ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 755/3105/17
провадження № 51-2263 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_7, на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002782 від 07 жовтня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Ташкент, Узбекистан, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції законів від 08 квітня 2014 року № 1183-VII та від 07 жовтня 2014 року№ 1689-VII) й призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного їй майна.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку суду, громадянка України ОСОБА_7, будучи суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), вчинила державну зраду, а саме умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України надавала іноземній державі - Російській Федерації (далі - РФ) допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за таких обставин.
Так, ОСОБА_7, обіймаючи посаду судді Господарського суду АР Крим (відповідно до Указу Президента України від 22 жовтня 2010 року № 59/2010), маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту окупації РФ території АР Крим та м. Севастополя, починаючи з лютого 2014 року, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних й інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення і функціонування в АР Крим та місті Севастополі системи органів державної влади РФ, у тому числі судової, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, з порушенням вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно й умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування Господарського суду АР Крим (вул. О. Невського (Річна), 29/11 в м. Сімферополь, АР Крим), діючи в інтересах РФ, використовуючи теоретичні знання і практичні навички, отримані в Україні, продовжила здійснювати "правосуддя" на підставі ч. 5 ст. 9 Федерального конституційного закону РФ № 6-ФКЗ "Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя" до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів РФ з винесенням рішень за російським матеріальним і процесуальним правом як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів РФ, чим забезпечила посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року суддя господарського суду АР Крим, громадянка України ОСОБА_7, перебуваючи на території АР Крим, з метою отримання можливості продовжити надавати допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території АР Крим, свідомо й умисно підготувала і подала до Вищої кваліфікаційної колегії суддів РФ особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді незаконно створеного Арбітражного суду Республіки Крим РФ та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону РФ "Про статус суддів в Російській Федерації". Після цього ОСОБА_7 за власноруч складеною заявою взяла участь у конкурсі на заміщення вказаної посади судді РФ на окупованій території АР Крим і подала наступні документи: копію документа, що посвідчує особу претендента як громадянина РФ; копію документа, який підтверджує отримання вищої юридичної освіти; копії трудової книжки, інших документів, що підтверджують трудову діяльність; власноруч заповнену та підписану анкету, яка містить біографічні відомості, відомості про доходи, майно, яке їй належить на праві власності, і обов`язки майнового характеру, а також відомості про доходи подружжя та неповнолітніх дітей претендента, про майно, яке належить їм на праві власності, та обов`язки майнового характеру, чим підтвердила особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
Унаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_7, спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові й територіальній цілісності України, які виразилися в наданні допомоги державним органам РФ у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами РФ конкурсу Указом Президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786 діюча суддя судової влади України, громадянка України ОСОБА_7 була призначена на посаду судді Арбітражного суду Республіки Крим РФ на окупованій території АР Крим та продовжила здійснення правосуддя вже як суддя Арбітражного суду Республіки Крим РФ.
Своїми діями, які виразилися в забезпеченні діяльності на окупованій території України органу судової влади як невід`ємної частини федеральних органів влади РФ, що у свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_7 вчинила державну зраду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 09 березня 2023 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий судовий розгляд цього кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги захисник зазначає, що:
· винуватість ОСОБА_7 не доведено поза розумним сумнівом;
· сторона обвинувачення не здобула докази в порядку міжнародно-правової допомоги та не вжила заходів щодо призначення судової почеркознавчої експертизи для підтвердження того, що саме ОСОБА_7 ухвалювала судові рішення як суддя РФ;
· докази, які, зокрема, підтверджують факт набуття ОСОБА_7 статусу судді АР Крим та здійснення нею відповідних повноважень, є недостовірними, неналежними і недопустимими;
· апеляційний суд надав неправильну оцінку доказам, що порушило право ОСОБА_7 на справедливий суд;
· ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статей 419 та 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Водночас зміст доводів касаційної скарги захисника зводяться до того, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, не доведена поза розумним сумнівом.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, захисник зазначає про відсутність доказів того, що саме " ОСОБА_8" ухвалювала судові рішення як суддя Російської Федерації. Не доведено, що ОСОБА_7 та особа, яка фігурує в письмових доказах як " ОСОБА_8", це одна і та ж особа. Матеріалами справи не підтверджується те, що інтернет-сайти, оглянуті органом досудового розслідування, є офіційними сторінками органів державної влади РФ. Огляд змісту інтернет-сайтів, здійснений у ході досудового розслідування, не є доказом того, що ці сайти містять достовірну інформацію.
Таким чином, у поданій касаційній скарзі сторона захисту, серед іншого, фактично не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка, як зазначалося вище, на підставі статей 433, 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Отже, такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7, на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано з огляду на таке.
У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово зазначав, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (див., напр., постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19; від 20 жовтня 2021 року у справі № 759/14119/17).
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
При цьому суди обґрунтували свої рішення, зокрема і витягом з Указу Президента України від 22 січня 2010 року № 59/2010 "Про призначення суддів"; протоколом огляду офіційного сайту Президента РФ від 07 квітня 2015 року з додатками; протоколом огляду сайту від 09 - 10 червня 2015 року; протоколом огляду офіційного сайту Арбітражного суду Республіки Крим від 10 січня 2017 року; протоколом огляду документів від 10 січня 2017 року; листом Адміністрації Президента України від 28 вересня 2016 року.