Постанова
Іменем України
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 154/2708/20
провадження № 61-5329св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Київська міська прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуКиївської міської прокуратури на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28 грудня 2022 року у складі судді
Каліщука А. А. та постанову Волинського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Бовчалюк З. А.,
Матвійчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтований тим, що слідчим відділом прокуратури м. Києва здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 42015100000000555 від 05 травня 2015 року, в якому їй було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області
від 13 вересня 2017 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року та постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року, у справі № 154/2906/15 її було виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку
з недоведеністю її винуватості у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Під час кримінального провадження, відповідно до ухвал слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва щодо неї було застосовано запобіжний захід, а крім того відсторонено від займаної посади з 22 травня до 19 вересня 2015 року, внаслідок чого вона втратила заробіток.
Незаконне кримінальне переслідування призвело до того, що інформацію про нібито вчинення нею злочину було оприлюднено у засобах масової інформації та поширено серед необмеженої кількості осіб.
Розмір фактично завданої їй моральної шкоди є значно більшим за мінімум, передбачений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР).
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд стягнути із Державного бюджету України 9 397,36 грн на відшкодування втраченого заробітку (грошового забезпечення) за період з 22 травня до 19 вересня 2015 року та 827 640 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області
від 28 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 9 397,36 грн - втраченого заробітку. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь
ОСОБА_1 8 393,44 грн витрат пов`язаних із проведенням експертизи та на користь держави 4 093, 97 грн судового збору.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, щоОСОБА_1, щодо якої ухвалено виправдувальний вирок, має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР та статей 23, 1167, 1176 ЦК України.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, урахувавши тривалість перебування позивача під слідством та судом, що загалом становить повних 34 місяці, характер і обсяг страждань, яких позивач зазнала внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом; тяжкість вимушених змін у її життєвих відносинах; ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; взявши до уваги, що під час досудового розслідування до позивачки були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження,
слідчо-розшукові дії, арешт майна, а також відсторонення від посади виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визнав необхідною і достатньою суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Київська міська прокуратура просить оскаржувані судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в позові в цій частині.
В силу положень статті 400 ЦПК України в іншій частині оскаржувані судові рішення Верховним Судом не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 квітня 2023 року через систему "Електронний Суд" та 19 квітня 2023 року засобами поштового зв`язку Київська міська прокуратура подала касаційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28 грудня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 14 березня 2023 року.
Оскільки касаційні скарги подані однією особою на одні й ті самі судові рішення та їх зміст є ідентичним, Верховний Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У задоволенні клопотанняпро зупинення виконання судових рішень відмовлено. У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відмовлено Київській міській прокуратурі у задоволенні клопотання про розгляд справи
у судовому засіданні з викликом та участю сторін. Справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування статті 13 Закону
№ 266/94-ВР без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц,
від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, Верховного Суду
від 01 березня 2023 року у справі № 751/4400/21, від 14 січня 2021 року
у справі № 466/2383/19, Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року
у справі № 6-2203цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що суди, визначаючи розмір моральної шкоди, неправильно витлумачили статтю 23 ЦК України, статтю 13 Закону № 266/94-ВР, неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи.
Визначений судами розмір моральної шкоди є значно завищеним, суперечить положенням чинного законодавства та призведе до незаконного збагачення позивачки за рахунок коштів держави, що не відповідає принципам розумності та справедливості.
Наявності підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому, ніж гарантований державою мінімум, належними та допустимими доказами не доведено.
У матеріалах справи відсутні достатні докази, які б підтверджували факт завдання позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, докази необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків
з оточуючими людьми, як і докази втрати чи погіршення таких зв`язків.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Обставини справи, встановлені судами
21 травня 2015 року у кримінальному провадженні № 420150000000555 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалами слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва
від 22 травня 2015 року та від 20 липня 2015 року ОСОБА_1 була відсторонена від посади головного державного інспектора митного поста "Устилуг" Волинської митниці Державної фіскальної служби України загальним строком до 19 вересня 2015 року.
Досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось слідчим відділом прокуратури міста Києва.
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області
від 13 вересня 2017 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року та постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року, у справі № 154/2906/15 ОСОБА_1 було виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України
у зв`язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні злочину, передбаченого
частиною третьою статті 368 КК України.
ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 21 травня 2015 року до 27 березня 2018 року.
Відомості про затримання ОСОБА_1 правоохоронними органами та притягнення її до кримінальної відповідальності були поширені в засобах масової інформації.
Відповідно до висновку судово психологічної експертизи від 25 серпня
2022 року № 1494-Е незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності є психотравмуючим для неї. Встановлено значний рівень порушення біологічної рівноваги та високий рівень інтенсивності емоційно-травмуючого впливу психогенної ситуації, завданої шляхом притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням на особистість ОСОБА_1 . Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 нанесено психологічну травму, а відтак завдано моральну шкоду (страждання). Можливий розмір відшкодування за завдані страждання для
ОСОБА_1 відповідає 827 640 грн.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.