Постанова
Іменем України
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 748/2090/22
провадження № 61-12671св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Онищенко О. І., Шитченко Н. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2023 року у складі судді Кухти В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Онищенко О. І., Шитченко Н. В.,
у справі за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області), ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4964/14-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_2 та передано йому у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 га із кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
На підставі вищевказаного наказу 12 липня 2018 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2020 року № 1534 вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_1 .
Прокурор зазначав, що на час пред`явлення позову відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки із кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 є ОСОБА_1 .
Однак, наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4964/14-18-сг виданий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до інформації Інституту водних проблем і меліорації НААН України від 30 квітня 2021 року № 228/06 земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Річище, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду. Ширина прибережної захисної смуги уздовж р. Річище щонайменше має становити 100 м.
Згідно із інформацією державного науково-виробничого підприємства "Картографія" від 23 вересня 2020 року № 1036, спірна земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро) та належить до водного об`єкту загальнодержавного значення.
Відповідно до інформації Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 16 січня 2021 року № 57/3-1/ДС/25-21 та Публічної кадастрової карти України 11 земельних ділянок, у тому числі спірна, знаходяться у водозабірному басейні річки Дніпро.
Прокурор зазначав, що наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4964/14-18-сг суперечить вимогам статей 58, 60, 61, 83, 84 ЗК України, статей 86, 88, 89 ВК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
На час виникнення спірних правовідносин, власником та розпорядником земельних ділянок водного фонду за межами населеного пункту була Чернігівська обласна державна адміністрація, водночас з 27 травня 2021 року землі, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, віднесено до комунальної власності, у зв`язку із чим їх розпорядником є Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області.
Відповідно до вказаного, прокурор просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4964/14-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6030);
- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03 жовтня 2020 року, індексний номер 54397566 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030;
- усунути перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030, розташованою на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом її повернення на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;
- стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2023 року позов задоволено частково.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03 жовтня 2020 року, індексний номер 54397566, та здійснення на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030.
Усунуто перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030, розташованою на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури судові витрати в розмірі 8 683, 50 грн.
Арешт накладений на земельну ділянку з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 залишено до виконання рішення суду.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Річище, яка не є малою річкою, а протокою (рукавом) річки Дніпро, і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду та повністю накладається на землі водного фонду, а саме, 100-метрову прибережну захисну смугу річки Річище, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки. При цьому суд зазначив, що саме скасування рішення про державну реєстрацію разом з вимогою про усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки буде належним способом захисту порушених прав. Крім того, судом відмовлено в частині задоволення позовних вимог до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4964/14-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким надано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту порушених та оспорюваних прав.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - скасовано.
У задоволенні позовної вимоги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовлено.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури судового збору - змінено, зменшено його розмір з 8 683, 50 грн до 3 721, 80 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 721,50 грн за апеляційний розгляд справи.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині повернення земельної ділянки повністю відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки спірна земельна ділянка є землями водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті.
Водночас вимога прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню, оскільки така вимога є неефективним способом захисту, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог позову скасувати та ухвалити в цих частинах нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, витребувано її із Чернігівського районного суду Чернігівської області.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
07 вересня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В касаційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 823/588/16, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 9222589/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 03 вересня 2020 року у справах № 914/1201/19, № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17, від 21 січня 2021 року у справі № 925/1222/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, від 05 квітня 2023 року у справах № 357/10226/19, № 139/997/21, № 604/797/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 760/6713/21, від 20 серпня 2023 року у справі № 916/2464/19.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Задоволення вимоги про поновлення земельної ділянки у державну власність не є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про припинення речового права на ділянку.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 686/17224/18, від 19 січня 2022 року у справі № 707/1933/20, від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 707/1921/20.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач не надав належних доказів місцезнаходження спірної земельної ділянки на землях водного фонду, оскільки надані ним матеріали не містять безпосередньої інформації щодо предмета доказування.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2023 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У вересні 2023 року ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому підтримало доводи касаційної скарги про те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а також відзив на касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Відзив мотивовано тим, що вимога позову про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не є необхідним для ефективного відновлення права позивача, а тому доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтованими.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 20 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1200 га за рахунок земель запасу для індивідуального садівництва на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) та передати дану земельну ділянку у власність. До заяви додано проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру (т. 1 а. с. 29).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4964/14-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_2 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянка площею 0,1200 га, кадастровий номер: 7425584900:06:000:6030, для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (т. 1 а. с. 28).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2020 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована на території Мньовської сільської ради Чернігівського району, площею 0,1200 га, кадастровий номер 7425584900:06:000:6030, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва (т. 1 а. с. 30-33).
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 площею 0,1200 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 26, 27).
Відповідно до інформації Інституту водних проблем і меліорації НААН України від 30 квітня 2021 року № 228/06 земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Річище, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду. Ширина прибережної захисної смуги уздовж річки Річище щонайменше має становити 100 м (т. 1 а. с. 37-41).
Згідно із інформації державного науково-виробничого підприємства "Картографія" від 23 вересня 2020 року № 1036 відомо, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро) та належить до водного об`єкту загальнодержавного значення (т. 1 а. с. 34, 35).
Відповідно до інформації Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 16 січня 2021 року № 57/3- 1/ДС/25-21 та Публічної кадастрової карти України 11 земельних ділянок, у тому числі із кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 знаходяться у водозбірному басейні річки Дніпро (т. 1 а. с. 30).
Згідно із листом Державного агентства водних ресурсів України від 06 червня 2022 року № 1890/3/5/11-22 водний об`єкт з назвою Річище є рукавом (частиною) річки Дніпро, яка належить до великих річок і прибережна захисна смуга встановлюється по берегах великих річок уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів (т. 1 а. с. 42-44).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").