кримінальному провадженні. Причин обмовляти цими особами засудженого не було встановлено, а тому суд не мав підстав не довіряти показанням, які вони надали суду.
Водночас вказані показання потерпілої та зазначених свідків, в яких вони ретельно описали події, які мали місце в період часу з 30 по 31 січня 2018 року є чіткими, послідовними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та прямо стосуються тих подій, що підлягають доказуванню.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань допитаних у суді першої інстанції осіб на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 152 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Твердження захисника про те, що винуватість засудженого ґрунтується на сумнівних показаннях потерпілої та свідків, не відповідає дійсності, оскільки вони повністю підтверджуються іншими, долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, та доповнюють один одного.
Також рішення суду про винуватість засудженого у вчиненні ним вказаних вище кримінальних правопорушень підтверджується також іншими письмовими доказами, зокрема даними:
- протоколу огляду місця події від 31 січня 2018 року з фототаблицями щодо виявлення в ході огляду у ОСОБА_9 і вилучення двох пластикових карток "OBNOVA" "PAYBACK" та спідньої білизни; висновку експерта № 87 від
08 лютого 2018 року щодо наявності на пластикових картках з написами "OBNOVA" "PAYBACK" психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,00004 (у перерахунку на амфетамін - основу); протоколу огляду місця події від 31 січня 2018 року з фототаблицями щодо огляду автомобіля марки "AUDI A6", сірого кольору та відповідного виявлення і вилучення під час даного огляду; висновку експерта № 8 від 19 лютого 2018 року щодо не виключення походження виявленого в змиві з кузова транспортного засобу слини та блювотних мас від потерпілої ОСОБА_8 ; протоколу тимчасового доступу до речей і документів (інформації) від 31 січня 2018 року, проведеного на підставі ухвали № 167/88/18 слідчого судді про тимчасовий доступ до одягу
ОСОБА_7 ; висновку експерта № 86 від 15 лютого 2018 року з фототаблицями щодо підтвердження належності виявлених і вилучених трьох слідів пальців рук з кузова транспортного засобу "Audi" А6, р.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_8 та одного - ОСОБА_9 ; висновку експерта № 5 від 12 лютого 2018 року.
Також факт зґвалтування потерпілої із застосуванням щодо неї фізичного насильства та з використанням безпорадного стану суд обґрунтував даними висновку експерта № 208 від 31 січня 2018 року, згідно якого, у неповнолітньої ОСОБА_8 виявлено наступні зовнішні тілесні ушкодження: внутрішньошкірні крововиливи в потиличній ділянці волосяної частини голови; синці в ділянках обох плечей. Внутрішньошкірні крововиливи в потиличній ділянці могли утворитись як від контакту з тупим предметом, так і в наслідок різкого на тяжіння волосся в даній ділянці. Синці в ділянках обох плечей утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, враховуючи морфологічні ознаки синців, вони могли утворитись внаслідок укусу зубами людини. Морфологічні ознаки виявлених синців і внутрішньошкірних крововиливів в динаміці, вказують на те, що дані ушкодження могли утворитись за декілька годин до моменту початку експертизи (31 січня 2018 року 13:50), але не більше ніж за 1 добу. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. При обстеженні ОСОБА_8 на гінекологічному кріслі було виявлено старі розриви дівочої пліви, давністю більше 1- го місяця до початку експертизи (31 січня 2018 року 13:50), будь-яких інших ушкоджень в ділянках статевих органів, промежини, анального отвору не виявлено. Згідно записів медичної карти № 431 стаціонарного хворого Рожищенської ЦРЛ ОСОБА_8 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології і інтенсивної терапії з 31 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року з діагнозом: "Гостра реакція на стрес. Алкогольне сп`яніння. Вживання наркотичних препаратів (амфетамін)". Згідно даних токсикологічних досліджень Волинського обласного наркологічного диспансеру від 01 лютого 2018 року (№ 281, № 46) в крові ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,1 (проміле), в сечі виявлено амфетамін. Враховуючи результати антропометричних вимірювань, гінекологічного обстеження та ультразвукових досліджень органів малого тазу - неповнолітня ОСОБА_8 не досягла статевої зрілості. Судом враховано і дані висновку судово-психіатричного експерта № 77 від 28 лютого 2018 року, згідно якого, неповнолітня потерпіла ОСОБА_8 до часу скоєння щодо неї протиправних дій не виявляла ознак будь-якого психічного розладу. За своїм психічним станом вона могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На період вчинення щодо неї протиправних дій ОСОБА_8 виявляла ознаки гострої інтоксикації внаслідок змішаного прийому алкоголю та амфетаміну. За своїм психічним станом на той період часу вона могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
До того ж судом враховано і дані протоколу проведення слідчого експерименту від 21 березня 2018 року з відповідним відеозаписом цієї слідчої дії, в ході якого потерпіла ОСОБА_8 в присутності законного представника ОСОБА_17 детально розповіла та відтворила обставини вчинення стосовно неї зґвалтування ОСОБА_7, що мало місце 31 січня 2018 року в приміщенні "Озерецькі бані".
Також відповідно до висновку експерта № 193 від 31 січня 2018 року у ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: садно на правій боковій поверхні шиї в середній третині, яке утворилось від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею; враховуючи морфологічні ознаки садна, воно виникло більше ніж за 12 годин і не більше ніж за одну добу до моменту судово-медичного обстеження (31 січня 2018 р. 19:45 - 20:15), за ступенем тяжкості дане садно відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім цього, згідно висновку експерта № 192 від 31 січня 2018 року у
ОСОБА_9 будь-яких тілесних ушкоджень у вигляді ран, синців, саден та їх наслідків не виявлено.
При цьому судом в сукупності з наданими стороною обвинувачення доказами взято до уваги дані протоколу огляду речей від 31 січня 2018 року з фототаблицями щодо огляду одягу потерпілої ОСОБА_8 в ніч її зґвалтування - 31 січня 2018 року; дані висновку експерта № 2 від 19 лютого 2018 року; дані протоколу огляду предметів від 31 січня
2018 року щодо огляду мобільного телефону з наявним вмістом вхідних та вихідних дзвінків та наявністю інформації щодо спілкування в соціальних мережах "Інстаграм" та у "Вайбері" ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; дані протоколу додаткового огляду речей від 09 лютого 2018 року, відповідно до якого об`єктом огляду був мобільний телефон марки "Huawei Lua-U22" IMEI1- НОМЕР_2 IMEI2 - НОМЕР_3" золотистого кольору, в якому зафіксовано вміст у телефоні інформації щодо контактів, телефонних дзвінків та наявність інформації щодо спілкування в соціальній мережі "Інстаграм" та додатка "Вайбер" ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Також судом враховано дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 січня 2018 року, від 20 березня 2018 року щодо підтвердження перебування в приміщенні "Озерецьких бань" в ніч з 30 січня 2018 року по 31 січня 2018 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
Що стосується факту схиляння ОСОБА_7 потерпілої до вживання амфетаміну в автомобілі та незаконного збуту наркотичної речовини, то судом першої інстанції обґрунтовано покладено в основу обвинувального вироку дані протоколу проведення слідчого експерименту від 21 березня 2018 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_8 в присутності законного представника
ОСОБА_17 детально розповіла та відтворила зазначені обставини, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні диском із відеозаписом цієї слідчої дії; дані протоколу проведення слідчого експерименту від 02 квітня
2018 року за участю ОСОБА_9, який детально розповів та відтворив, зокрема обставини схиляння ОСОБА_7 до вживання психотропних речовин неповнолітню ОСОБА_8, а також відповідний відеозапис зазначеної слідчої дії був досліджений судом; дані консультативного висновку спеціаліста № 268 від 31 січня 2018 року, згідно з якого у ОСОБА_7 в організмі виявлено амфетамін; даними результату токсикологічного дослідження № 46 від 01 лютого 2018 року, згідно якого в організмі
ОСОБА_8 виявлено амфетамін; актом № 116 наркологічної експертизи, згідно з якого у ОСОБА_8 в результаті дослідження в організмі виявлено етанол в концентрації 1,1%, амфетамін. Наркологічної патології не виявлено. Підекспертна наркотичною залежністю (наркоманією) не страждає. Примусового протинаркоманійного лікування не потребує; актом № 135 наркологічної експертизи від 28 лютого 2018 року, згідно якого, підекспертний ОСОБА_7 наркоманією (наркотичною залежністю психоактивних речовин) не страждає. Примусового протинаркоманійного лікування, на даний час, не потребує.