ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/1228/21(757/1266/19-ц)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Поляков Б.М., Остапенко О.М.)
у справі №925/1228/21(757/1266/19-ц)
за позовом ОСОБА_1
до Фермерського господарства "Престиж Агролюкс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лойер компані",
про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення та моральної шкоди,
в межах справи №925/1228/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лойєр компані"
до Фермерського господарства "Престиж Агролюкс"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позовних вимог
1. 14.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" (далі - ФГ "Престиж Агролюкс"), в якому просив суд стягнути: 52577,07 грн проіндексованої заборгованості по заробітній платі; середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення; 40000,00 грн моральної шкоди.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 27.08.2015 по 23.09.2015 позивач працював на посаді охоронця у ФГ "Престиж Агролюкс", перебував з господарством у трудових відносинах, а при звільненні його з роботи, відповідач всупереч вимогам ст.ст. 47, 54, 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), виплатив заробітну плату лише у жовтні 2015 року у розмірі 1197,00 грн, яка нарахована та виплачена без урахування відпрацьованих ним понаднормових годин, надбавок та індексації, що спричинило скрутне матеріальне становище позивача та його родини, моральні страждання йому.
3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.09.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "Престиж Агролюкс", визнано вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лойєр компані" (далі - ТОВ "Центр лойєр компані"), введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів та мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Звєздічева М.О.
4. Згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.01.2019 позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими матеріалами направлено для розгляду за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.
5. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 26.01.2022 цивільну справу №757/1266/19-ц за позовом ОСОБА_1 передано за належною підсудністю, а саме за місцем реєстрації відповідача, до Лисянського районного суду Черкаської області.
6. Ухвалами Лисянського районного суду Черкаської області від 02.03.2022, 08.04.2022 відкрито провадження у цивільній справі №757/1266/19-ц за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та за клопотанням відповідача цивільну справу №757/1266/19-ц передано за підсудністю до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа №925/1228/21 про банкрутство ФГ "Престиж Агролюкс".
7. Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечував проти позову з мотивів його безпідставності та просив застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.
8. Позивач подав до господарського суду першої інстанції 17.06.2022 відповідь на відзив, в якій заявив клопотання про зміну розміру позовних вимог, за змістом якого просив змінити розмір заявленої до стягнення моральної шкоди із 40000,00 грн на 10% від суми належних йому виплат.
9. Ухвалою суду від 06.07.2022 прийнято до провадження заяву позивача про зміну розміру позовних вимог; в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення - залишено без розгляду.
10. Отже, в суді першої інстанції предметом спору була матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення невиплаченої суми заробітної плати у розмірі 52577,07 грн та стягнення моральної шкоди у розмірі 5257,70 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. ФГ "Престиж Агролюкс" здійснює свою господарську діяльність на підставі статуту, який зареєстровано державним реєстратором за №10101050002000505 від 16.01.2013, та колективного договору, зареєстрованого у Лисянській райдержадміністрації за №141 від 15.10.2013, а ОСОБА_2 є головою ФГ "Престиж Агролюкс" з 01.03.2012 відповідно до наказу №1.
12. 27.08.2015 на посаду охоронця був прийнятий позивач - ОСОБА_1 згідно з наказом №45.
13. В серпні 2015 року ОСОБА_1 пропрацював 3 дні (20,5 год.), за які йому нарахована заробітна плата в сумі 157,00 грн, з яких утримано єдиного соціальний внесок 5,65 грн, військовий збір 2,36 грн, до видачі 148,99 грн.
14. Факт отримання заробітної плати за серпень 2015 року у розмірі 148,00 грн, підтверджується відомістю на виплату грошових коштів №1 за серпень 2015 року за підписом ОСОБА_1 .
15. У вересні 2015 року ОСОБА_1 за відпрацьовані 17 днів (132 год. 45 хв.) була нарахована заробітна плата в сумі 1040,00 грн та компенсація за невикористану відпустку в сумі 16 грн, з яких утримано єдиний соціальний внесок 38,02 грн, військовий збір 15,84 грн, прибутковий податок 72,75 грн, до виплати - 929,39 грн.
16. Факт отримання заробітної плати за вересень 2015 року у розмірі 930,38 грн (з урахуванням 0,99 грн за серпень місяць 2015 року) підтверджується відомістю на виплату грошових коштів №1 за вересень 2015 року за підписом ОСОБА_1 .
17. 23.09.2015 ОСОБА_1 звільнений з роботи згідно з наказом №48 на підставі поданої заяви.
18. Проте фактично заробітна плата йому виплачена лише 20.10.2015, про що свідчить копія видаткового касового ордера від 20.10.2015.
19. Вказані вище обставини не заперечуються сторонами та встановлені постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 31.10.2017 у справі №700/761/17, що набрала законної сили 10.11.2017, якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 510 грн в дохід держави.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
20. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.12.2022 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 52577,07 грн заробітної плати та 5257,70 грн моральної шкоди.
21. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у період з 27.08.2015 по 23.09.2015 позивач перебував у трудових відносинах з господарством на посаді охоронця, в матеріалах справи відсутні докази невиконання позивачем своїх трудових обов`язків на посаді охоронця як і докази виплати відповідачем позивачу заробітної плати, що належить йому за роботу у нічний час, вихідні дні та надурочний час, що свідчить про обґрунтованість та доведеність вимоги про стягнення 52577,07 грн проіндексованої заробітної плати.
22. Крім того, господарський суд визнав доведеною вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі суми її вимог, що становить 5257,70 грн з огляду на факт невиплати позивачу заробітної плати у розмірі 52577,07 грн, а після цього невиплату цих сум заробітної плати в момент звільнення, тобто у порушення ст. 116 КЗпП України, станом на момент здійснення провадження у справі існує заборгованість відповідача із заробітної плати перед позивачем, відповідно зазначене безпосередньо свідчить про тривале порушення прав працівника, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких міг зазнати позивач у зв`язку із порушенням його прав, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, здійснення додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку із невиплатою заробітної плати.
23. При цьому, господарський суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності з огляду на ч. 2 ст. 233 КЗпП України, оскільки позивач не обмежений строком звернення з вимогами про стягнення заробітної плати.
24. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2022 скасовано та прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Престиж Агролюкс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3443,97 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
25. Постанова мотивована тим, що станом як на день звільнення так і на день повного розрахунку з виплати заробітної плати був відсутній спір щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1, отже відповідач зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 розпочав оспорювати розмір нарахованої до виплати заробітної плати у 2019 році, звернувшись із даним позовом тому такі обставини не можуть братись до уваги.
26. За висновком господарського суду апеляційної інстанції, прострочення з виплати заробітної плати складає 28 днів (з 23.09.2015 по 20.10.2015).
27. Виходячи з встановлених вище обставин справи щодо терміну перебування на роботі ОСОБА_1, його середньоденна заробітна плата складає 56,76 грн, тобто до стягнення з відповідача належить середній заробіток в сумі 1589,28 грн. Отже, апеляційна інстанція вважала правомірним здійснити нарахування компенсації по дату прийняття рішення суду на невиплачений середній заробіток, оскільки він відноситься до заробітної плати.
28. За розрахунком господарського суду апеляційної інстанції проіндексований за період з жовтня 2015 року по травень 2023 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 3443,97 грн та підлягає стягненню з відповідача.
29. У цьому зв`язку апеляційна інстанція дійшла висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині невиплати заробітної плати за роботу у нічний час, вихідні дні та надурочний час та відхилила доводи позивача в цій частині, оскільки такі обставини не підтверджені доказами, в тому числі не були встановлені при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
30. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач хоч і наводить обґрунтування заподіяння шкоди саме у зв`язку невиплатою заробітної плати при звільненні, втім не посилається на будь-які докази спричинення йому шкоди саме у той період, враховуючи звернення із даним позовом лише у 2019 році, тобто зі спливом трьох років після виникнення спірних правовідносин.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
31. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить "cкасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату в повній мірі у розмірі 90936,60 грн; середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 23.09.2015 по 05.12.2023 у розмірі 33914099,85 грн".
32. Скаржник у заяві про усунення недоліків касаційної скарги як підставу касаційного оскарження судових рішень у справі зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
33. Так, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.06.2019 у справі №904/2786/18 щодо застосування ст. 117 КЗпП України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
34. До Верховного Суду від ТОВ "Центр лойєр компані" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 в частині задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3443,97 грн та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
35. У відзиві зазначено, що вимоги про стягнення середнього заробітку не могли розглядатися апеляційним господарським судом, бо були залишені без розгляду судом першої інстанції; заявлена позивачем вимога про стягнення середнього заробітку є в 20 тисяч разів більше за заробітну плату позивача, тобто очевидно є неспівмірною; позивач звернувся до суду в січні 2019 року, тобто через понад 3 роки після звільнення для "штучного збільшення позовних вимог".