ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 601/407/20
провадження № 51-1270 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілих ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у кримінальному провадженні № 12019210120000365 за обвинуваченням
ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кушлин Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути зі ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь ОСОБА_10 200 000 грн, на користь ОСОБА_7 350 000 грн.
Стягнуто з ПАТ "Страхова група "ТАС" у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь ОСОБА_10 25 038 грн, на користь ОСОБА_7 25 038 грн.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого, його захисника та потерпілих залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 19:05 год. ОСОБА_9, керуючи технічно справним автомобілем "Volkswagen Passat", р.н. НОМЕР_1, рухався вулицею Дубенською міста Кременець. Порушуючи вимоги п.п. 1.5 ч. 1, 1.10, 2.3 (б, д), 12.3 Правил дорожнього руху, наближаючись до другорядної дороги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, та допустив зіткнення із мопедом під керуванням ОСОБА_11, який в порушення вимог п.п. 1.5 ч. 1, 1.10, 2.3, 10.1 Правил дорожнього руху не переконався, що його дії не створять небезпеки іншим учасникам руху, почав рух у напрямку вулиці Дубенська та виїхав на смугу, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_9 .
Внаслідок порушення водіями ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вищевказаних пунктів ПДР, на смузі руху автомобіля "Volkswagen Passat" відбулося зіткнення транспортних засобів, під час чого водій ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Порушення водієм ОСОБА_9 вимог п. 12.3 ПДР перебуває в прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та смерті потерпілого ОСОБА_11 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо нього. Зазначає, що: його вина не доведена, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, пред`явлене йому обвинувачення є неконкретним, оскількине вказано, яку саме статтю ЗУ "Про дорожній рух" порушено, вказано лише на порушення пунктів Правил дорожнього руху, що порушує його право на захист.
Також судами не враховано вину водія мопеда, що виключає наявність вини у ОСОБА_9 .
Огляд місця події був розпочатий за відсутності понятих, ОСОБА_9 до цієї слідчої дії залучений не був, що є порушенням його прав, оскільки це вплинуло на якість зібраних відомостей. Під час цього огляду він фактично був затриманою особою, хоча протокол затримання не складався та йому не роз`яснювали його прав, що є порушенням права на захист.
У період з 02 по 09 вересня 2019 року групи слідчих визначено не було, а тому збір матеріалів кримінального провадження відбувався неуповноваженими особами.
В судовому засіданні докази не досліджувалися, а лише оголошувалися та повідомлявся їх короткий зміст, жоден документ не надавався в засіданні стороні захисту для ознайомлення.
Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення повторної та комплексної судової автотехнічної експертизи, а також у клопотанні про відвід судді.
Висновок комп`ютерно-технічної експертизи є недопустимим доказом.
Після заявленого в суді клопотання сторони захисту про проведення комплексної судової авто-технічної експертизи, суд відклав розгляд для підготовки прокурором заперечень на це клопотання, чим були порушені вимоги щодо безперервності судового засідання.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення скарги та вважали її доводи безпідставними.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, вважала доводи скарги безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження, та просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі засуджений висловлює доводи щодо оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, що, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Засуджений стверджує про необхідність закриття кримінального провадження щодо нього, однак не наводить чіткої підстави, передбаченої ст. 284 КПК України, для такого закриття. Крім того, закриття кримінального провадження вимагає дослідження доказів для надання їм певної оцінки, встановлення інших обставин справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до вимог вищезазначених норм закону не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, суд оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_9 доведена поза розумним сумнівом. Тому доводи засудженого з цього приводу не заслуговують на увагу.
Відповідно до вироку, його вина доведена протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02 вересня 2019 року з план-схемою та фототаблицею до нього, протоколом додаткового огляду, де зафіксовані сліди ДТП, розташування транспортних засобів на проїзній частині та наявні на них пошкодження. Поняті, які були присутні під час огляду місця події, підтвердили в судовому засіданні, що вони брали участь у даній слідчій дії, всі заміри робили в їх присутності та озвучувалися і фіксувалися в протоколі, ці дані відповідають дійсності.
Свідок ОСОБА_12 у суді підтвердив, що бачив мопед, який виїхав з другорядної дороги перед його автомобілем, але свідок встиг загальмувати. При цьому автомобіль під керуванням ОСОБА_9 зіткнувся із вказаним мопедом. Протокол слідчого експерименту з цим свідком містить план-схему місця ДТП із зазначенням швидкості руху транспортних засобів та траєкторії їх руху.
Згідно висновку експерта, при встановлених обставинах розвитку ДТП і заданому комплексі вихідних даних водій автомобіля "Volkswagen Passat" з моменту виникнення небезпеки для руху (початок руху мопеда в напрямку смуги руху автомобіля) мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути зіткнення з мопедом. Невідповідність дій водія автомобіля ОСОБА_9 вимогам п. 12.3 ПДР України призвела до виникнення даної ДТП. Для вирішення питань, поставлених перед експертом, в тому числі про те, чи мав обвинувачений технічну можливість з моменту виникнення небезпеки для руху уникнути зіткнення з мопедом, були задані вихідні дані, які ґрунтуються на об`єктивних даних матеріалів кримінального провадження: протоколів огляду місця події та слідчого експерименту зі свідком - очевидцем події, висновків експерта щодо технічного стану і швидкості руху транспортних засобів - учасників ДТП. Ці висновки належним чином аргументовані, відповідають фактичним обставинам справи та іншим зібраним доказам, а тому у суду не було підстав сумніватися в їх достовірності.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_11 настала в результаті поєднаної травми голови, хребта, грудей з численними ушкодженнями внутрішніх органів та переломами кісток скелету. Таким чином, судом було встановлено причинний зв`язок між спричиненням потерпілому внаслідок ДТП тілесних ушкоджень та його смертю.
Оцінивши ці та інші докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 в інкримінованому йому злочині.
Твердження засудженого у касаційній скарзі про те, що у вироку не вказано, яку статтю Закону України "Про дорожній рух" ним було порушено, є безпідставними.