ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №140/2568/22
адміністративне провадження №К/990/22556/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року, постановлену в складі головуючого судді Дмитрука В.В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) 17 лютого 2022 року звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, у якому просила: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови відповіддю від 31 грудня 2021 року №350/486/1/1443ПС здійснити за заявою ОСОБА_1 від 14 грудня 2021 року нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 10586 грн.
2. Ухвалою від 28 лютого 2022 року Волинський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 і призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
3. Ухвалою від 12 березня 2022 року Волинський окружний адміністративний суд зупинив провадження в адміністративній справі до моменту припинення на території України воєнного стану.
4. Ухвалою від 22 лютого 2023 року Волинський окружний адміністративний суд задовольнив заяву позивача та поновив провадження в адміністративній справі.
5. Ухвалою від 17 березня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд задовольнив заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду та залишив позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії без розгляду.
6. Постановою від 24 травня 2023 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року змінив у частині мотивів залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №140/2568/22, виклавши такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду. В решті ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року і направити справу №140/2568/22 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права, без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2019 року в справі №295/6531/17, від 01 жовтня 2019 року в справі №804/3646/18, від 18 лютого 2020 року в справі №1840/3344/18, від 09 грудня 2020 року в справі №560/2727/19, від 27 січня 2021 року в справі №340/680/20, від 26 травня 2021 року в справі №640/5248/19, від 17 листопада 2021 року в справі №460/4188/20, від 22 листопада 2022 року в справі №460/815/22, а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17, від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17, від 17 лютого 2021 року в справі №9901/471/19, що потягло за собою безпідставне залишення прав позивача без захисту та позбавлення її доступу до правосуддя.
IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 28 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, відповідають вимогам закону.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 30 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 31 жовтня 2023 року.
ІV. Висновки Верховного Суду
12. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить із таких міркувань.
13. За змістом частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
14. Задовольняючи заяву представника відповідача та залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції оскаржувану ухвалу від 17 березня 2023 року мотивував тим, що порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178. Тобто чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі №340/680/20, в якій хоча і досліджувалося питання відповідальності в разі невиплати такої компенсації за неотримане речове майно на день виключення особи зі списків особового складу військової частини, проте чітко висловлено позицію про те, що якщо не була подана військовослужбовцем заява до звільнення, то і не виникає обов`язку у відповідача щодо виплати такої компенсації, відповідно, і не може бути застосовано відповідальність до нього. Позивачем не надано суду доказів подання рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби до її звільнення. Натомість 14 грудня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після її звільнення з військової служби (29 жовтня 2012 року), тобто після 10 років з дня звільнення з військової служби. Відтак, строк звернення до суду з відповідним позовом слід обраховувати з моменту видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби (29 жовтня 2012 року). Враховуючи, що до суду адміністративний позов подано лише 23 лютого 2022 року, то позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Оскільки позивачем не надано жодних доказів поважності пропущеного нею строку звернення до суду, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
15. Суд апеляційної інстанції, змінюючи оскаржуваною постановою від 24 травня 2023 року ухвалу суду першої інстанції в частині мотивів залишення позову без розгляду, з-поміж іншого, виходив із того, що: КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу; з аналізу приписів Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, висновується, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби і речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю; речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням). Подібний висновок міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, у якій вирішувалося питання наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Ураховуючи визначену правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, і для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачеві недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місячного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів, або в інший визначений законом строк звернення до суду; у той же час триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Виплата компенсації за неотримане речове майно повинна здійснюватися після звільнення військовослужбовця зі служби, також відомості про останню зазначаються у документах, які оформляються під час такого звільнення (в тому числі у речовому атестаті). За таких обставин, про відсутність виплати спірної компенсації за неотримане речове майно позивач повинна була дізнатися саме у момент звільнення з військової служби та проведення відповідних розрахунків з нею. У даному випадку строк звернення до суду із цим позовом необхідно обраховувати з 23 листопада 2012 року, при цьому доводи позивача із посиланням на факт отримання довідок про компенсацію за речове майно слід уважати безпідставними. Позивачем не представлено будь-яких вагомих доказів неможливості звернення із позовом до суду починаючи з 23 листопада 2012 року, тобто протягом десятирічного періоду. Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення зі служби слідує також із приписів Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, який діяв на момент звернення позивача до відповідача із заявою 14 грудня 2021 року. З дня звільнення з військової служби позивач уважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів; винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після звільнення з військової служби, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру речового майна, яким вона не була забезпечена під час служби, звернулася до відповідача із заявою про надання їй відповідної інформації. У цьому випадку особа вважається такою, що дізналася про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано недотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, й нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою. Таким чином, саме з моменту звільнення з військової служби (23 листопада 2012 року) і отримання довідок №№23, 24 від 30 листопада 2012 року чинне на той час законодавство пов`язувало початок перебігу місячного строку звернення до суду із розглядуваним позовом. Оскільки з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернулася до суду лише 17 листопада 2022 року, то вона пропустила установлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду. Водночас доводів, які б свідчили про наявність протягом десяти років об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного нею строку звернення до суду (який є досить тривалим), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропущення вказаного строку. Окрім цього, 29 березня 2022 року відповідач скерував до суду і позивачеві заяву про залишення позовної заяви без розгляду та відзив на позов, а позивач своєю чергою надіслала до суду відповідь на відзив, у якому наполягала на правильності обчислення місячного строку звернення до суду саме з моменту отримання 10 лютого 2022 року листа відповідача №350/486/1/1443ПС від 31 грудня 2021 року. За таких умов позивач, яка була обізнана про вищевказану заяву про залишення позову без розгляду, скористалася можливістю подати свої заперечення, аргументи та пояснення проти клопотання відповідача. Звідси, судом дотримані приписи частини третьої статті 123 КАС України, а також принцип рівності сторін у процесі як однієї із фундаментальних засад справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, нею не заявлено клопотання про його поновлення та не наведено поважних причин його пропуску, а тому позовну заяву необхідно залишити без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Суд першої інстанції правильно прийняв рішення про залишення позову без розгляду, проте допустив порушення норм матеріального права (не застосував закон, що підлягав застосуванню, - постанову Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час), тому оскаржувану ухвалу суду слід змінити в частині мотивів залишення без розгляду позовної заяви в справі №140/2568/22. У решті ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують інших висновків прийнятого судового рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.