ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 553/1362/22
провадження № 51-110км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 15 травня 2023 року стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладенням на нього ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Відповідно до ст. 72 КК ухвалено зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 16 квітня 2022 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, судових витрат і речових доказів.
Цим же вироком визнано винуватими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, судові рішення стосовно яких у касаційному порядку не оскаржуються.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 13 квітня 2022 року приблизно о 22:00, діючи за попередньою змовою групою осіб, у період воєнного стану, під час комендантської години, застосувавши фізичну силу, відчинили двері та проникли до приміщення банку "А-банк"
(АТ "Акцент-Банк"), за адресою: просп. Гагаріна, 177, м. Харків, де відшукали три ноутбуки загальною вартістю 47 583 грн, дві дротові гарнітури загальною вартістю 472,50 грн, три вебкамери загальною вартістю 1 449 грн, комп`ютерну мишу вартістю 101,33 грн, що належали АТ "Акцент-Банк".
Після цього, ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_10 з указаним майном покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинили АТ "Акцент-Банк" матеріальну шкоду на загальну суму 49 605, 83 грн.
Вироком Харківського апеляційного суду від 15 травня 2023 року скасовано вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року, зокрема стосовно ОСОБА_6 - в частині призначеного йому покарання.
Призначено ОСОБА_11 покарання за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк
5 років.
Строк покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з 15 травня 2023 року, при цьому зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 16 квітня 2022 року по
15 травня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
У решті вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 березня
2023 року стосовно ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що апеляційний суд під час призначення ОСОБА_6 покарання не звернув уваги на наявність такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття і не врахував того, що злочин вчинено внаслідок збігу тяжких особистих обставин, викликаних військовою агресією та безпосередніми бойовими діями в м. Харкові, а також відсутністю можливості будь-якого заробітку. До того ж суд апеляційної інстанції не зважив на звернення засудженого про заміну йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який з метою проходження служби у Збройних силах України. Крім того, стверджує, що апеляційний суд не звернув уваги й на те, що особа засудженого не характеризується підвищеною суспільною небезпечністю ( ОСОБА_6 раніше не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, збитків злочином не завдано та від представника потерпілого є заява про відсутність матеріальних претензій). Однак, незважаючи
на вищевказане, вироком апеляційного суду підзахисному призначено покарання у
виді позбавлення волі на строк 5 років, що, на думку захисника, суперечить
принципу справедливості, оскільки таке ж покарання в цьому кримінальному провадженні призначено ОСОБА_10 як особі, яку цей суд визнав соціально небезпечною.
До того ж захисник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не дав належної оцінки доводам сторони захисту, а також не узагальнив позиції засудженого ОСОБА_6 та його захисника.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Прокурор не підтримав доводів касаційної скарги сторони захисту та просив залишити її без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженого та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, зважаючи на його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.