ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 812/426/14
адміністративне провадження № К/9901/59348/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської об`єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року (головуючий суддя Ястребова Л.В., судді: Ляшенко Д.В., Чумак С.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект" до Ленінської об`єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
В січні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Луганськспецтехкомплект" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської об`єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031501 від 10 січня 2014 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало на помилковість висновків податкового органу про відсутність у нього права на бюджетне відшкодування у зв`язку із наявністю податкового боргу, оскільки постановою Господарського суду Луганської області 11 березня 2013 року позивача визнано банкрутом та порушено відносно нього ліквідаційну процедуру, в ході здійснення якої вимоги Інспекції щодо стягнення заборгованості в сумі 985 698,00 грн. віднесено до шостої черги задоволення вимог кредиторів, а відтак, на переконання Товариства, зменшення йому суми бюджетного відшкодування в розмірі 12 392,00 грн. із віднесенням її у зменшення податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди є порушенням встановленої судом черги задоволення вимог кредиторів позивача.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 10 січня 2014 року №0000031501.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що оскільки позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, то з цього моменту припинилось виникнення його нових зобов`язань, у тому числі й з податків і зборів, а відтак не існує наступних податкових періодів, у яких могла б бути врахована наявна у нього переплата з податку на додану вартість; крім того, як відмітили суди, позивач мав право виправити самостійно виявлені у звітності помилки шляхом включення податкового кредиту у загальній сумі 12 392,00 грн. до сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.
Не погодившись із рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм (неповне й неналежне дослідження всіх обставин справи), просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали справи №812/426/14 з Луганського окружного адміністративного суду.
Втім, у зв`язку із захопленням приміщення Луганського окружного адміністративного суду адміністративну справу №812/426/14 було втрачено.
За результатами вжиття судом першої інстанції заходів з відновлення втраченого судового провадження останнє було відновлено частково.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 березня 2016 року закрив касаційне провадження у справі у зв`язку із недостатністю зібраних (відновлених) матеріалів для розгляду касаційної скарги.
Відповідачем подано до Верховного Суду України заяву про перегляд вищевказаної ухвали касаційного суду, яку в подальшому на підставі пункту 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) було передано на розгляд до Верховного Суду, який, в свою чергу, 05 червня 2018 року ухвалив постанову, якою заяву Інспекції задовольнив, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року скасував, а справу направив до суду касаційної інстанції для подальшого провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до приписів підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, касаційну скаргу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду.
Письмові заперечення (відзив) Товариства на касаційну скаргу в матеріалах справи відсутній, що, разом з тим, не перешкоджає її касаційному перегляду.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що у спірний період Товариство було зареєстроване як платник податку на додану вартість і відповідало вимогам законодавства щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування, що відображено в акті перевірки.
20 грудня 2013 року Інспекцією проведено камеральну перевірку позивача щодо правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року на рахунок платника у банку, за наслідками якої складено акт №150/15-410/01242366 від 20 грудня 2013 року.
Під час проведення перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про завищення Товариством бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації за жовтень 2013 року, на суму 12 392,00 грн. (рядок 24 податкової декларації "Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду" за жовтень 2013 року - на суму 9 945,00 грн. та неправомірне декларування рядка 20.2 Розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 19 908,00 грн.).
На підставі висновків акту перевірки 10 січня 2014 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031501, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 12 392,00 грн.
Крім того суди встановили, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 27 грудня 2010 року у справі №12/125б порушено провадження в справі про банкрутство Товариства, а постановою цього ж суду від 11 березня 2013 року його визнано банкрутом та порушено ліквідаційну процедуру.
Також ухвалою Господарського суду Луганської області від 23 грудня 2013 року у справі №12/125б поточні вимоги Інспекції щодо стягнення з Товариства заборгованості, яка утворилась станом на 25 жовтня 2013 року в сумі 985 698,00 грн., віднесено до шостої черги задоволення вимог кредиторів.
При цьому, як відмітили суди, спір стосовно того, що право позивача на податковий кредит виникло вже після порушення відносно нього ліквідаційної процедури, відсутній.
Не погоджуючись з прийнятим Інспекцією 10 січня 2014 року податковим повідомленням-рішенням №0000031501, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються, зокрема, судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".