ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/23184/20
провадження № 51-5026 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12020100080004269 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Великі Коровинці Чуднівського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст прийнятих судових рішень
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК із застосуванням положень ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Вказаним вироком вирішено питання щодо запобіжного заходу, судових витрат та речових доказів.
Відповідно до вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту небезпечну психотропну речовину PVP, загальною масою 0,391 г, та особливо небезпечну речовину МДМА, загальною масою 0,249 г. 11 листопада 2020 року приблизно о 10:50, перебуваючи на вул. Тулузи, 12 у м. Києві був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав з кишені куртки, у яку був одягнутий, два поліетиленові пакети з вищевказаними психотропними речовинами в середині.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому місці, ОСОБА_6 незаконно придбав для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, та психотропну речовину амфетамін, які переніс до свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1, де почав зберігати. 11 листопада 2020 року у період часу з 11:03 по 11:22 в ході обшуку вказаної квартири було виявлено та вилучено чотири полімерних пакети з канабісом, загальною масою 13,92 г, та амфетаміном, загальною масою 5,259 г.
Дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковані, як незаконне придбання та зберігання без мети збуту психотропної речовини у великих розмірах, придбання та зберігання без мети збуту наркотичної речовини особою, яка протягом року засуджена за ч. 2 ст. 309 КК.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7, діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, задоволено, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року скасовано, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрито.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що, скасовуючи вирок місцевого суду, та закриваючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції надав іншу оцінку доказам у кримінальному провадженні, при цьому не дослідив їх безпосередньо, свого рішення в цій частині належним чином не мотивував, чим порушив вимоги статей 23, 87, 89, 94, 417 КПК. Зокрема, суд апеляційної інстанції послався на показання свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6, надані суду першої інстанції, однак не допитав їх особисто, при цьому обмежився лише допитом свідка сторони захисту ОСОБА_9, яка є цивільною дружиною обвинуваченого. Вважає, що апеляційний суд оцінив всі докази виключно на користь обвинуваченого як такі, що спростовують його винуватість.
Не погоджується прокурор з висновками апеляційного суду про недопустимість як доказів протоколу огляду місця події від 11 листопада 2020 року, протоколу обшуку від 11 листопада 2020 року, оскільки такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону, а відеозаписи зазначених слідчих дій судом апеляційної інстанції також досліджені не були.
При цьому звертає увагу, що вказуючи про неналежність та недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів, апеляційний суд у своїй ухвалі не вказав, які саме конвенційні або конституційні права ОСОБА_6 було порушено в ході проведення огляду місця події та під час обшуку житла.
Крім того, вказує, що апеляційний суд безпідставно визнав недопустимими всі докази сторони обвинувачення у зв`язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження постанов про визначення групи прокурорів та слідчих, оскільки, на переконання прокурора, висновок об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2021 року не підлягає застосовуванню ретроспективно до тих кримінальних проваджень, які існували до оприлюднення повного тексту вищевказаної постанови Верховного Суду.
Вказує, що у матеріалах наглядового провадження наявна постанова від 11 листопада 2020 року про призначення групи прокурорів, та постанова від 11 листопада 2020 року про призначення групи слідчих, які відповідають вимогам закону та підтверджують повноваження прокурорів та слідчих у даному кримінальному провадженні, а також витяг з ЄРДР, які прокурор долучила до касаційної скарги на підтвердження обґрунтованості своїх доводів. На думку прокурора, в силу своїх повноважень суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити достовірність зазначених прокурором процесуальних документів, що є беззаперечною підставною для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційним судом порушено вимоги статей 7, 23, 94, 370, 404, 405, 419 КПК, не дотримано принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів, яким суд апеляційної інстанції надав протилежну оцінку, ніж суд першої інстанції, оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
У письмових запереченнях захисник ОСОБА_10, діючи в інтересах ОСОБА_6, вказує про безпідставність доводів прокурора, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, а ухвалу суду апеляційної інстанцій скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не подавали.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі прокурор вказує про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим вважає ухвалу суду апеляційної інстанції такою, яка підлягає скасуванню.
Обґрунтовуючи свої доводи, прокурор, окрім іншого, у касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недопустимість усіх доказів наданих стороною обвинувачення через відсутність у матеріалах кримінального провадження постанов про призначення групи прокурорів та групи слідчих.
Проте з наведеними доводами прокурора колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що питання про недопустимість доказів через відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про визначення групи прокурорів та слідчих стороною захисту ставилось під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.
За результатом судового розгляду місцевий суд дійшов висновку та у вироку вказав про безпідставність таких тверджень сторони захисту, оскільки вимоги кримінального процесуального закону не регламентують обов`язкового винесення постанови у таких випадках.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку та в апеляційній скарзі звертала увагу на необґрунтованість висновків місцевого суду в цій частині і наголосила на відсутності у матеріалах кримінального провадження відповідних постанов про визначення групи прокурорів та слідчих.
Скасовуючи вирок місцевого суду та закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що відсутність зазначених постанов, про які вказувала сторона захисту, обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженими на те особами, та під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
На переконання колегії суддів такі висновки апеляційного суду є обґрунтованими і узгоджуються як з вимогами кримінального процесуального закону, так і з усталеною судовою практикою.
Так, відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної правової процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права, який, зокрема, передбачає визначеність приписами права повноважень органів публічної влади і вимагає, щоб посадові особи таких органів діяли в межах наданих їм повноважень.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4584 кмо 18) за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
Виходячи з наведеного, відсутність в матеріалах досудового розслідування постанови про призначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні, обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора, який не мав на те законних повноважень.
В ході перевірки кримінального провадження встановлено, що питання про недопустимість доказів через відсутність постанови про визначення групи прокурорів стороною захисту піднімалось протягом судового та апеляційного розгляду, однак стороною обвинувачення така постанова надана не була, та долучена лише до касаційної скарги.
Про відсутність такої постанови, зокрема, свідчить й реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120120100080004269 від 11 листопада 2020 року, оскільки у розділі ІІ "Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення" також відсутні згадки про наявність постанови від 11 листопада 2020 року про визначення групи прокурорів.
З огляду на викладене, перевіряючи вирок суду та аналізуючи наведені доводи захисника, апеляційний дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про визначення прокурора (групи прокурорів) є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що свідчить про недопустимість доказів здобутих в ході досудового розслідування, а тому доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є безпідставними та такими, що не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону.
При цьому колегія суддів не може погодитися з твердженням сторони обвинувачення про те, що відомості про прокурора, який здійснюватиме керівництво під час досудового розслідування, були внесені до ЄРДР, що вказує про наявність у них відповідних повноважень.