ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 539/1590/15-к
провадження № 51-2270км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013000000000285, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця станиці Костромської Мостовського району Краснодарського краю російської федерації, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого;
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Сарата Саратського району Одеської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого;
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця й мешканця АДРЕСА_2, колишнього депутата міської ради, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 321- 1 КК,
за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та в їхніх інтересах захисника ОСОБА_10 на вирок Полтавського апеляційного судувід 9 січня 2023 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року визнано невинуватими і виправдано:
- ОСОБА_9 - за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 321-1 КК;
- ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 321-1 КК;
- ОСОБА_7 - за ч. 2 ст. 321-1 КК;
- ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 321-1 КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувалися у такому. ОСОБА_9, будучи директором ГТОВ "Л-Фарма" та виконуючи організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські обов`язки, організував у період з 14 грудня 2012 року до 25 жовтня 2013 року за попередньою змовою із завідувачем аптеки № 4 ГТОВ "Л-Фарма" і за сумісництвом провізором-технологом аптеки № 1 цього товариства ОСОБА_6, завідувачем аптеки № 5 та за сумісництвом провізором-аналітиком аптеки № 1 ОСОБА_7, завідувачем аптеки № 1 ОСОБА_8 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами незаконне виготовлення у виробничому приміщенні аптеки № 1, розташованому на вул. Фабричній, 1/130 у м. Лубнах Полтавської області з використанням обладнання для виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки та раніше придбаних ним зареєстрованих на території України лікарських засобів і пакувальних матеріалів, шляхом зміни зареєстрованих форм випуску (розфасовки в належному порядку у флакони з меншим вмістом і концентрацією), незаконного нанесення на флакони маркування щодо виробника, серії та терміну придатності, не відповідного відомостям про лікарські засоби з ідентичною назвою, наявним у Державному реєстрі лікарських засобів України, завідомо фальсифікованих лікарських засобів на загальну суму 55 688,20 грн, що на момент вчинення злочину більш ніж у п`ятдесят разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становило великий розмір, та зберігав останні в складському приміщенні аптеки № 1 з метою подальшого їх збуту в аптечній мережі товариства.
Виправдовуючи ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд першої інстанції зазначив, що винуватість указаних осіб ґрунтується лише на припущеннях або на доказах, отриманих не у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК). Із доказів, наданих стороною обвинувачення, суд першої інстанції не встановив наявності події злочину, а саме часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо участі кожного з обвинувачених (організатор, виконавець, посібник тощо).
Вироком Полтавського апеляційного суду від 9 січня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задоволено частково. Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2018 року щодо ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 скасовано та ухвалено новий вирок, яким визнано винуватими:
- ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 321-1 КК (у редакції, яка діяла на момент вчинення злочину), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК;
- ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК (у редакції, яка діяла на момент вчинення злочину), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК;
- ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК;
- ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК (у редакції, яка діяла на момент вчинення злочину), та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.
Ухвалено стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 24 542,32 грн.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_9 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 та в їхніх інтересах захисник ОСОБА_10 висувають ідентичні вимоги щодо скасування вироку суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог засуджені та захисник ОСОБА_10 зазначають про те, що суд апеляційної інстанції:
- поклав в основу вироку не оригінали, а копії документів, а саме копії: висновків щодо якості Лабораторії з контрою якості лікарських засобів та медичної продукції Держлікслужби з лікарських засобів у Київській області; сертифікатів аналізу Державної науково-дослідної лабораторії з контролю якості лікарських засобів Державної установи "Інститут гігієни та медичної екології ім. Марзєєва" НАМНУкраїни; сертифікатів аналізу Державного підприємства "Центральна лабораторія з аналізу якості лікарських засобів і медичної продукції" ПСУ з лікарських засобів; розпоряджень Держлікслужби України про визнання виявлених під час перевірки в аптеках ГТОВ "Л-Фарма" лікарських засобів фальсифікованими;
- дослідив документи, які жодним чином не стосуються зразків лікарських засобів, що відбиралися згідно з актом відбору. За інформацією ДержлікслужбиУкраїни, було встановлено неточності між інформацією, зазначеною в акті відбору, та зразками, які надійшли на лабораторні дослідження. Ці зразки не відповідають акту відбору проб за кількістю, назвою, вартістю і маркуванням. У лабораторію вони потрапили з порушенням установлених строків, тому перестали відповідати акту відбору. Лікарські засоби в аптеках ГТОВ "Л-Фарма" не вилучалися, оскільки половина зразків, які начебто було відібрано, мала бути упакована окремо, упаковка опломбована, залишена на зберігання;
- не звернув уваги, що з вищенаведеними копіями документів обвинувачені не могли ознайомитися в порядку ст. 290 КПК, оскільки були засвідчені 16 березня 2016 року, а обвинувачені ознайомилися з матеріалами справи з 5 до 19 листопада 2015 року;
- зазначив як розпорядження про заборону (тимчасову заборону) реалізації лікарських засобів Держлікслужби України від 29 січня 2014 року - розпорядження цієї служби про визнання виявлених під час перевірки в аптеках ГТОВ "Л-Фарма" лікарських засобів фальсифікованими. Тобто обвинувальний вирок суд апеляційної інстанції ухвалив на підставі документів з вигаданою назвою.
На обґрунтування своїх доводів засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_10 посилаються на те, що:
- Головне слідче управління СБУ, за інформацією ДержлікслужбиУкраїни, мало у своєму розпорядженні зразки лікарських засобів невідомого походження і в невідомій кількості та могло здійснювати маніпуляції з ними;
- коробка зі зразками лікарських засобів визнана судом першої інстанції недопустимим доказом через неналежне зберігання, оскільки ці зразки були незахищені від стороннього втручання, чого не заперечував прокурор в апеляційній скарзі. У суду апеляційної інстанції не було законних підстав визнавати допустимими докази, які були визнані судом першої інстанції недопустимими;
- доручення про проведення досудового розслідування, наявні в матеріалах справи (т. 2, а.с. 159-162), не відповідають вимогам КПК, оскільки особа, яка підписала документ, не зазначена в тексті доручення, доручення не виготовлені на офіційному бланку, призначення саме групи слідчих у тексті документа немає, призначається тільки старший групи слідчих. Таким чином, зміст, структура й обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону не відповідають вимогам процесуального рішення у формі постанови;
- суд апеляційної інстанції послався у вироку як на доказ на документи, яких він не досліджував та які мають ознаки незаконного доказу (акти списання і журнали лабораторно-фасувальних робіт), що доводила сторона захисту в судових дебатах і що було проігноровано;
- суд апеляційної інстанції зайняв упереджену позицію: повністю проігнорував клопотання сторони захисту, показання свідків, які свідчили на користь обвинувачених, а також інформацію, яку було надано в ході судових дебатів.
Крім цього, на обґрунтування своїх вимог засуджений ОСОБА_6 посилається на те, що:
- суд апеляційної інстанції зазначив, що було проведено часткове судове слідство та вивчення матеріалів провадження, однак фактично провів повторний розгляд справи з допитом свідків і вивченням матеріалів справи;
- обвинуваченим не було надано можливості зачитати заперечення на апеляційну скаргу і клопотання, які просто було приєднано до матеріалів справи;
- він (засуджений) виявив лікарські засоби, що були відсутні в акті відбору зразків лікарських засобів для лабораторної перевірки їх якості від 31 жовтня 2013 року (т. 2, а.с. 178-189), але які сторона обвинувачення використала як доказ;
- усі документи, вилучені під час тимчасового доступу до речей і документів, мають ознаки незаконних доказів, оскільки були вилучені особами, які не мали на те права, замість осіб, указаних в ухвалах суду, в протоколах за цими слідчими діями вказуються адреси, які не відповідають місту проведення слідчих дій, слідчі дії проводилися не за тими адресами, які вказані в ухвалі суду;
- в ухвалі слідчого судді від 28 квітня 2014 року надано тимчасовий доступ до речей і документів ГТОВ "Л-Фарма", розташованого за адресою: вул. Фабрична, 1/130, м. Лубни, Полтавська обл. однак в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 13 травня 2014 року зазначено, що процесуальні дії було проведено в приміщенні офіса ГТОВ "Л-Фарма", за адресою: вул. Л. Толстого 29/23, м. Лубни, Полтавська обл. Цей факт підтверджує, що жодних документів у приміщенні на вул. Фабричній, 1/130 не було.
Крім вищенаведеного, на обґрунтування касаційної скарги захисник ОСОБА_10 зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції не навів жодних обґрунтувань доповненням до заперечення на апеляційну скаргу прокурора від 2 лютого 2021 року, у яких сторона захисту ставила питання щодо відсутності належних слідчих у цьому кримінальному провадженню, що, на його думку, повністю знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду;
- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що доручення про визначення слідчих не виносилися керівником органу досудового розслідування, оскільки відповідні доручення про здійснення досудового розслідування приймалися начальниками відділів 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ, які не є начальниками слідчого управління та їх заступниками, і відповідно до положень п. 8 ст. 3 та ст. 39 КПК не мали жодних процесуальних повноважень для визначення слідчих;
- фактично слідчі органів СБУ не мали жодних процесуальних повноважень щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та не могли повідомляти про підозру, складати обвинувальний акт, звертатися з ним до суду, тому докази у цьому кримінальному провадженні є недопустимими;
- відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 4 березня 2015 року було закрито в частині кримінальне провадження № 22013000000000285 від 6 листопада 2014 року, а саме за ч. 1 ст. 305 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, постанову про визначення підслідності виніс прокурор ОСОБА_11 11 березня 2015 року після закриття кримінального провадження в частині ст. 305 КК, обвинувачення, що залишилося, не було підслідне органам СБУ;
- не дотримано належної правової процедури, визначеної ч. 5 ст. 36 КПК, і порушено приписи статей 214, 216 КПК. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19);
- на переконання захисника, спочатку було незаконно внесено відомості до ЄРДР за неіснуючим фактом та потім фактично внесено інші відомості й повідомлено про підозру, але докази зібрано у іншому кримінальному провадженні;
- суд апеляційної інстанції не надав жодних обґрунтувань на спростування висновків суду першої інстанції стосовно недопустимості зібраних доказів, що, на його думку, свідчить про неповноту апеляційного розгляду;
- суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам сторони захисту стосовно порушень КПК під час досудового розслідування, а саме щодо неповноважних слідчих, керівників органу досудового розслідування, органу досудового розслідування - СБУ.
На обґрунтування своїх вимог засудженийОСОБА_9 , крім наведеного, зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- не взяв до уваги зауваження про те, що всупереч Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 3 лютого 2010 року № 260, проведення лабораторного аналізу не може перевищувати 21 день, а, як показали свідки, такий аналіз проводився з листопада 2013 року до травня 2014 року;
- зробив висновок, що саме собою виготовлення (з метою збуту) лікарського засобу з маркуванням, яке не відповідає відомостям, внесеним до Державного реєстру лікарських засобів України, тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 321-1 КК, у той час як згідно із Законом України "Про лікарські засоби" не підлягають державній реєстрації лікарські засоби, які виготовляються в аптеках за рецептами лікарів і на замовлення лікувально-профілактичних закладів із дозволених до застосування діючих та допоміжних речовин. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги ці заперечення сторони захисту;
- порушив вимоги ст. 94 КПК, був упередженим під час дослідження доказів.
На обґрунтування своїх доводів засуджений ОСОБА_7 зазначає, що:
- заборону перепакування та перефасування готових лікарських засобів не підтверджено офіційним листом Держлікслужби України, оскільки ця служба не має повноважень роз`яснювати положення нормативно-правових актів. Практика надання роз`яснень норм законодавства заборонена КМУ, про що Держлікслужба повідомила у своєму листі (т. 6, а.с. 10), оскільки у відповідних наказах немає заборони дії, тому, на його переконання, ця дія законна, що узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України і п. 4 ст. 17 КПК;
- суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що перепаювання та перефасування готових лікарських засобів є міжнародною практикою;
- суд апеляційної інстанції, зазначив про безпідставність посилання місцевого суду на нормативний акт (настанова "Вимоги до виготовлення нестерильних лікарських засобів в умовах аптек", затверджена наказом МОЗУ від 1 липня 2015 року № 398), який почав діяти після події, що інкримінується обвинуваченим. Однак згідно зі вступом до цієї настанови підставою для її прийняття є наказМОЗУ від 17 жовтня 2012 року № 812, правила виробництва та контролю якості лікарських засобів в аптеках, матеріали яких гармонізовано з фармакопеєю СІЛА;
- суд апеляційної інстанції необґрунтовано вважає, що п. 10.2 наказу МОЗУ № 812 про фасування та перепакування готових лікарських засобів стосується лікарських засобів, виготовлених в аптеці. При цьому обвинувачення замовчує, що відповідно до того ж наказу лікарські засоби, виготовлені в аптеці, - це екстемпоральні лікарські засоби, що мають абревіатуру ЕЛЗ. І. Пункт 10.1 наказу № 812 стосується упаковки цих лікарських засобів. Водночас п. 10.2 такої абревіатури не має. Вся ця інформація була надана суду апеляційної інстанції в судових дебатах. Однак цей суд проігнорував вимоги законодавчих актів і відверто став на сторону обвинувачення.
На обґрунтування своїх вимог засуджена ОСОБА_8 посилається на те, що:
- суд апеляційної інстанції у вироку зазначив, що вона, будучи завідувачем аптеки № 1 ГТОВ "Л-Фарма", приймала на зберігання виготовлені відповідальними службовими особами ГТОВ "Л-Фарма" завідомо фальсифіковані лікарські засоби з метою подальшого їх збуту через аптечну мережу товариства, незважаючи на те, що в суді першої інстанції обвинувачення не надало жодної накладної з її підписом на підтвердження вищезазначеного, а в суді апеляційної інстанції це питання взагалі не розглядалося;
- відповідно до законодавства приймання та передавання матеріальних засобів здійснюється за первинними документами, а не за посадовими обов`язками, як стверджував у суді першої інстанції прокурор;
- прокурор стверджував, що вона виготовляла фальсифіковані лікарські засоби на обладнанні, якого ніхто не бачив і яке ніде не зафіксовано, а суд використав це як істину.
Крім вищенаведеного засуджені та захисник висувають у касаційних скаргах доводи щодо неповноти апеляційного розгляду, невідповідності висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також щодо дослідження та оцінки доказів, зокрема:
- посилання прокурора на те, що суд надав йому час на підтвердження і засвідчення документів, є недостовірним і спростовується листом суду першої інстанції від 12 квітня 2016 року (т. 11, арк. 2);
- суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення інформацією, яка є недостовірною та упередженою, а також тлумаченням свідків (посадових осіб) законодавчих актів за відсутності прямої заборони такого тлумачення;
- суд апеляційної інстанції без установлених фактів і належних доказів, тільки через те, що ОСОБА_9 був директором ТОВ "Л-Фарма", установив у його діях організацію виготовлення і збуту завідомо фальсифікованих лікарських засобів;
- суд апеляційної інстанції посилався у вироку на факт фальсифікації лікарських засобів, який відповідними лабораторіями не було встановлено;
- у матеріалах судової справи є документ, якій підтверджує наявність зразків лікарських засобів, які відповідали за маркуванням акту відбору проб, однак потім ці зразки зникли;
- Держлікслужби України у своїх листах надає інформацію, що факт фальсифікації встановили лабораторії, а слідство та суд апеляційної інстанції вважали, що такий факт встановила Держлікслужби України своїми розпорядженнями про заборону обігу. Свідки, завідувачі лабораторій ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у суді апеляційної інстанції показали, що лабораторії не встановлювали класу невідповідності лікарського засобу і самої невідповідності, оскільки не отримували такого завдання. Немає жодного дослідження лабораторій з висновком про встановлення першого класу невідповідності лікарського засобу, який може призвести до виникнення загрози життю людини або тяжких наслідків (фальсифікація лікарського засобу);
- у матеріалах кримінального провадження немає акта або іншого документа, який надає інформацію про те, що мається на увазі під поняттям неточності між інформацією, зазначеною в акті відбору та зразками, що надійшли на лабораторні дослідження, про які зазначено у листі Держлікслужби України від 19 серпня 2014 року №16423-1.3/2.0/17 - 14;
- інформація про те, що виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки має здійснюватися згідно з технологічними інструкціями (п. 2.7 Правил), але такі інструкції Держлікслужбою в Полтавській області не було погоджено, а також відсутні відповідні рецепти лікарів, є недостовірною, оскільки технологічні інструкції погоджуються під час виготовлення лікарських засобів, а з готового лікарського засобу виготовити нічого неможливо, його можна тільки перефасувати та перепакувати. Водночас відсутність таких технологічних інструкцій є адміністративним, а не кримінальним правопорушенням;
- недостовірними є показання свідка ОСОБА_14 про те, що в трьох примірниках був складений акт відбору зразків лікарських засобів для лабораторної перевірки їх якості від 31 жовтня 2013 року, який підписали представники Держлікслужби України, СБУ та директор ГТОВ "Л-Фарма" ОСОБА_9, один із примірників залишився в директора ГТОВ "Л-Фарма";
- керівник підприємства не був присутнім у ході відбору зразків і не бачив, що відбирається;
- відбір зразків продукції здійснюється під час перевірки, яка має відбуватися у робочий час, разом з тим акт був складений 1 листопада 2013 року о 01:30 (т. 2, а.п. 189). З урахуванням наведеного викликає сумнів добровільність підписання акта керівником підприємства пів на другу ночі;
- невідомо, де і в кого відбиралися зразки;
- не зрозуміло, як установлювався факт відсутності рецептів, якщо після відпуску на рецепті ставиться штамп "Відпущено" і рецепт повертається пацієнту;
- на кожен відокремлений структурний підрозділ повинен складати окремий акт, який підписує особа, що відбирала зразки, і особа, котра була присутня в ході відбору, зразки повинні бути упаковані та опломбовані. В акті відбору від 31 жовтня 2013 року зазначено, що відбір зразків здійснювався у шістьох структурних підрозділах, відповідно повинно бути шість актів відбору зразків;
- інформація про зберігання в складському приміщенні аптеки виготовлених фальсифікованих лікарських засобів недостовірна, оскільки в аптеці немає складського приміщення. У матеріалах справи є відомості аптеки № 1 ГТОВ "Л-Фарма" від 21 лютого 2011 року, що підтверджують цей факт (план та назва приміщень аптеки) (т. 12, а.с. 177-179).
Позиції учасників судового провадження
Засуджені та захисник підтримали вимоги касаційних скарг.
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
З урахуванням положень статей 433, 438 КПК не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи у касаційних скаргах щодо неповноти апеляційного розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та їх оцінки.