Постанова
Іменем України
27 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/25574/19-ц
провадження № 61-12460св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Зайцева А. Ю.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Наконечний Ігор Михайлович,
треті особи: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Володимир Іванович, ОСОБА_3,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач -ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Наконечний Ігор Михайлович, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Володимир Іванович, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва І. М., треті особи: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І., ОСОБА_3
ОСОБА_1 просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В. І. 19 грудня 2017 року, зареєстрований за № 1974, щодо звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме ? квартиру АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Наконечний І. М., приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І., ОСОБА_3
ОСОБА_2 просив звернути стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме ? квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
17 липня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій порушувала питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
25 липня 2023 року ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду подала заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року у справі № 757/25574/19-ц. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
результат аналізу пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто, законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Тобто, строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 613/1166/15-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 171/506/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 754/2141/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 761/30419/19, від 30 січня 2023 року у справі № 761/21976/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 208/805/20, від 24 квітня 2023 року у справі № 755/19216/18, від 05 квітня 2023 року у справі № 465/3861/16-ц;
в судовому засіданні 05 жовтня 2021 року, яке передувало ухваленню судового рішення у справі, приймав участь адвокат Чернявський О. М., який діяв в інтересах ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_1, яка є позивачем у справі, було достеменно відомо про розгляд справи за поданим нею позовом, а тому вона не є особою, яка не була повідомленою про розгляд справи, обставин непереборної сили, внаслідок виникнення яких, було пропущено строк на апеляційне оскарження нею не зазначено;
судом встановлено, що в судовому засіданні 05 жовтня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну рішення, представник ОСОБА_1 - адвокат Чернявський О. М. був присутній в судовому засіданні, а отже знав про наявність оскаржуваного рішення, при цьому, доказів того, що ОСОБА_1 або її представник з моменту ухвалення рішення 05 жовтня 2021 року по день отримання його копії - 13 липня 2023 року, як зазначено в апеляційній скарзі, зверталися до суду з заявами про отримання цього рішення, матеріали справи не містять;
рішення суду не містить дати складання повного рішення суду. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року надіслано судом до реєстру 02 червня 2022 року, оприлюднено - 03 червня 2022 року. А тому з огляду на вимоги закону про те, що виготовлене судове рішенні має бути надіслане до ЄДРСР не пізніше наступного дня після його виготовлення, апеляційний суд керується саме цією датою, як датою виготовлення повного судового рішення;
оскільки апеляційна скарга подана ОСОБА_1 лише 17 липня 2023 року, тобто більше ніж через рік з дня складення повного судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України;
тому і заява про забезпечення позову підлягає поверненню без розгляду.
Аргументи учасників справи
21 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження за її апеляційною скаргою.
Касаційна скарга мотивована тим, що дата подачі апеляційної скарги у контексті вирішення процесуального питання правового значення не має, оскільки законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Тобто визначальним є момент вручення рішення суду, а не звернення до суду із відповідною заявою. Матеріали справи не містять відомостей стосовно наявності заяв від представника або самої ОСОБА_1 про отримання копії судового рішення, що також вказує на порушення суду першої інстанції.
Апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення; не спростував доводи скаржника, що копії рішення суду першої інстанції на його адресу не направлялась та таке судове рішення їй не вручено; не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.
Оскаржуване рішення було отримано в Печерському суді місті Києва 14 липня 2023 року. Строк на апеляційне оскарження розпочинається саме з цієї дати, а не з дати опублікування рішення на офіційному сайті "Судової влади України". Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо кінцевого строку оскарження є хибним та таким, що порушує конституційні права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважував, що:
"відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року)";
"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами" (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)";