Постанова
Іменем України
30 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 161/6055/23
провадження № 61-13613св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Кінах Яна Валеріївна, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Івасюти Л. В. від 01 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., від 15 серпня 2023 року і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень щодо них
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що її колишній чоловік
ОСОБА_2, який проживає разом з нею в одній квартирі, починаючи з 2016 року вчиняє відносно неї домашнє насильство, а саме: висловлюється нецензурними словами, принижує, викидає особисті речі та виганяє з квартири, порушує її права, що підтверджується відповіддю з Луцького РУП ГУ НП у Волинській області.
3. Враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно неї, обґрунтованість ризиків та необхідність застосування до кривдника спеціальних заходів протидії домашньому насильству, посилаючись на положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", ОСОБА_1 просила суд видати щодо ОСОБА_2 обмежувальний припис, яким встановити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього такі обов`язки:
- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- заборонити наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
4. ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення поданої заяви та пояснив, що він є особою з інвалідністю І групи загального захворювання. Його колишня дружина ОСОБА_1, яка проходить лікування у психіатра, в квартирі АДРЕСА_2 не проживає, а лише інколи навідується та вчиняє сварки. Вважає заяву ОСОБА_1 необґрунтованою.
Короткий зміст рішення та додаткових рішень суду першої інстанції
5. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 01 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені
ОСОБА_1 вимоги до задоволення не підлягають, оскільки заявниця не довела факту систематичного вчинення відносно неї домашнього насильства з боку ОСОБА_2, а звернення заявниці до правоохоронних органів свідчать про наявність конфлікту між сторонами, але не підтверджують факт вчинення насильства ОСОБА_2 щодо колишньої дружини, що є необхідною умовою для застосування до особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом. Пояснення учасників справи свідчать лише про наявність неприязних відносин між сторонами конфлікту через відсутність взаємопорозуміння.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2023 року - без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви
ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2, оскільки надані заявницею в обґрунтування заявлених вимог докази не вказують на вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї, ні фізичного, ні психологічного, не визначають ризиків вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявниці, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
9. 11 вересня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат
Кінах Я. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року іухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про видачу обмежувального припису стосовно
ОСОБА_2 .
10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18,
від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, від 17 червня 2020 року
у справі № 509/2131/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19,
від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, від 12 жовтня 2021 року
у справі № 201/5512/20, від 03 листопада 2021 року у справі
№ 752/10604/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/937/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. У касаційній скарзі заявницязазначає, що вона як на підставу звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 вказувала, що останній регулярно вчиняє стосовно неї дії з ознаками психологічного, фізичного та економічного насильства. Психологічне насильство проявляється у тому, що ОСОБА_2 систематично влаштовує сварки, висловлюється в її сторону нецензурною лайкою, принижує її честь та гідність. Економічне насильство проявляється у тому, що ОСОБА_2 вигнав її із житла, у якому вони разом проживали, обмежив їй доступ до житла, а також забрав документи, що їй належали, які були долучені ним до матеріалів цієї справи, зокрема: копію заповіту, копію направлення на госпіталізацію в психіатричну лікарню. Застосування фізичного насильства підтверджується неодноразовими зверненнями заявниці до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно неї домашнього насильства. Однак судами зазначені обставини не враховано та безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12. Заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 травня 1979 року, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року розірвано.
13. Квартира АДРЕСА_2 не приватизована. У квартирі зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх онуки ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
14. Заявниці ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 липня 2014 року на праві власності належить квартира
по АДРЕСА_3 .
15. У відповідь на адвокатський запит адвоката Кінах Я. В. про надання інформації, Луцьким РУП ГУ НП у Волинській області надано інформацію про те, що у період з 01 січня 2016 року по час звернення (березень 2023 року) від ОСОБА_1 зареєстровано сім звернень за фактом вчинення відносно неї домашнього насильства.
16. Звертаючись до суду із заявою про застосування обмежувального припису, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 систематично застосовує насильство щодо неї, у зв`язку з чим просила застосувати обмежувальний припис до нього.
17. З показань допитаного в якості свідка ОСОБА_3, який є онуком сторін по справі, встановлено, що баба ОСОБА_1 тривалий час не проживає з ними в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а проживає у належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_3, а коли приїжджає у м. Луцьк, то вчиняє конфлікти та сварки.
18. Факт проживання у квартирі у м. Ковелі Волинської області заявниця в суді апеляційної інстанції не заперечувала.
Позиція Верховного Суду
19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
20. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
21. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
22. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
23. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави
(стаття 3 Конституції України).
24. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша
статті 16 Цивільного кодексу України).
25. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".