Постанова
Іменем України
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/49061/20-ц
провадження № 61-2825св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
відповідач - Офіс Генерального прокурора,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Київського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,
від 24 січня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3, про визнання права власності на тимчасово вилучене майно.
Позовна заява ОСОБА_5, ОСОБА_2 мотивована тим, що 01 вересня
2015 року в належній їм квартирі під час обшуку у кримінальному провадженні № 42015000000001561 щодо їх сина ОСОБА_3, були вилучені грошові кошти, які є їх власністю, як подружжя.
Стороною обвинувачення під час судового розгляду у кримінальній справі не було доведено, що вилучені 01 вересня 2015 року грошові кошти на загальну суму 38 295 доларів США набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 199 КК України або що ці кошти є власністю ОСОБА_3 .
Крім того, такі обставини не встановлені ні вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2016 року, ні вироком Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2017 року у кримінальній справі № 754/7388/16-к.
Вказані кошти є їх власними заощадженнями, спільно набутими за час шлюбу із 1987 року.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 просили суд визнати за ними право спільної сумісної власності на грошові кошти у сумі
38 295 доларів США, а саме на банкноти в кількості 460 штук, які було вилучено 01 вересня 2015 під час обшуку в їх житлі за адресою:
АДРЕСА_1 (окрім банкноти номіналом 100 доларів США з номером HD98020487А та реквізитами В2-В152-114-D4-2006A, яку було знищено за вироком суду).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Новака Р. В., від 07 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачі не надали належних доказів на підтвердження того, що спірні кошти є їх власністю. При цьому суд відхилив надані ОСОБА_6, ОСОБА_2 докази щодо відчуження автомобілів "MAN" та "AUDI A6", оскільки вважав, що із наданих доказів неможливо встановити вартість відчужених автомобілів.
Свідчення позивачів та третьої особи суд оцінив критично, пославшись на те, що вони є зацікавленими у результаті розгляду справи.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_6 і ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на грошові кошти в сумі 38 295 доларів США, а саме на грошові банкноти в кількості 460 штук, які було вилучено 01 вересня 2015 року під час обшуку в рамках кримінального провадження № 42015000000001561 від 20 липня
2015 року в їх власному житлі за адресою:
АДРЕСА_1 (крім банкноти номіналом 100 доларів США з номером HD98020487A та реквізитами B2-B152-114-D4-2006A, яку знищено за вироком суду). Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_5 та
ОСОБА_2 судовий збір по 13 137,50 грн на користь кожного.
Колегія суддів, задовольняючи позов, виходила з того, що грошові кошти в сумі 38 295 доларів США, які були вилучені в квартирі позивачів, є їх спільним майном. Доказів того, що ці гроші належали їх сину ОСОБА_3 матеріали справи не містять, як не доводилась вказана обставина і в ході судового розгляду кримінальної справи.
При цьому суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги посилання позивачів на те, що кошти було отримано від продажу належних їм транспортних засобів: вантажного автомобіля "MAN" і автомобіля "AUDI A6". Зазначені обставини об`єктивно вказують на те, що у позивачів могли бути кошти від продажу автомобілів. Водночас відповідачем не спростована вартість проданих транспортних засобів та її відповідність сумі грошових коштів, які були вилучені при обшуку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, залишивши в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 лютого 2023 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застування норм права, які регулюють питання захисту права власності на грошові кошти, що були вилучені під час обшуку в рамках кримінального провадження та які речовими доказами не визнавались.
Звертає увагу, що позивачами надавалась різна інформація щодо походження коштів, зокрема ОСОБА_2 зазначала, що продала належне їй майно (автомашину, квартиру, земельну ділянку), потім ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вказували, що кошти є спільним набутим майном подружжя, а в подальшому, що ці кошти отримані від продажу автомобілів "MAN" та
"AUDI А6". Натомість із наданих позивачами доказів неможливо встановити розмір вартості відчужених автомобілів "MAN" та "AUDI A6".
Вважає, що у розглядуваній справі необхідно встановити правомірність набуття грошових коштів.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказують, що відповідач під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не посилався, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що позивачами надавалась різна інформація щодо походження коштів.
Звертають увагу на презумпцію правомірності набуття права власності, визначену частиною другою статті 328 ЦК України, відповідно до якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
При цьому відповідачем не доведено того, що спірні кошти неправомірно набуті позивачами або, що вони належать ОСОБА_3 .
Фактичні обставини справи встановлені судами
Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 42015000000001562 від 20 липня 2015 року стосовно ОСОБА_3 за частиною третьою статті 199 КК України, ОСОБА_7 за частиною третьою статті 199 КК України та ОСОБА_8 за частиною другою статті 199 КК України.
01 вересня 2015 року під час обшуку квартири
АДРЕСА_2, працівниками СБУ виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 38 395 доларів США, номіналом по 5, 10, 20, 50 та
100 доларів.
Квартира АДРЕСА_2, на праві спільної власності належить ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва
від 18 вересня 2015 року у справі № 761/27140/15-к, накладено арешт на грошові кошти на загальну суму 38 395 доларів США (461 банкнота номіналом 5, 10, 20, 50 та 100 доларів США з серіями та номерами зазначеними в описовій частині ухвали).
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2016 року у справі № 754/7388/16-к, зокрема ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 199 КК України, та призначено покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації майна. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк.
Крім того, вказаним вироком суду вирішено питання щодо речових доказів, зокрема вирішено знищити банкноту номіналом 100 доларів США з номером HD98020487A та реквізитами B2-B152-114-D4-2006A, яка не відповідає аналогічним банкнотам, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника (США).
23 червня 2017 року Апеляційним судом м. Києва у справі № 754/7388/16-к постановлено вирок, яким скасовано вирок Деснянського районного суду
м. Києва від 21 липня 2016 року в частині призначення покарання, зокрема ОСОБА_3 та у цій частині постановлено новий вирок, яким
призначено ОСОБА_3 за частиною третьою статті 199 КК України, із застосуванням статті 69 цього ж Кодексу, покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією всього майна, яке є в його особистій власності. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вказаними вироками не вирішувалось питання щодо вилучених 01 вересня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1, грошових коштів на загальну суму 38 295 доларів США.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року у справі № 754/7388/16-к було розглянуто клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора в порядку статті 537 КПК України у кримінальному провадженні № 42015000000001561 від 20 липня 2015 року про звернення грошових коштів в дохід держави та відмовлено у його задоволенні. Під час розгляду вказаного клопотання суд врахував, що стороною обвинувачення під час судового розгляду кримінальної справи не доводилось те, що вилучені 01 вересня 2015 року грошові кошти на загальну суму 38 295 доларів США набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, а також що вони є власністю ОСОБА_3 . Ці обставини не встановлені і вироком суду. Також суд зазначив, що відповідно до частини дванадцятої статті 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.