ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 908/100/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополив") - Канторіз А.М.,
Фонд державного майна України - Ставніченко А.С.,
Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Уманець С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючий, Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.)
у справі №908/100/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт"
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад вимог заяви кредитора
1. У травні 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" (далі - ТОВ "Агрополив") до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про визнання грошових вимог до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ) в розмірі 8091197,79 грн, з яких: 7715482,75 грн - основна заборгованість, 375715,04 грн - неустойка, 4540,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви, 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Відповідно до уточненого (підсумкового) розрахунку заявлених вимог та письмових пояснень від ТОВ "Агрополив" розмір вимог цього кредитора зменшено та становить: 7169056,22 грн - основний борг, 375715,04 грн - пеня, 455878,52 грн - інфляційні втрати, 90548,01 грн - 3% річних та 304540,00 грн судових витрат, які складаються з 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Також ТОВ "Агрополив" подало господарському суду договір про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Скокіним Л.Л. та ТОВ "Агрополив", з додатковою угодою до нього та звітом про надану правову допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4. 07.05.2021 між ТОВ "Агрополив" та адвокатом Скокіним Леонідом Леонідовичем укладено договір про надання правової допомоги №0705/21 (далі - Договір) з додатковою угодою №1 від 14.05.2021 до нього, предметом якого є правовідносини сторін цього договору, які виникають у зв`язку із наданням адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів останнього у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ.
5. Відповідно до п. 4.1 Договору сторони домовились, що за виконання зобов`язань за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі - 300000,00 грн.
6. Згідно з п. 4.2 Договору сторонами узгоджено, що 50% визначеної у п. 4.1 договору суми сплачується замовником на протязі трьох днів з моменту підписання договору, решта 50% - не пізніше 15.06.2021.
7. Звіт №1 від 19.01.2022 про надану правову допомогу за Договором відображає обсяг правової допомоги. У звіті зазначено, що за надання правової допомоги адвокат отримав гонорар в розмірі 300000,00 грн.
8. У звіті міститься перелік послуг, наданих адвокатом в межах справи про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ, в тому числі: правовий аналіз договору оренди сільськогосподарської техніки №2201/2020-01 від 22.01.2020 та договору поставки №18-02/20-1 від 18.01.2020, консультація клієнта щодо правової позиції та на предмет можливості і перспектив врегулювання взаємовідносин між контрагентами зазначених правочинів, складення заяви про грошові вимоги до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ, розрахунки сум, у тому числі штрафних санкцій, що складають розмір грошових вимог до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ за тими ж договорами, підготовка та надсилання до суду пакетів документів - заяви про грошові вимоги з додатками, доповнення до заяви про грошові вимоги, зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог, уточненого зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог із додатковими поясненнями, складання та надсилання до суду заяви про участь в засіданні в режимі відеоконференції, участь в судових засіданнях 29.06.2021, 10.08.2021, 20.09.2021, 21.10.2021, 22.11.2021 у справі №908/100/21, в тому числі в режимі відеоконференції.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
9. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 визнано грошові вимоги кредиторів, зокрема, ТОВ "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість, 375715,04 грн - неустойка, 4540,00 грн сплачений за подання заяви судовий збір та 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
10. Ухвала в частині визнання грошових вимог ТОВ "Агрополив" в розмірі 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що визначений та заявлений до визнання розмір витрат адвоката в цьому випадку є співмірним з розміром заявлених до визнання грошових вимог, що виникли з договірних зобов`язань боржника, складністю розрахунків, обсягом адвокатських послуг та опрацьованому матеріалу, витраченим часом (в тому числі й участь у засіданнях суду), а також узгоджується з умовами договору (представництво протягом розгляду справи про банкрутство).
11. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 змінено в частині визнаних вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалено в цій частині нове рішення про визнання вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. У визнанні решти вимог ТОГВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 викладено в такій редакції: "2. Визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість та 375715,04 грн - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та в розмірі 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".
12. Постановою Верховного Суду від 05.04.2023 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 скасовано. Справу №908/100/21 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 в частині визнаних вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про визнання вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. У визнанні решти вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 викладено в такій редакції: "2. Визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість та 375715,04 грн - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та в розмірі 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".
14. Вказана постанова мотивована тим, що господарський суд першої інстанції не врахував особливостей задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути в подальшому задоволені в першу чергу, а тому неспівмірне визначення розміру витрат одного із кредиторів істотно впливає на права та охоронювані законом інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
15. ТОВ "Агрополив" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 повністю та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022.
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник у заяві про усунення недоліків касаційної скарги зазначає п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
17. Так, скаржник вказує, що при винесенні оскаржуваного судового рішення не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.11.2022 у справі №910/7310/20, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 02.02.2023 у справі №915/606/21 щодо застосування ч.ч. 4-6 ст. 126, ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України та висновків про застосування ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо порядку укладання договору про надання правової допомоги, порядку обчислення гонорару, можливості встановлення фіксованого розміру гонорару та порядку його сплати у подібних правовідносинах.
18. Скаржник звертає увагу на те, що в процесі розгляду справи боржником та розпорядником майна не заявлялося клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 300000,00 грн. Зі сторони вказаних учасників не було вчинено жодних відповідних дій, що могли б свідчити про незгоду з розміром витрат на правову допомогу.
19. Також скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що господарський суд апеляційної інстанції в процесі апеляційного розгляду не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, що було подане з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3. ч. 3 ст. 310 ГПК України).
20. Крім того, скаржник у заяві про усунення недоліків зазначив про те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України, оскільки апеляційний розгляд здійснювався без повідомлення інших учасників судового процесу, зокрема, кредиторів ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
21. Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
22. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зауважує на тому, що обов`язковою умовою компенсації витрат на правничу допомогу є факт понесення відповідних витрат, встановлення судом факту виконання робіт, надання послуг. Чинне законодавство України не передбачає можливості компенсації судом витрат на правничу допомогу, яка ще не надана.
23. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
24. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог кредитора в частині 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ)), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
26. Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
27. За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
28. У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.
29. У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
30. Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
31. Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.
32. Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.
33. Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
34. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
35. Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
36. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
37. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №904/4387/19.
38. Щодо доводів скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення вимог кредитора, які стосуються витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд виходить з такого.
39. Відповідно до положень ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
40. У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
41. За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
42. При цьому, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
43. Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
44. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
45. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
46. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
47. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
48. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
49. У наведених постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
50. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.