ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 808/3156/17
касаційне провадження № К/9901/49878/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (суддя - Лазаренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді - Уханенко С.А., Божко Л.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архінформ-Проект" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Архінформ-Проект" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 31.05.2017 №0007001403, №0006971403, №0006981403, №0006991403, №0007021407.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані з його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Будівела", ТОВ "Київдомбуд", ТОВ "Буд імперія груп", ТОВ "БК "Вест Лідер", ТОВ "Будпром-інвест", що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом є необґрунтованими. Також позивач зазначає, що ним правомірно відповідно до пункту 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) не було оприбутковано в касі Товариства 675000,00 грн, які за допомогою корпоративного електронного платіжного способу було перераховано як поворотну безпроцентну фінансову допомогу директору Товариства, який є довіреною особою підприємства. З огляду на це, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018, адміністративний позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 05.12.2016 № 0005231403/11491, № 0005241403/11490.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Будівела", ТОВ "Київдомбуд", ТОВ "Буд імперія груп", ТОВ "БК "Вест Лідер", ТОВ "Будпром-інвест", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак, зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Порушення кримінального провадження стосовно контрагентів позивача не може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача. Також, суди дійшли висновку про безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, оскільки, Товариством відповідно до пункту 2.12 Положення №637 довіреній особі - директору Товариства - було перераховано готівкові кошти з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу, які було використано за призначенням, і така готівка не підлягає оприбуткуванню в касі.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав: наявності негативної інформації щодо контрагентів позивача, порушення кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів позивача за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України, відсутності належних первинних документів, основних засобів, необхідної кількості трудових ресурсів. Відповідач зазначає, що відсутність доказів в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій доводить отримання позивачем активів у вигляді послуг невідомого походження, що вважаються безоплатно отриманими. Скаржник вважає безпідставним віднесення на рахунок 372 плану рахунків коштів, наданих директору Товариства, як поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас, не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та з встановленням яких він не погоджується.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Відповідачем 22.03.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 та наказів Державної податкової служби України від 08.10.2020 №556, від 24.12.2020 №755.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39396146) на Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44118663).
Верховний Суд ухвалою від 11.06.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 30.10.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 31.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено документальну виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 12.04.2017 №215/08-01-14-03/32420051 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень:
підпункту 138.1.1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 1010463,00 грн;
пунктів 292.3, 292.6 статті 292, в результаті чого занижено єдиного податку на загальну суму 284282,93 грн;
підпункту 14.1.181 пункту 14.1, підпункту 14.198.1 пункту 14.198 статті 14, пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 2955353,00 грн;
пунктів 2.2, 2.6 глави 2 Положення №637 в частині неоприбуткування готівки в касовій книзі підприємства на загальну суму 675000,00 грн;
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.05.2017:
№ 0007001403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3694191,25 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 2955353,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 738838,25 грн;
№0006971403, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 1263078,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1010463,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 252615,75 грн;
№ 0006981403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 287805,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 230244,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 57561,00 грн;
№ 0006991403, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 682681,00 грн;
№ 0007021407, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 3375000,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 22.08.2017 №18597/6/99-99-11-01-01-25 прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Висновки про порушення ґрунтувались на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Будівела", ТОВ "Київдомбуд", ТОВ "Буд імперія груп", ТОВ "БК "Вест Лідер", ТОВ "Будпром-інвест", які на думку контролюючого органу не носять реального характеру з підстав непідтвердження таких операцій належними первинними документами, наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача. Також контролюючий орган дійшов до висновку, що готівкові кошти, які були перераховані директору Товариства з поточного рахунку позивача підлягають оприбуткуванню в касі Товариства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За змістом підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.