Постанова
Іменем України
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 204/5173/22
провадження № 61-8294св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року у складі судді Черкез Д. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М., про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 грудня 2006 року між позивачем та АТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір № DNU0GK00000971, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 298 800 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між сторонами у справі укладено договір іпотеки № DNU0GK00000971 від 28 грудня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 1399, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_1 .
У подальшому від співробітників банку позивачу стало відомо, що 01 грудня 2016 року відповідач здійснив реєстрацію права власності на вищевказану квартиру на підставі договору іпотеки та статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку".
Позивач зазначав, що відповідно до договору іпотеки № DNU0GK00000971 від 28 грудня 2006 року сторони погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".
Проте, такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя з банком укладено не було.
Вважає, що у приватного нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ КБ "Приватбанк", оскільки станом на 01 грудня 2016 року діяв Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а також тому, що існували порушення процедури, за якою було здійснено перехід права власності на іпотечне майно.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за АТ КБ "Приватбанк" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений 01 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М., на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та припинити речові права за АТ КБ "Приватбанк" на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 з поновленням речового права (права власності) за ОСОБА_1 на указане нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1107447312101, за ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі договору іпотеки від 28 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1399, проведену 01 грудня 2016 року на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32751708, номер запису про право власності - 17846852.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пункт 27 договору іпотеки № DNU0GK00000971 від 28 грудня 2006 року містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку". Цим пунктом сторони договору погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку, зокрема шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.
Разом із цим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що АТ КБ "Приватбанк" для державної реєстрації за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 подавав державному реєстратору копію письмової вимоги до ОСОБА_1 про усунення порушень, а також документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання ним, як іпотекодавцем та боржником, письмової вимоги іпотекодержателя.
Також суд зазначив, що указана квартира використовується ОСОБА_1 як місце його постійного проживання, є його єдиним житлом, а її площа не перевищує 140 кв. м, тому на спірний об`єкт нерухомого майна не може бути примусово звернуто стягнення шляхом реєстрації за іпотекодержателем права власності у зв`язку із дією станом на 01 грудня 2016 року Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
У зв`язку із цим, у державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру за відповідачем, а у банку були відсутні передбачені законом підстави для набуття у власність квартири АДРЕСА_1 .
Оскільки у приватного нотаріуса не було законних підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд вважав, що державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за АТ КБ "Приватбанк" на підставі договору іпотеки від 28 грудня 2006 року слід скасувати.
При цьому суд зазначив, що скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності, проведеної на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є самостійною підставою для припинення за АТ КБ "Приватбанк" речового права та поновлення права власності на квартиру за ОСОБА_1, оскільки відповідні права повертаються у стан, що існував до скасованої державної реєстрації, а дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної (скасованої) державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, залишаються незмінними.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції,АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року змінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304-VII, як підставу для задоволення позовних вимог.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції по суті позовних вимог, апеляційний суд вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності порушень процедури, за якою було здійснено перехід права власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
01 червня 2023 року АТ КБ "Приватбанк" череззасоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 28 грудня 2006 року між позивачем та АТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір № DNU0GK00000971, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 298 800 доларів США.
28 грудня 2006 року між ОСОБА_1, як іпотекодавцем, та ЗАТ КБ "Приватбанк", як іпотекодержателем, було укладено Договір іпотеки № DNU0GK00000971, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1399, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № DNU0GK00000971 від 28 грудня 2006 року іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: трикімнатну квартиру загальною площею 66,20 кв.м, житловою площею 43,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1392.
Пункт 27 Договору іпотеки № DNU0GK00000971 від 28 грудня 2006 року містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку". Цим пунктом сторони договору погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16039707 від 24 вересня 2007 року.
08 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "Приватбанк" було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О. А., зареєстрований в реєстрі за № 1303.
У пункті 6 указаного Договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторонами обумовлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом надіслання повідомлення іподекодавцям про це, одним із наступних способів задоволення своїх вимог, про що іпотекодержатель сповіщає іпотекодавців у цьому повідомленні: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавців, при чому відправлення іпотекодавцями зазначеного у цьому пункті повідомлення є свідченням про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, якщо звернення стягнення здійснюється цим способом задоволення вимог, цей договір з повідомленням іпотекодавцям є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем; або продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому законом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу, для чого іпотекодавці надають іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити для цього всі необхідні дії від імені іпотекодавця, в тому числі отримати витяг Державного реєстру прав власності на нерухоме майно на предмет іпотеки.
01 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою площею 43,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1107447312101), було зареєстровано за ПАТ КБ "Приватбанк", номер запису про право власності - 17846852.
Підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "Приватбанк" зазначено договір іпотеки від 28 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1399.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.