ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 820/3715/18
касаційне провадження № К/9901/68694/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватної фірми "Світ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 (суддя Біленський О.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Старосуд М.І., судді - Яковенко М.М., Бегунц А.О.) у справі за позовом Приватної фірми "Світ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватна фірма "Світ" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 №0001091412.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з: ТОВ ТД "Оптима", ТОВ "Полімер Рісайклінг", ТОВ "Київ Ост Груп", ТОВ Оптима-Лайт, ТОВ "Діал-Компані", ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД", ТОВ "Трекота-Люкс", ТОВ "Свон-Флайт", ТОВ "Канремторг", ТОВ БК "Суміш", ТОВ "Юніон-СТ", ТОВ "Стрендж Сістем", ТОВ "Бравіо Груп", ТОВ "Тек-Еталон-Груп", ТОВ "Ардо Трейд", ТОВ "Сендж Груп", ТОВ "Кейнфор", ТОВ "Фіолент Групп", ТОВ "Ной Трейд", ТОВ "Континент Буд Проект", ТОВ "Стар Корд", ТОВ "Скай Сіті Інжиніринг", ТОВ "Проф-Ребміт", ТОВ "Луганське Енергетичне Об`єднання", ТОВ "Калісто Інтел", ТОВ "Атлантіс Тренд", ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс", ТОВ "Джорджія Консалт", ТОВ "Вессанс", які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках платника на підставі відповідних первинних документів, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 23.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в рамках таких господарських операцій, незважаючи на наявність у останнього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного податкового законодавства.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 9, 77, 79, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підпунктів 4.1.2-4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 21.1 статті 21, пункту 83.1 статті 83, пункту 86.6 статті 86, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентами, зазначає, що господарські операції з наведеними вище контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованими висновки судів про нереальність господарських операцій з підстав наявності пояснень посадових осіб підприємств про непричетність до фінансово-господарської діяльності таких підприємств з підстав відсутності у вироках відносно посадових осіб контрагентів позивача встановлених фактів фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем і зазначеними вище контрагентами, не надано оцінку господарськими операціями між позивачем та наведеним вище контрагентами.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.10.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин із зазначеними вище контрагентами позивача, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт від 08.12.2017 №23979/20-40-14-12-11/30290144 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту "а" пункту 198.1, абзаців першого і другого підпункту 198.3 пункту 198 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1058502,60 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1058502,60 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 №0001091412, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1323128,75 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1058503,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 264625,75 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі відсутності первинних документів в підтвердження здійснення таких операцій, наявності недоліків у первинних документів, відсутності фактичної можливості здійснення таких операцій у контрагентів позивача, наявності вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками фіктивного підприємництва, не підтвердження таких господарських операцій по ланцюгу постачання.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV.
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.