ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 380/15723/22
адміністративне провадження № К/990/7524/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.)
у справі №380/15723/22
за позовом ОСОБА_1
до Львівської обласної військової (державної) адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду звернення від 06 липня 2022 року;
- зобов`язати розглянути звернення від 06 липня 2022 року та надати відповідь на звернення;
- стягнути суму сплаченого судового збору та суму витрат на правову допомогу.
2. Зазначав про те, що 06 липня 2022 року звернувся до відповідача з клопотанням про взяття на баланс частини автомобільної дороги з незадовільним покриттям або визначення іншого балансоутримувача. Не отримавши у встановлений Законом України "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) строк відповіді на своє клопотання, зателефонував 15 серпня 2022 року до канцелярії відповідача та дізнався, що відповідь не створена. 01 вересня 2022 року знову зателефонував до канцелярії, де йому повідомили про відсутність інформації щодо причин, які зумовили відсутність відповіді.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на клопотання ОСОБА_1 від 06 липня 2022 року.
Зобов`язано Львівську обласну державну адміністрацію у визначені Законом України "Про звернення громадян" порядку та строки розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 липня 2022 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації 992,40 грн сплаченого судового збору та 1 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
5. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 06 липня 2022 року звернувся до Львівської обласної військової (державної) адміністрації з клопотанням, у якому просив взяти на баланс дорогу у напрямку Яворівського озера (від дороги Е40 до с. Новий Яр) або визначити іншого балансоутримувача.
8. Листом № ЗВГ-ВИХ-876/0/22 від 08 вересня 2022 року Львівська обласна державна адміністрація повідомила позивача про те, що станом на день розгляду звернення автодорога не перебуває на балансі Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації. Даний відтинок протяжністю 4,1 км використовувався як технічна під`їзна дорога для забезпечення роботи "Новояворівське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка". Вказано, що об`єкт не може бути переданий на баланс Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації або Новояворівській ТГ, для передачі об`єкта необхідний наказ підприємства про безоплатну передачу, погодження Фонду Держмайна та рішення-згода взяття на баланс.
9. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його клопотання, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що скероване позивачем клопотання від 06 липня 2022 року розглянуто відповідачем 08 вересня 2022 року, тобто поза межами строків розгляду звернень, встановлених статтею 20 Закону № 393/96-ВР. Жодних доказів надання позивачу відповіді на його клопотання у порядку та строки, передбачені Законом № 393/96-ВР, відповідачем не надано.
11. Долучена до матеріалів справи копія витягу з реєстру від 13 вересня 2022 року на відправку кореспонденції через 8 відділення зв`язку не є належним доказом відправлення позивачу відповіді на клопотання від 06 липня 2022 року, оскільки не долучено розрахункового документа, який би свідчив про прийняття згрупованих поштових відправлень для пересилання, а також не надано копії списку згрупованих поштових відправлень.
12. Суд критично оцінив доводи відповідача про те, що листом Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації від 15 липня 2022 року № 1-1/585-4 надано відповідь на звернення позивача від 06 липня 2022 року, оскільки наданий відповідачем реєстр на відправку простої кореспонденції за липень-листопад 2022 року не може вважатися належним доказом надіслання відповіді на звернення заявнику.
13. Також суд погодився з доводами позивача, викладеними у додаткових поясненнях, що надана відповідачем відповідь не містить штрихового ідентифікатора, ані вихідного номеру з QR-кодом, оскільки відповідач вказав, що усі вихідні документи реєструються за допомогою системи "Megapolis.Doc.Net". Доказів реєстрації відповіді від 15 липня 2022 року у вказаній системі відповідачем не надано.
14. Враховуючи, що справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку, що зазначений позивачем гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважав за можливе стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1 000 грн.
15. Суд враховував правову позицію Верховного Суду, викладену у справах №128/4752/15-а (щодо належних і допустимих доказів відправлення відповіді на запит) та № 826/8890/18 (щодо критерія реальності адвокатських витрат та критерія розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт).
16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, зазначав про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
17. Колегія суддів вважала достовірним та переконливим доказом витяг з журналу реєстрації вихідної документації Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації, який підтверджує факт надання відповіді на адресу позивача на його клопотання від 06 липня 2022 року. Вказував, що натомість позивачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів на спростування вказаного та на підтвердження своїх позовних вимог.
18. На подане позивачем клопотання від 06 липня 2022 року відповідачем надано відповідь у встановлений Законом № 393/96-ВР строк, що свідчить про недопущення протиправної бездіяльності. Також суд звертав увагу на безпідставність позовної вимоги щодо зобов`язання розглянути звернення позивача від 06 липня 2022 року та надати відповідь на звернення, оскільки на вказане звернення позивача було надано відповідь 15 липня 2022 року та повторно 08 вересня 2022 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Позивач у обґрунтування касаційної скарги звертав увагу на те, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 18 Закону № 393/96-ВР без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2019 року (справа № 128/4752/15-а), від 26 вересня 2019 року (справа № 826/11164/16), від 30 липня 2020 року (справа № 815/1266/17), які стосуються обов`язковості повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень, що має підтверджуватися відповідними доказами надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику). Станом на момент звернення із касаційною скаргою відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій доказів скерування відповіді позивачу, а в справі є лише копія журналу вихідної кореспонденції, що не відповідає нормам діловодства та не підтверджує факт надсилання відповіді.
20. Вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення норм статей 18, 19, 20 Закону № 393/96-ВР не дослідив належним чином та не надав оцінку відсутності доказів вчасного сформування відповіді на клопотання та скерованості такої відповіді позивачу.
21. Зважаючи на законодавчо встановлений обов`язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів його розгляду, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.
22. Також позивач вказував на те, що протиправність дій була визнана самим відповідачем з огляду на подані в суді першої інстанції документи, відповідно до яких отримавши звернення 06 липня 2022 року, відповідь була сформована 08 вересня 2022 року (через два місяці), що суперечить вимогам статті 20 Закону № 393/96-ВР. Водночас, відповідь за 15 липня 2022 року до відзиву не долучалась, а була надана до заперечення.
23. Будь-яких доказів саме надіслання та/або вручення позивачу листа-відповіді (список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття, фіскальний чек поштового відділення про надіслання рекомендованого відправлення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) відповідач суду не надав, а отже не довів виконання свого обов`язку інформування про результати розгляду заяви від 06 липня 2022 року. Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою цей факт.
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення.
25. Вказував на те, що згідно з витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації, 15 липня 2022 року під порядковим номером 1-1/585-4 зареєстровано відповідь позивачу з прописом в дужках прізвища виконавця - Данилів, а також прізвища позивача - ОСОБА_1, що також відповідає листу-відповіді, наявному в матеріалах справи. Департамент є окремою юридичною особою, в ньому ведеться журнал вихідної кореспонденції, що своєю чергою не заборонено Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях.
26. Оскільки позивач у телефонній розмові у вересні 2022 року переконував про неотримання відповіді на своє клопотання, то головний виконавець повторно підготував відповідь від 08 вересня 2022 року.
27. Відповідач вказував на те, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку витягам з реєстрів про відправку простої кореспонденції, прирівнявши їх до відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів, оскільки відправлення простої кореспонденції здійснює працівник канцелярії поданням відправлення до пересилання у поштове відділення або опусканням простого листа до поштової скриньки без чекового підтвердження.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
29. Частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
32. Статтею 1 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.