Постанова
Іменем України
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 761/7257/20
провадження № 61-6882св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти",
треті особи: Акціонерне товариство "Сенс Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Лівадія", Пайовий венчурний недиверсифікаційний закритий інвестиційний фонд "Аквілон", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цвєткова Глєба Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Писаної Т.О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" (далі - ТОВ "КУА "Будівельні проекти") про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішенняпро державну реєстрацію.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 липня 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
На забезпечення виконання зобов`язань перед банком за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 16 серпня 2007 року № 10-29/4028, він передав вказану квартиру ПАТ "Укрсоцбанк" в іпотеку за іпотечним договором від 16 серпня 2007 року № 02-10/2925.
01 жовтня 2013 року заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/17647/13-ц задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк" до нього та звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на неї.
08 лютого 2017 року рішенням Апеляційного суду міста Києва, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у справі № 761/17647/13-ц скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні позову до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказував на те, що вказаними судовими рішеннями відновлено його право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з тим, 05 серпня 2019 року, не зважаючи на вказані судові рішення, ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1231, продало спірну квартиру ТОВ "Гранд Лівадія". 05 серпня 2019 року на підставі зазначеного договору купівлі-продажу проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ "Гранд Лівадія" і у цей же день ТОВ "Гранд Лівадія" відчужило вказану квартиру ТОВ "КУА "Будівельні проекти" на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 7769, та за ТОВ "КУА "Будівельні проекти" зареєстровано право власності на спірну квартиру.
Зазначав, що про порушення своїх прав він дізнався тільки 18 жовтня 2019 року, отримавши відомості з відкритого загальнодоступного джерела - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Вказував на те, що рішення суду, на підставі якого квартира вибула з його з володіння, скасовано, а тому спірна квартира вибула з його власності поза його волею та підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідача у свою власність квартиру АДРЕСА_1, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 48098465, прийняте 05 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С. (номер запису про право власності 32688422).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року, ухваленим у складі судді Савицького О. А., позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "КУА "Будівельні проекти"
у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 311348980000), яка була набута ОСОБА_1 у власність на підставі свідоцтва про право власності від 17 липня 2007 року, виданого згідно з наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 липня 2007 року № 1228-С/КІ.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 48098465, прийняте 05 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С. (номер запису про право власності 32688422).
Стягнуто з ТОВ "КУА "Будівельні проекти" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 10 930,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником належного йому майна, яке вибуло поза його волею, набувач є недобросовісним, майно набуто набувачем безвідплатно, що є підставою для витребування майна від відповідача.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення про державну реєстрацію, визнавши такий спосіб захисту належним.
Перевіряючи заяву відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки дізнався про укладення договору, на підставі якого відповідач набув право власності на спірне майно, із загальнодоступного інформаційного джерела - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прав тільки 18 жовтня 2019 року, а з цим позовом звернувся 04 березня 2020 року.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" задоволено.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" 16 395,60 грн судового збору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач довів обставини порушення його прав щодо спірного нерухомого майна та підстави для витребування спірної квартири в порядку положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, однак пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування майна, про застосування якого заявив відповідач, що є підставою для відмови у позові.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірне майно вибуло із власності позивача з березня 2014 року, коли було виконане судове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у справі № 761/17647/13-ц, з 06 жовтня 2015 року відповідна інформація є відкритою та загальнодоступною, а з цим позовом позивач звернувся 04 березня 2020 року та не надав доказів на підтвердження обставин неможливості дізнатися про перехід права власності до ПАТ "Укрсоцбанк" у березні 2014 року, або після 06 жовтня 2015 року, а самого факту незнання про порушення свого цивільного права недостатньо для спростування можливості отримання такої інформації відповідно до статті 261 ЦК України. Також позивач не надав доказів, що він звертався до суду з позовом, який був би підставою для переривання строку позовної давності.
При цьому апеляційний суд посилався на правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).
Також апеляційний суд врахував, що ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи позивач не заявляв про наявність поважних причин пропуску такого строку та не просив поновити цей строк.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт за відповідачем, апеляційний суд виходив із того, що вказана вимога не є необхідною для ефективного захисту інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цвєтков Г. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував, на підставі яких документів перебувало спірне майно у володінні, користуванні та розпорядженні позивача, чи перебувало спірне майно у володінні, користуванні та розпорядженні відповідача та на підставі яких правовстановлюючих документів.
Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги факт скасування заочного рішення у справі № 761/1764/13-ц та ухвалення нового рішення про відмову у позові банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, не врахував фактичне повернення спірного майна у власність позивача за наслідками розгляду справи № 761/1764/13-ц.
Суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку тому факту, що у договорі купівлі-продажу від 05 серпня 2019 року, який укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Гранд Лівадія", зазначено, що право власності ПАТ "Укрсоцбанк" належить на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/17647/13-ц, яке на час укладення цього правочину було скасовано.
Також апеляційний суд не дослідив неправомірність дій нотаріуса, який відповідно до Закону України "Про нотаріат" зобов`язаний використовувати відомості єдиних державних реєстрів при вчиненні нотаріальних дій з нерухомим майном з метою недопущення можливих порушень, та який при вчиненні правочинів діє і як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно державного та має діяти відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлюючи відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам закону.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував безвідплатності набуття спірного майна в особи, яка не мала права його відчужувати на підставі проведених відповідачем, третьою стороною та афілійованих з ними осіб - учасників таких неправомірних правочинів.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не дослідив та безпідставно відхилив дані, що наявні у відкритих загальнодоступних інформаційних джерелах, про афілійованість всіх учасників проведених неправомірних правочинів щодо спірного майна та не надав відповідної правової оцінки діям відповідача та третьої особи.
Також апеляційний суд залишив поза увагою, що після прийняття Верховним Судом постанови від 29 серпня 2018 року у справі № 761/17647/13-ц, третьою особою та відповідачем свідомо, протиправно, з розумінням того, що єдиним законним власником такого майна є позивач, виключно з метою уникнення можливості повернення такого майна законному власнику (володільцю) - позивачу, неодноразово здійснено маніпуляції з цим майном.
Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки про відчуження свого майна, яке відбулось 05 серпня 2019 року, позивач дізнався 18 жовтня 2019 року, отримавши відомості з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що спірне майно вибуло із власності позивача з березня 2014 року, коли було виконане судове рішення у справі № 761/17647/13-ц, не врахував, що право позивача на спірну квартиру, яке порушено банком, було відновлено, оскільки 08 лютого 2017 року рішенням Апеляційного суду міста Києва, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у справі № 761/17647/13-ц скасовано та відмовлено ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому до моменту неправомірного відчуження 05 серпня 2019 року банком спірної квартири на користь інших осіб, з якими у позивача відсутні будь-які договірні відносини, не існувало правових підстав для звернення до суду з віндикаційним позовом, оскільки саме 05 серпня 2019 року, тобто з моменту державної реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно, позивач втратив володіння своїм майном.
Крім того, позивач фактично проживав у спірній квартирі навіть після звернення до суду з цим позовом, належним чином сплачував та продовжує сплачувати за комунальні послуги, а тому саме позивач, відповідно до закону за своєю волею, здійснював своє право власності на спірну квартиру.
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) та від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18) та у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/17, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 645/747/16-ц (провадження № 61-5240св19), від 26 травня 2022 року у справі № 5013/458/11.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У червні 2023 року представник ТОВ "КУА "Будівельні проекти" та представник АТ "Сенс Банк" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цвєтков Г. О. подав відповідь на відзиви на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду 12 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 липня 2007 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 23 липня 2007 року.
16 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/4028, на забезпечення виконання зобов`язань за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку за іпотечним договором від 16 серпня 2007 року № 02-10/2925 квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання відновлюваної кредитної лінії, ПАТ "Укрсоцбанк" у липні 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у справі № 761/17647/13-ц позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на неї.
03 березня 2014 року за ПАТ "Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 761/17647/13-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року залишено без змін (провадження №61-18402св18).
05 серпня 2019 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Гранд Лівадія" укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1231, згідно з яким ПАТ "Укрсоцбанк" відчужило квартиру АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Гранд Лівадія".
Право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Гранд Лівадія" 05 серпня 2019 року та внесено відповідний запис до Державного реєстру.
05 серпня 2019 року між ТОВ "Гранд Лівадія" та ТОВ "КУА "Будівельні проекти"укладений договір купівлі-продажу квартири,посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсоха С. С. та зареєстрований в реєстрі за № 7769, згідно з яким ТОВ "Гранд Лівадія"відчужило квартиру АДРЕСА_1 на користь ТОВ "КУА "Будівельні проекти".
До Державного реєстру внесено запис з індексним номером 48096588 від 05 серпня 2019 року про державну реєстрацію за ТОВ "КУА "Будівельні проекти" права на спірне майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Щодо вирішення спору по суті
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.