ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 608/1733/20
провадження № 51-2786 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, яка брала участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 08 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020210000000150, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Вікно Чортківського (Гусятинського) району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, працюючого на посаді старшого інспектора сектору дізнання органу досудового розслідування Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області, раніше не судимого,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року
ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.1 ст.366 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад даного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 08 березня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи на посаді слідчого СВ Чортківського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, здійснюючи відповідно до доручення начальника СВ Чортківського ВП досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210190000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, без погодження з прокурором, 10 червня 2020 року, склав повідомлення про підозру ОСОБА_8, вручив йому пам`ятку про права та обов`язки підозрюваного. Після цього, 11 червня 2020 року, в порушення абз. 5 п. 1 глави 3 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, не вніс відповідні відомості до ЄРДР, у службовому кабінеті склав протокол допиту підозрюваного ОСОБА_8 . Надалі, того ж дня, слідчий ОСОБА_7 провів слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 в якості підозрюваного, про що склав та підписав відповідний протокол. Завершуючи свій умисел до кінця, слідчий ОСОБА_7 зібрав характеризуючі матеріали на ОСОБА_8 та без реального виконання вимог ст. 103, 104, 290 КПК України надав ОСОБА_8 для підпису протокол надання доступу до матеріалів кримінального провадження №12020210190000190 та розписку про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, які останній, в свою чергу, підписав. При цьому, ОСОБА_7 достеменно усвідомлював, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, процесуальним прокурором не погоджено та не підписано, а отже ОСОБА_8 статусу підозрюваного не набув.
Внаслідок вищезазначених, спланованих, умисних, протиправних дій слідчий СВ Чортківського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 вчинив службове підроблення офіційного документу, а саме, протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 в якості підозрюваного, шляхом складення та внесення до такого неправдивих відомостей.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Суд визнав ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдав у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад даного кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновком місцевого суду про недоведеність, що в діянні ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, через відсутність об`єктивної сторони та предмету кримінального правопорушення, тому, що протокол слідчого експерименту, у службовому підроблені якого обвинувачувався ОСОБА_7, породжує юридичні наслідки для ОСОБА_8 з моменту його підписання останнім, а також є офіційним документом так як складений уповноваженою особою, за визначеною законом формою й реквізитами, а зафіксована у ньому інформація має юридично значущий характер.
Крім того, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, належним чином не перевірив викладені у ній доводи й не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, чим порушив вимоги ст.419, 370 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони обвинувачення від виправданого ОСОБА_7 надійшло заперечення, у якому він, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у скарзі прокурора, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав та просив задовольнити.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Оскаржуване судове рішення відповідає наведеним вимогам закону.
Статтею 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституцією України задекларовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.