Постанова
Іменем України
30 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 370/888/22
провадження № 61-6369св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Макарівська селищна рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року у складі судді Білоцької Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в складі колегії суддів Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Макарівської селищної ради про тлумачення заповіту та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина, що складалася з грошових коштів (пенсії) (не були отримані спадкодавцем за життя), права на отримання невиплачених коштів відповідно до постанови Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2011 року у справі
№ 2-а-9424/11 та земельних ділянок з цільовим призначенням - для особистого селянського господарства: площею 0,19 га з кадастровим номером 322781801:01:003:0132, площею 0,2456 га з кадастровим номером 322781801:03:014:0068 та площею 0,24 га з кадастровим номером 322781801:01:003:0133, розташованих на території села Гавронщини Макарівського району Київської області.
Відповідно до заповіту від 30 серпня 2012 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Гавронщинської сільської ради Мельником Л. А. за реєстровим номером 14, ОСОБА_2 все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 .
Зазначала, що вона належить до числа спадкоємців за заповітом, спадщину прийняла шляхом подання відповідної заяви нотаріусу, проте оформити право на спадкування позивач не має можливості, оскільки у заповіті допущено помилки при зазначенні реєстраційного номеру облікової картки платника податків спадкоємця. Так, ОСОБА_1 вказувала, що в заповіті, складеному 30 серпня 2012 року ОСОБА_2, зазначено номер облікової картки платника податків спадкоємця за заповітом - НОМЕР_1, проте позивачу присвоєно номер - НОМЕР_2 .
З огляду на вказану описку нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вказувала, що саме вона проживала та доглядала за ОСОБА_2 до її смерті. Вважала, що заповіт потрібно тлумачити наступним чином: "…все своє майно, на що вона мала право і що буде належати їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2".
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила:
здійснити тлумачення заповіту, складеного 30 серпня 2012 року у селі Гавронщині Макарівського району Київської області померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, посвідченого секретарем виконавчого комітету Гавронщинської сільської ради Мельником Л. А. за реєстровим номером 14, відповідно до якого, все своє майно, на яке вона мала право і що буде належати їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, право власності у порядку спадкування за заповітом на належне померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 наступне спадкове майно: грошові кошти (пенсію), що не були отримані померлою за життя; право на отримання невиплачених коштів згідно з постановою Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2011 року у справі № 2-а-9424/11, що не були отримані спадкодавцем за життя; земельні ділянки з цільовим призначенням - для особистого селянського господарства: площею 0,19 га з кадастровим номером 322781801:01:003:0132, площею 0,2456 га з кадастровим номером 322781801:03:014:0068 та площею 0,24 га з кадастровим номером 322781801:01:003:0133, розташовані на території села Гавронщини Макарівського району Київської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що текст заповіту від 30 серпня 2012 року не підлягає тлумаченню, оскільки він складений зі слів заповідача, а при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у його зміст. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про здійснення тлумачення заповіту, суд апеляційної інстанції виходив з того, що таке тлумачення призведе до зміни особи спадкоємця, що суперечить вимогам закону. Невірно зазначений в заповіті реєстраційний номер облікової картки платника податків спадкоємця не є підставою для тлумачення заповіту, оскільки не впливає на його зміст, а внесення змін в текст заповіту не допускається.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, апеляційний суд вказував, що позивач не подала належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що вона є особою, на користь якої складено заповіт.
Апеляційним судом зазначено, що під час судового розгляду ні позивач, ні її представник не заявили на підтвердження позовних вимог будь-яких клопотань про допит свідків, долучення доказів тощо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, з урахуванням змісту уточненої редакції від 16 червня 2023 року, просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України). Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц (провадження№ 61?20484св18), від 16 грудня 2020 року у справі № 467/356/19 (провадження № 61-8685св20).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди необґрунтовано дійшли висновку щодо відсутності підстав для вирішення питання щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 . Спірний заповіт є зрозумілим та не потребує тлумачення, в тексті заповіту зазначена дата, місце його складення, прізвище, ім`я, по батькові, дата народження спадкодавця (заповідача), прізвище, ім`я, по батькові спадкоємця, пропущена лише цифра реєстраційного номеру облікової картки платника податків, тому суди безпідставно відмовили у задоволенні вказаних позовних вимог. Суди не витребували та не дослідили спадкової справи, про витребування якої заявлено позивачем.
ОСОБА_1 також вказує, що не заперечує щодо безпідставності заявлених нею вимог про тлумачення заповіту.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 01 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, яка проживала на АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 30 серпня 2012 року секретарем виконавчого комітету Гавронщинської сільської ради Мельником Л. А., відповідно до якого зробила розпорядження: "усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати мені на день смерті і на що законом матиму право, заповідаю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )".
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на: грошові кошти (пенсію), що не були отримані померлою за життя; отримання невиплачених коштів згідно з постановою Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2011 року у справі № 2-а-9424/11, що не були отримані спадкодавцем за життя; земельні ділянки з цільовим призначенням - для особистого селянського господарства: площею 0,19 га з кадастровим номером 322781801:01:003:0132, площею 0,2456 га з кадастровим номером 322781801:03:014:0068 та площею 0,24 га з кадастровим номером 322781801:01:003:0133, розташовані на території села Гавронщини Макарівського району Київської області.
З матеріалів спадкової справи № 181/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 встановлено, що 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті її тітки ОСОБА_2, проте державний нотаріус постановою від 18 лютого 2022 року № 105/02-31 відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
У постанові нотаріуса вказано, що відповідно до змісту заповіту, наданого до нотаріальної контори, своє майно спадкодавець заповіла " ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )". Дата народження, як і будь-які інші уточнюючі відомості щодо особи, на користь якої складався заповіт, у тексті останнього не вказано. Проте, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Внаслідок зазначених розбіжностей та відсутності у тексті заповіту будь-яких додаткових відомостей щодо особи, на користь якої він складався, ототожнити потенційного спадкоємця з особою, на користь якої спадкодавцем було складено заповіт, не виявляється можливим.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що в заповіті допущено помилку при зазначенні її реєстраційного номеру облікової картки платника податків, а саме помилково пропущена цифра "1", тому вона не має можливості оформити своє право на спадкування. Позивач вказувала, що саме вона доглядала до смерті за ОСОБА_2, поховала її за власні кошти, тому вважала, що заповіт померлої складено саме на неї.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).