ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 380/4604/20
касаційне ровадження № К/9901/11835/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (головуючий суддя - Клименко О.М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ільчишин Н.В.; судді - Коваль Р.Й., Гуляк В.В.)
у справі № 380/4604/20
за позовом Головного управління ДПС у Львівській області
до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2020 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області; позивач; контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Самбірське ВУВКГ; відповідач; платник), в якому просило накласти арешт на кошти та інші цінності платника, що знаходяться на відкритих рахунках у банках, у межах суми податкового боргу в розмірі 6427700,00 грн.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19 листопада 2020 року позов задовольнив повністю.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Самбірське ВУВКГ звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на протиправності висновку судових інстанцій про те, що положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) можуть застосовуватися без урахування статті 94 ПК України, яка чітко визначає підстави та порядок накладення арешту.
Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Самбірського ВУВКГ.
26 липня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 6427,7 тис. грн, у тому числі з податку на додану вартість у сумі 5700,00 тис. грн, з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 542,00 тис. грн, з військового збору в сумі 10,8 тис. грн, з податку на прибуток у розмірі 56,4 тис. грн, з рентної плати за воду в сумі 86,0 тис. грн, з рентної плати за надра в розмірі 3,9 тис. грн, з плати за забруднення в сумі 28,6 тис. грн.
Контролюючим органом прийнято рішення від 26 лютого 2015 року № 6 про опис майна Самбірського ВУВКГ у податкову заставу, на підставі якого податковим керуючим 02 березня 2015 року складено акти опису майна № 4 та № 5.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 09 червня 2016 року у справі № 813/908/16, яка набрала законної сили 12 вересня 2016 року, стягнув з відповідача податковий борг у сумі 140776,88 грн.
Крім того, Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27 грудня 2016 року у справі № 813/4286/16, яка набрала законної сили 27 лютого 2018 року, стягнув із Самбірського ВУВКГ до бюджету податковий борг у розмірі 1117081,69 грн.
18 січня 2019 року та 20 листопада 2019 року позивачем скеровано до установ банку відповідача інкасові доручення № 238, № 235, № 217, № 255, № 257, № 258, які повернуто без виконання у зв`язку з арештом коштів платника за іншим виконавчим документом та відсутністю коштів для забезпечення виконання інкасових доручень.
Таким чином, станом на 01 лютого 2020 року за Самбірським ВУВКГ обліковується заборгованість у загальному розмірі 6427700,00 грн, що, як з`ясовано судами, підтверджується розрахунком суми боргу та відомостями з інтегрованої картки платника.
Доказів сплати зазначеної суми податкового боргу відповідачем не представлено.
У зв`язку з тим, що вжиті позивачем заходи щодо погашення заборгованості перед бюджетом не мали позитивних наслідків, а у платника недостатньо майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
За правилами пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.