ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 420/23334/21
адміністративне провадження № К/990/5029/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №420/23334/21
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Одеського апеляційного суду про стягнення недоотриманої суддівської винагороди
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Приймачук Сергій Іванович,
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду 01 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого Кравця О.О., суддів Зуєвої Л.Є., Коваля М.П.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1, ДСА України), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2, ДКС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Одеський апеляційний суд, в якому просив:
1.1. стягнути з ДСА України, шляхом безспірного списання ДКС України на користь позивача недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 530075,53 грн. з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", з обов`язковим утриманням податків та зборів:
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, зазначає, що йому з квітня 2020 по липень 2020 відповідачі нараховували та сплачували щомісячну суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. При цьому, відповідачами протиправно не застосовано і не сплачено суддівську винагороду щомісяця у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, недоплачена сума відображена у довідці-розрахунку № 06-21/360/2020, що складена Одеським апеляційним судом: у квітні 2020 року 74595,72 грн, у травні 2020 року 195813,75 грн, у червні 2020 року 97906,88 грн, у липні 2020 року 161759,18 грн, разом 530075,53 грн.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 Указом Президента України від 04.08.2003 № 802/2003 призначений на посаду судді військового місцевого суду Луганського гарнізону строком на п`ять років, Указом Президента України від 04.10.2005 № 1412/2005 призначений на посаду судді господарського суду Луганської області в межах п`ятирічного строку, постановою Верховної Ради України від 15.01.2009 № 887-VI обраний на посаду судді апеляційного суду міста Києва безстроково, постановою Верховної Ради України від 19.05.2011 № 3399-VI обраний на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішенням Вищої ради правосуддя від 08.11.2018 № 3381/0/15-18 переведений на посаду судді апеляційного суду Одеської області.
4. Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.10.2019 № 2733/0/15-19 "Про переведення судді апеляційного суду Одеської області ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду" позивача було переведено на посаду судді Одеського апеляційного суду.
5. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
6. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX (набрав чинності 18.04.2020) доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 наступного змісту:
"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. […]
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
7. У зв`язку з прийняттям вказаного Закону позивачу з 18.04.2020 по 27.08.2020 нараховувалась суддівська винагорода, але з урахуванням вказаних змін обмежувалася та виплачувалася у меншому розмірі, тобто у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
8. Згідно з довідкою-розрахунком Одеського апеляційного суду від 02.10.2020 №06-21/360/2020, судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 виплата суддівської винагороди здійснювалася із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
9. За період застосування зазначеної норми позивачу не було виплачено суму в розмірі 530075,53 грн, а саме: за квітень 2020 року суму в розмірі 74595,72 грн; за травень 2020 року суму в розмірі 195813,75 грн; за червень 2020 року суму в розмірі 97906,88 грн; за липень 2020 року суму в розмірі 161759,18 грн; за серпень 2020 року суму в розмірі 0,00 грн.
10. Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 позов ОСОБА_1 задоволений, стягнуто з ДСА України шляхом безспірного списання ДКС України на користь позивача недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 530075,53 грн з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", з обов`язковим утриманням податків та зборів.
11.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Конституційний Суд України у Рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020, яким, серед іншого, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", визнав, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану та може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.
11.2. Суд цієї інстанції урахував, що дія частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність з 28.08.2020 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність), а у період з 18.04.2020 до 27.08.2020 норми Закону були чинними, то Одеський апеляційний суд, як суб`єкт владних повноважень, повинен був їх застосовувати, оскільки в силу частини другої статті 19 Конституції України і не мав альтернативних шляхів поведінки.
11.3. Однак, виходячи з висновків Конституційного Суду України у вищевказаному рішенні, суд першої інстанції зазначив, що обмеження права позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі становить порушення вимог статей 19, 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
11.4. Оскільки судом встановлено порушення прав позивача щодо не отримання ним суддівської винагороди у повному обсязі у зв`язку з прийняттям нормативного акту, що визнаний неконституційним, то суд першої інстанції на підставі частини третьої статті 8 Конституції України уважав необхідним для ефективного захисту порушених прав позивача застосувати норми частини третьої статті 152 Конституції України, як норми прямої дії, відповідно до якої матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
11.5. Суд першої інстанції виходив з того, що недоотриманні суми суддівської винагороди, в період дії закону який визнано неконституційним, є матеріальною шкодою для позивача у вигляді недоотриманих доходів, які повинні бути відшкодовані державою та відшкодування яких особа вправі вимагати. Розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а тому і обов`язок виплатити нараховану, але обмежену у розмірі до виплати суддівську винагороду, яка відповідно до довідки від 02.10.2020 за № 06-21/360/2020 становить 530075,53 грн, за висновком суду цієї інстанції, покладено саме на ДСА України, як на розпорядника коштів вищого рівня за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно. Виконання ж судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством України ДСА України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період".
12. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022, апеляційна скарга ДСА України - задоволена, рішення суду першої інстанції скасоване, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
12.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у позові суд апеляційної інстанції, ураховуючи підхід, застосований Верховним Судом у справі №340/1916/20 (постанова від 03.03.2020), у межах якої Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою визначення належного відповідача у цих правовідносинах для правильного вирішення спору та орієнтував суди нижчих інстанцій на те, щоб дослідили обставини щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на виплату суддівської винагороди.
12.2. Дотримуючись такого підходу, суд апеляційної інстанції констатував, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Тому, за висновком суду цієї інстанції, відповідне територіальне управління ДСА України є також належним відповідачем за цим позовом (постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 640/23036/20 та від 22.10.2021 у справі № 200/6491/20-а). Зазначення цього органу як відповідача у цій справі, на думку суду апеляційної інстанції, видається цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду суддям Одеського апеляційного суду. Тож його дії у ситуації, яка виникла з виплатою (в обмеженому розмірі) суддівської винагороди, теж вимагали правової оцінки.
12.3. Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі другого відповідача, судом першої інстанції не приймалось ухвали про залучення до участі у справі другого відповідача, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
13. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Приймачук С.І., 13.02.2023 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
13.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми частин третьої та четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII у подібних правовідносинах.
13.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом скаржник, з урахуванням уточненої касаційної скарги, зауважує, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми частин третьої та четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII за встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин справи. Це виявилося в тому, що суд апеляційної інстанції застосовуючи у своєму рішенні дані норми права, дійшов висновку про те, що ТУ ДСА в Одеській області також має бути відповідачем у справі. Поряд із цим із норм частин третьої та четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII очевидно слідує, що ТУ ДСА не є розпорядником бюджетних коштів щодо апеляційних судів.
13.3. Скаржник підкреслює, що за обставин справ № 200/6491/20-а, № 640/23036/20, рішення у яких були предметом перегляду Верховним Судом, позивачами у цих справах були судді місцевих судів а не апеляційних, які заявляли позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень (ТУ ДСА) щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди у повному обсязі.
13.4. Натомість наголошує, що позивач у цій справі працює на посаді судді апеляційного суду і його позовними вимогами є вимоги про стягнення недоотриманої суми суддівської винагороди.
13.5. За таких обставин скаржник уважає, що, оскільки рішення (бездіяльність) будь-яких органів він не оскаржує, то за цим позовом задля забезпечення ефективного захисту та поновлення його порушених прав обґрунтовано визначив відповідачем саме ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів).
13.6. У цьому зв`язку підкреслює, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. При цьому згідно приписів частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.
13.7. Своєю чергою частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
13.8. Підсумовуючи наведене, скаржник резюмує, що формування висновку Верховним Судом щодо правильного застосування частин третьої та четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII за подібних у даній справі правовідносинах та фактичних обставин, дозволить сформувати єдину практику для судів нижчих інстанцій, а також для позивачів, в частині вірного визначення відповідачів (відповідача).
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 клопотання ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Приймачук С.І., про поновлення строку задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі № 420/23334/2, відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30.10.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
16. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою надіслано до "Електронного кабінету" відповідачів та третьої особи 07.04.2023, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу відповідачі та третя особа не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
17. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
18. Надаючи оцінку оскаржуваниному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
19. Спір у цій справі виник узв`язку із обмеженням заробітної плати судді апеляційного суду на період карантину, спричиненого короновірусом SARS-CoV-2, на підставі положень частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
20. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
21. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (далі - Закон № 1402-VIII).
22. Частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
23. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
24. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.