У х в а л а
25 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 686/14502/21
Провадження № 14-144зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) від 17 жовтня 2023 року про здійснення контролю за виконанням судового рішення (далі - заява)
у справі за позовом заявника до Держави України в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, та
в с т а н о в и л а:
у червні 2021 року заявник звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути з держави 1 296 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.
20 грудня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
1 лютого 2022 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: стягнув з Державного бюджету України на користь заявника відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, у розмірі 310 000 грн.
17 жовтня 2023 року заявник подав до Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 247/0/255-23 від 20 жовтня 2023 року). Просив здійснити контроль за виконанням судового рішення.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви необхідно відмовити та повернути її заявнику.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04,§ 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Вичерпний перелік підстав для передання справи до Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Рішення про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 вказаного кодексу у цій справі міг прийняти тільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості самостійно вирішити питання про передання справи собі на розгляд.