ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 537/908/20
провадження № 51-1742 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 травня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020170110000277 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2020 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 1 місяць,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком від 17 лютого 2020 року, із застосуванням ст. 72 КК України остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Зараховано у строк відбування покарання строк перебування обвинуваченого під вартою з 11 січня по 01 травня 2022 року включно.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 16 лютого 2020 року, приблизно о 17:40 год. у приміщенні бару "Стопка" по вул. Леонова 2-Д у м. Кременчук повторно, шляхом ривка, відкрито заволодів мобільним телефоном "Sigma", вартістю 494,40 грн, що належить потерпілому ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення щодо нього. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не допитав у засіданні потерпілого та свідків, чим порушив принцип безпосередності, в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 186 КК України, а наявні ознаки шахрайства, що передбачені ст. 190 цього Кодексу, отже кваліфікація його дій судом є неправильною. Засуджений стверджує, що було порушено його право на захист, оскільки захисника йому надали лише на стадії судових дебатів, захист був неефективним, на проголошенні вироку обвинувачений був відсутній, а також, що його не ознайомили з матеріалами кримінального провадження для написання касаційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі засуджений висловлює доводи щодо оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, що, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, суд оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом. Тому доводи засудженого з цього приводу не заслуговують на увагу.
Відповідно до вироку, його вина доведена показаннями самого обвинуваченого, який не заперечував факт заволодіння мобільним телефоном потерпілого, проте стверджував про наявність у його діях ознак шахрайства.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що він зайшов до приміщення бару, сів за окремий столик, куди до нього підійшов обвинувачений і запропонував свою допомогу у вирішенні проблем потерпілого, наполягаючи на тому, щоб останній записав номер телефону обвинуваченого до свого мобільного. Потім ОСОБА_7 шляхом ривка вихопив з його рук мобільний телефон і вийшов із ним на вулицю, не звертаючи уваги на прохання повернути телефон.
Суд дав оцінку розбіжностям у показаннях потерпілого, які були пов`язані із перебуванням його в момент подій у стані алкогольного сп`яніння.
Ці показання повністю узгоджуються із даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, відеозаписом з камер відеоспостереження бару "Стопка", на якому зафіксовано факт заволодіння майном потерпілого, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, де потерпілий упізнав ОСОБА_7 як особу, яка незаконно заволоділа його мобільним телефоном. Також винуватість засудженого підтверджується довідкою з ломбарду, відповідно до якої ОСОБА_7 16 лютого 2020 року закладав до відділення ломбарду мобільний телефон "Sigma".
Оцінивши ці та інші докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині.
Твердження засудженого про невірну кваліфікацію судом його дій не ґрунтуються на законі.
Так, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винного, який у свою чергу усвідомлює, що його дії помічені та оцінюються як викрадення.
У той же час шахрайство - це заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.
Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна. При цьому слід звернути увагу, що коли потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна не можна вважати добровільною.
Згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису з камери спостереження бару вбачається, що ОСОБА_7 вихопив телефон із рук потерпілого ОСОБА_8 та залишив місце події, в той час як потерпілий намагався його зупинити, але не зміг цього зробити внаслідок перебування у стані сп`яніння. Ніякої добровільної передачі майна на відео не зафіксовано. Цей відеозапис визнаний судом допустимим доказом, він повністю узгоджується з показаннями потерпілого в судовому засіданні, крім того, останній одразу після викрадення телефону звернувся із заявою до поліції, що також спростовує версію засудженого про добровільний характер передачі телефону потерпілим.