ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 826/10705/18
касаційне провадження № К/9901/15159/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вівдиченко Т.О.; судді: Бужак Н.П., Парінов А.Б.)
у справі № 826/10705/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ" (далі - ТОВ "ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позов до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2018 року № 0008181404.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНДЕР ПРОДЖЕКТ" (далі - ТОВ "ВЕНДЕР ПРОДЖЕКТ") є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з визначеним в акті перевірки контрагентом. При цьому зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі № 826/25372/15, від 14 травня 2019 року у справі № 826/6838/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 826/6836/18, від 11 червня 2019 року у справі № 826/13018/18, від 01 лютого 2021 року у справі № 826/12509/18, від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/13468/18.
Ухвалою від 08 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
28 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Cудами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ВЕНДЕР ПРОДЖЕКТ" за період грудень 2015 року - червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 02 лютого 2018 року № 73/26-15-14-04-05/31108022.
Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 5 306 070,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2018 року № 0008181404, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6 632 588,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5 306 070,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 326 518,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.