ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 809/730/17
касаційне провадження № К/9901/68152/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 (суддя - Тимощук О.Л.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 (головуючий суддя - Попко Я.С., судді - Сеник Р.П., Кухтей Р.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2017 №№0000681400, №0000691400, №0000701400, №0000711400, №0000721400, №0000731400.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, обов`язковою умовою якої є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Продаж нафтопродуктів суб`єктам підприємницької діяльності для їх використання у підприємницькій діяльності не є роздрібною торгівлею нафтопродуктами. Здійснення позивачем продажу нафтопродуктів шляхом передачі покупцю карток на пальне та смарт-карток, на підставі яких покупці в подальшому отримували паливно-мастильні матеріали, не є роздрібною торгівлею нафтопродуктами, оскільки фактичне придбання товару відбулося в момент передачі покупцю карток на пальне та смарт-карток, а на АЗС здійснювався відпуск пального, дата якого не співпадала з датою переходу права власності на товар. Також, позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 25.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суди дійшли до висновку про непідтвердження фактичного придбання товарів позивачем у ТОВ "ТД "Украгросвіт" та їх зв`язок з провадженням господарської діяльності платника податку, відсутність підстав для включення вартості цих товарно-матеріальних цінностей без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу витрат. Як наслідок, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на суму податку на додану вартість в сумі 5146787,70 грн за період: квітень - травень 2015 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.12.2017 скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій безпідставно залишено поза увагою наявні у матеріалах справи договори купівлі-продажу між позивачем (продавець) та ПП "ОККО-Бізнес Контракт" (покупець), якими передбачено, що довірена особа покупця (фактичний держатель, пред`явник пластикової смарт-картки) - будь-яка особа, якій покупець передав смарт-картку і тим самим уповноважив її на вчинення дій по отриманню товарів від продавця. Судами не враховано, що в залежності від змісту господарських операцій, укладених цивільно-правових угод особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок, або повертає зі зберігання, або реалізує (продає) суб`єкту господарювання, безготівкові клієнти якого отримали нафтопродукти через АЗС, відповідно фактичним продавцем отриманих на АЗС нафтопродуктів безготівковими клієнтами є суб`єкт господарювання, що не є експлуатантом АЗС та який попередньо уклав із такими клієнтами-отримувачами нафтопродуктів на АЗС договори купівлі-продажу, договори зберігання тощо.
За наслідками нового розгляду справи, Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 24.05.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018, позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Офісу від 10.02.2017 форми "Р" №0000681400, №0000691400. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Відмовляючи в позові у визначеній судом частині, суди виходили з того, що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, а тому, такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позивач здійснює відпуск підакцизного пального через мережу заправних комплексів уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) інших суб`єктів господарювання при пред`явленні ними смарт-картки (форма оплати "картка"), бланку-дозволу (талону) (форма оплати "чек") тощо, шляхом заправки вказаних ними автотранспортних засобів на виконання умов договору купівлі-продажу товарів за бланками від 01.02.2015 № ОБК/2-1-15/75, укладеного між позивачем та ПП "ОККО-Бізнес Контракт", договору купівлі-продажу товарів на АЗС з використанням пластикових смарт-карт від 27.08.2013 №3/2-1-13/61, укладеного між позивачем і ПП "ОККО-Бізнес". За вказаними операціями відпуску нафтопродукту не відбувається перехід права власності від позивача до клієнта, оскільки, останній вже набув таке право власності на товар згідно умов договору, укладеного ним із ПП "ОККО-Бізнес" чи ПП "ОККО-Бізнес Контракт". Відтак, операції, за якими позивач здійснює відпуск нафтопродуктів клієнтам третіх осіб, не є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до положень підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій в частині відмови від позову, просить залишити зазначені судові рішення без змін у частині, в якій відмовлено у позові, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2018 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.10.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.10.2023.
Колегія суддів не переглядає судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2017 форми "Р" №0000681400, №0000691400, оскільки, зазначене не є предметом касаційного оскарження.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання з акцизного податку згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті планової виїзної перевірки платника з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 від 30.01.2017 №11/28-10-48-11/38555592 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог статей 213-216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету на суму 1671039,09 грн. Такий висновок вмотивований тим, що позивач, як особа яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу АЗС, не у повному обсязі задекларував у декларації з акцизного податку вартість операцій з роздрібного продажу нафтопродуктів кінцевому споживачу, що є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.