ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 212/7057/18
провадження № 51-2532км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2022 року в кримінальному провадженні № 12018040710000882 за обвинуваченням
ОСОБА_7, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Інгулець Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції з 11.01.2019 р.), ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України (в редакції станом на час вчинення злочину), ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України (в редакції на час вчинення злочину), ч. 2 ст. 153 КК України (в редакції на час вчинення злочину), ч. 5 ст. 152 КК України (в редакції з 11.09.2019 р.), ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні низки кримінальних правопорушень. Зокрема, його дії були кваліфіковані:
- за епізодом, який мав місце 14 травня 2018 року відносно потерпілої ОСОБА_8 - за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 152 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) як закінчений замах на зґвалтування та за ч.2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій;
- за епізодом, який мав місце 24 травня 2018 року відносно потерпілої ОСОБА_9, - за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 152 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) як закінчений замах на зґвалтування, вчинений повторно, та за ч.2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій;
- за епізодом, який мав місце 26 травня 2018 року відносно потерпілої ОСОБА_10 - за п.6,10 ч.2 ст. 115 КК України (в редакції з 11.01.2019) як вбивство з корисливих мотивів, поєднане із зґвалтуванням, за ч.5 ст. 152 КК України (в редакції з 11.01.2019) як зґвалтування, вчинене повторно, щодо неповнолітньої особи, що спричинило тяжкі наслідки, та за ч.4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;
- за епізодом, який мав місце 07 червня 2018 року відносно потерпілої ОСОБА_11 - за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 152 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) як закінчений замах на зґвалтування, вчинений повторно, та за ч.2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій;
- за епізодом, який мав місце 14 червня 2018 року відносно потерпілої ОСОБА_12 - за п.6, 10, 13 ч.2 ст. 115 КК України (в редакції з 11.01.2019) як вбивство з корисливих мотивів, поєднане із зґвалтуванням, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за ч.5 ст. 152 КК України (в редакції з 11.01.2019) як зґвалтування, вчинене повторно, що спричинило тяжкі наслідки, та за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;
- за епізодом, який мав місце 17 червня 2018 року відносно потерпілої ОСОБА_13 - за ч. 2 ст. 153 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, вчинене повторно, та за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
Обставини вчинення цих кримінальних правопорушень детально наведені у вироку суду першої інстанції. За ці діяння, ОСОБА_7 було засуджено:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України (в редакції станом на час вчинення злочину) до позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України (в редакції станом на час вчинення злочину) до позбавлення волі на строк 6 років;
- за ч. 2 ст. 153 КК України (в редакції станом на час вчинення злочину) до позбавлення волі на строк 7 років;
-за ч. 5 ст. 152 КК України (в редакції з 11.01.2019 р.) до позбавлення волі на строк 15 років;
- за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого;
- за п. п. 6, 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції з 11.01.2019) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі та ОСОБА_7 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.
На підставі ч.1, 2 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10.08.2017, довічним позбавленням волі, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишений без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник засудженого порушує питання про скасування судових рішень, постановлених відносно ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що органом досудового розслідування порушено право на захист ОСОБА_7, яке полягало у тому, що після фактичного затримання ОСОБА_7 надав пояснення, не будучи при цьому забезпечений захисником та без роз`яснення йому відповідних прав, при цьому щодо ОСОБА_7 були застосовані недозволені методи слідства, катування, погрози. Зазначається, що слідчі експерименти не можуть мати доказового значення з огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України. Також зазначається на незаконності відібрання біологічних зразків (крові) без участі захисника.
Захисник вважає недопустимими доказами - протоколи обшуків за місцем проживання ОСОБА_7, оскільки зазначені обшуки проведені оперуповноваженими. Також захисник вважає недопустимим доказом протоколи НСРД, через те, що зазначені протоколи не містять всієї інформації щодо проведення вказаних дій. Зазначає, що впізнання за участю ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_14 проведено без участі захисника, що в ході проведення впізнання за участю ОСОБА_9 його конвоювали, при цьому інші особи, залучені для впізнання, на нього не були схожі. Вказує захисник і на те, що протоколи не містять детального опису.
Також захисник зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 23 КПК України оголосив та дослідив протоколи допиту ОСОБА_7 від 19, 21, 27 червня та від 12 вересня 2018 року. Вказується захисником і на порушення права ОСОБА_7 на суд присяжних.
Крім того касаційна скарга містить низку аргументів, які стосуються незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів. Зокрема, на думку захисника, суди залишили поза увагою протиріччя в показаннях потерпілих; матеріали провадження не містять доказів, що відносно потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вчинявся замах саме на зґвалтування; висновок суду щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_15, як і висновки суду щодо інформації про мобільний зв`язок є необґрунтованими тощо.
Також порушується питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 5 ст. 152 КК України, оскільки зазначена редакція містить таку кваліфікуючу ознаку як "тяжкі наслідки", більше того санкція цієї редакції статті містить більш суворе покарання, а тому дії ОСОБА_7 мали бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 152 КК України. Крім того зазначається, що якщо дії ОСОБА_7 кваліфікували за ч. 5 ст. 152 КК України, то за ст. 115 КК України його дії не мали бути кваліфіковані.
Вказується, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки апеляційний суд не перевірив та, як наслідок, не спростував всіх тверджень сторони захисту.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор зазначає про безпідставність доводів захисника.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу з доповненнями до неї, просила її задовольнити, наводила доводи, аналогічні доводам касаційної скарги.
Засуджений ОСОБА_7 відмовився висловити свою позицію, посилаючись на стан здоров`я, письмово просив відкласти касаційний розгляд. Оцінка процесуальної поведінки в ході касаційного перегляду наведена нижче.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, навівши відповідні доводи, а також вважав, що касаційний перегляд слід продовжувати, оскільки дії засудженого свідчать про свідоме затягування процесу.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Оцінка процесуальної поведінки засудженого в ході касаційного перегляду
Зазначене кримінальне провадження було призначено до розгляду в суді касаційної інстанції на 23 листопада 2022 року. З указаного часу касаційний розгляд неодноразово відкладався через скарги засудженого на стан здоров`я та його тривале ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Так, 23 листопада 2022 року касаційний розгляд відкладено через клопотання захисника, оскільки вона не могла взяти участь у розгляді.
30 січня 2023 року касаційний розгляд було відкладено через скарги засудженого на сильний зубний біль, а також через надходження доповнень до касаційної скарги. При цьому в судовому засіданні ОСОБА_7 практично не розмовляв, усім своїм видом демонстрував, що в нього сильний біль, клопотання надавав у письмовому виді.
13 березня 2023 року касаційний розгляд був вчергове відкладений, оскільки засуджений знову скаржився на зубний біль, при цьому пояснював, що йому треба долікувати три зуби, а також він заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і на питання суду зазначив, що для ознайомлення з матеріалами йому знадобиться приблизно два тижні. Суд задовольнив вказане клопотання засудженого щодо ознайомлення.
У зв`язку із скаргами засудженого на зубний біль Верховний Суд звернувся до ДУ "Київський слідчий ізолятор", в якому просив повідомити, чи звертався ОСОБА_7 за медичною допомогою в лікуванні зубів, чи була надана йому така допомога, а також просив організувати засудженому своєчасну медичну допомогу, щоб забезпечити участь останнього в подальших судових засіданнях.
Згідно з відповіддю, яка була надана 24 березня 2023 року завідувачем філії Державної установи "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області - Київської міської медичної частини, ОСОБА_7 21 березня 2023 року отримав необхідну стоматологічну допомогу (йому була встановлена постійна пломба у 7 зубі), стан здоров`я ОСОБА_7 задовільний і він може приймати участь у судовому засіданні без обмежень.
Протягом 14, 24 та 28 квітня 2023 року ОСОБА_7 ознайомився з 1-9 томами (з 18-ти томів).
Проте в подальшому, а саме 05 травня 2023 року ОСОБА_7 відмовився ознайомлюватися з матеріалами, посилаючись на поганий стан здоров`я (геморой). 08 травня 2023 року, ознайомившись у повному обсязі з 10-м томом, в ході ознайомлення з 11 т. ОСОБА_7 знову почав скаржитись на погане самопочуття (геморой, проблеми із шлунком) і відмовився від подальшого (в цей день) ознайомлення.
Однак ні 12, ні 22, ні 26 травня 2023 року ознайомлення не відбулось через відмову засудженого, який при цьому послався на стан здоров`я (скарги на геморой). Крім того 26 травня 2023 року засуджений ОСОБА_7 попросив не доставляти його на ознайомлення 29 травня 2023 року і дати йому пару тижнів для лікування, оскільки батьки йому мали вислати ліки. У зв`язку з наведеним його не доставляли для ознайомлення 02, 05 та 09 червня 2023 року.
В ході наступного судового засідання, 12 червня 2023 ОСОБА_7 вказав на те, що не ознайомився з усіма матеріалами провадження і просив надати йому додатковий час для цього. При цьому на питання головуючого засуджений вказав, що для ознайомлення йому достатньо місяця-півтора і він просить не сприймати його клопотання як те, що він зловживає своїми правами. У свою чергу головуючий наголосив, що кримінальне провадження перебуває на розгляді вже тривалий час і його розгляд неодноразово відкладався через клопотання самого засудженого та його скарги на стан здоров`я, і хоча колегія суддів вважає, що на даний час у неї ще немає достатнього переконання у тому, що дії засудженого свідчать про його затягування процесу, однак суд буде ретельно і уважно слідкувати за поведінкою ОСОБА_7 . Також Суд вказав, що хоча засуджений вважає, що йому достатньо місяць-півтори для ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження, однак Суд надає йому значно більше часу (три місяці - до 08 вересня 2023 року) і вважає, що цього строку має бути достатньо для завершення ознайомлення з матеріалами справи навіть з урахуванням усіх скарг засудженого на його стан здоров`я. Крім того, головуючий роз`яснив засудженому, що Суд забезпечити йому можливість ознайомлення з матеріалами справи з урахуванням позиції самого засудженого, тому останній має планувати свій час таким чином, щоб завершити ознайомлення до вказаної дати, інакше після 08 вересня 2023 року він буде вважатися таким, що ознайомився з матеріалами провадження.
Після зазначеного вище судового засідання були визначені дати (двічі на тиждень), в які ОСОБА_7 мав доставлятися до суду для ознайомлення, і 23 та 26 червня 2023 року він ознайомився з 11 - 14 томами, однак 26 червня 2023 року він попросив надати йому час (хоча б тиждень) для опрацювання тих матеріалів, з якими він вже встиг ознайомитися. Також засуджений попросив в подальшому доставляти його на ознайомлення не частіше одного разу на тиждень, оскільки він не встигає опрацьовувати матеріал. У зв`язку з наведеним засуджений не був доставлений на ознайомлення 30 червня та 07 липня 2023 року.
Наступні ознайомлення відбулись 13 та 20 липня 2023 року (станом на 20 липня 2023 року засуджений ознайомився з усіма письмовими матеріалами - 18 томів). В подальшому засудженим було заявлено клопотання не доставляти його для ознайомлення з копіями технічних записів 18 серпня 2023 року, оскільки він одружується.
Ознайомлення засудженим ОСОБА_7 з вказаними копіями технічних записів розпочалось 25 серпня 2023 року. Проте вже в наступні дати - 01 та 08 вересня 2023 року - ознайомлення не відбулось через нові скарги засудженого на стан здоров`я (геморой). Причому 08 вересня 2023 року (крайній термін тримісячного строку) засуджений взагалі не був доставлений в приміщення суду 08 вересня 2023 року, однак конвой надав довідки від лікарів бригади швидкої допомоги, відповідно до яких ОСОБА_7 було встановлено діагноз тахікардію.
Отже на день судового засідання - 11 вересня 2023 року засуджений ОСОБА_16 ознайомився з усіма матеріалами кримінального провадження та частково - з технічними записами судових засідань. Проте в ході цього судового засідання ОСОБА_7 знову почав скаржитись на погане самопочуття (геморой), а також заявляти, що не встиг ознайомитися з усіма технічними записами. Враховуючи, що безпосередньо перед судовим засіданням надійшли нові доповнення захисника до касаційної скарги, то касаційний розгляд знову був відкладений. Оскільки касаційний розгляд знову відкладався, то Судом була надана остання можливість ОСОБА_7 завершити ознайомлення з копіями технічних записів, при цьому головуючий вчергове попередив ОСОБА_7 про необхідність дотримання належної процесуальної поведінки, а також про те, що Суд буде ретельно слідкувати за станом здоров`я засудженого.
У зв`язку з зазначеним Верховний Суд звернувся до ДУ "Київський слідчий ізолятор" із запитом, в якому просив надати інформацію щодо стану здоров`я засудженого; чи звертався останній за медичною допомогою; та чи перешкоджає його стан здоров`я ознайомлюватися з матеріалами провадження чи брати участь у судових засіданнях.
18 вересня 2023 року на наведений вище запит надійшла відповідь з Філії ЦОЗ ДКВС України в м. Києві та Київській області. У відповіді було зазначено, які обстеження і консультації було проведено та дати цих обстежень. Зокрема, обстеження і консультації відбувались 09 березня 2023 року (терапевт), 21 березня 2023 року (стоматолог). 12, 17 та 19 квітня 2023 року (рентген), 28 квітня 2023 року (профілактичний огляд), 08 вересня та 15 вересня 2023 (терапевт і невропатолог). За змістом цієї відповіді за результатами проведених обстежень та консультацій у ОСОБА_7 не виявлено гострої терапевтичної патології. Крім того засудженому була надана стоматологічна допомога (поставлено одну пломбу). Згідно з висновком, що міститься у вказаній відповіді, стан здоров`я ОСОБА_7 стабільний, він може ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження та брати участь у судових засіданнях.
25 вересня 2023 року ОСОБА_7 взагалі не був доставлений в судове засідання до касаційного суду, і конвойною службою було надано медичну довідку, відповідно до якої у ОСОБА_7 лікарями швидкої допомоги було констатовано діагноз: тахікардія.
В подальшому, 04 жовтня 2023 року, ОСОБА_7 хоча і був доставлений до зали судового засідання касаційного суду, проте на вимогу засудженого було викликано бригаду швидкої допомоги, лікарі якої за усними скаргами засудженого констатували у ОСОБА_7 ниркові коліки. На початку судового засідання засуджений всією своєю поведінкою демонстрував, що не може нормально сидіти на лаві, що йому дуже важко говорити і відповідати на питання головуючого, проте в процесі надання відповідей, особливо після того, як головуючий висловив припущення, що стан здоров`я у засудженого не настільки критичний, як останній це демонструє, ОСОБА_7 почав досить активно і жваво переконувати колегію, що він дійсно погано себе почуває. Касаційний розгляд вчергове було відкладено, проте Суд зауважив, що сторона захисту має надати необхідні і достатні докази, які б дійсно свідчили, що у ОСОБА_7 настільки критичний стан, що він не може брати участь у судових засіданнях.
Також Верховний Суд повторно зробив запит до ДУ "Київський слідчий ізолятор" щодо стану здоров`я ОСОБА_7, і згідно з відповіддю, яку надала Філія ЦОЗ ДКВС України в м. Києві та Київській області, ОСОБА_7 після повернення з судового засідання 04.10.2023 року за медичною допомогою не звертався, і стан здоров`я засудженого розцінюється як задовільний, останній може брати участь у судових засіданнях.
В судовому засіданні 16 жовтня 2023 року засуджений знову почав скаржитись на свій стан здоров`я. Цього разу він взагалі не розмовляв, але жестами, мімікою та письмово заявляв, що в нього болять зуби. У зв`язку з цим він подав письмове клопотання про відкладення касаційного розгляду. Проте колегія суддів дійшла висновку, що засуджений симулює захворювання, або як мінімум сильно перебільшує тяжкість свого стану з метою створення формальних підстав для затягування процесу. До такого висновку колегія дійшла, спостерігаючи за засудженим та аналізуючи ті дані, які були наявні на момент судового засідання. Зокрема, Суд зазначає, що засуджений досить часто заявляв клопотання про відкладення касаційного розгляду, відмовлявся від ознайомлення з матеріалами провадження, посилаючись на поганий стан здоров`я (зубний біль, геморой), проте, як свідчать надані медичною установою довідки, засуджений не так часто звертався за медичною допомогою, більше того, як правило, його звернення за медичною допомогою "дивним чином" співпадали або з датами судових засідань, або з датами ознайомлень з матеріалами кримінального провадження. Так, у період з червня по серпень включно засуджений взагалі не звертався за медичною допомогою, хоча, за умови, якщо в нього досить критичний стан здоров`я, то, як мінімум, він мав спостерігатися або консультуватися з лікарем. Більше того, чергові активні скарги на погане самопочуття почались з 8 вересня 2023 року, тобто в останній день ознайомлення з матеріалами провадження. При цьому ті скарги, які засуджений заявляв перед судом (сильний зубний біль, геморой), ніяким чином не співпадали з тими діагнозами, які ставили йому лікарі бригад швидкої допомоги (тахікардія, ниркові коліки). Більше того, кількість проведених оглядів і консультацій, які містяться у відповідях, наданих медичною установою, не відповідають тій кількості скарг засудженого, які були заявлені перед судом, а ті діагнози, які були йому поставлені в ході медичних оглядів, обстежень і консультацій, - не узгоджуються із самими скаргами засудженого. Що стосується засідання, яке відбулось 04 жовтня 2023 року, коли до суду на вимогу засудженого у черговий раз викликалась швидка допомога, то, як вже зазначалось вище, після повернення до ДУ "Київський слідчий ізолятор" ОСОБА_7 не звернувся навіть за консультацією лікаря, хоча в судовому засіданні всією своєю поведінкою демонстрував, що в нього сильні болі. Крім того, незважаючи на те, що головуючим у кількох засіданнях було запропоновано стороні захисту надати докази на підтвердження критичного стану здоров`я засудженого або про ненадання останньому відповідної медичної допомоги, захисником такої інформації надано не було. За таких обставин, колегія суддів вважає, що скарги засудженого містять чіткі ознаки симуляції, а його дії направленні на свідоме затягування касаційного розгляду.
Мотиви Суду
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Щодо доводів захисника про порушення права ОСОБА_7 на захист після його фактичного затримання та про недопустимість протоколів слідчих експериментів за участю підозрюваного
У касаційній скарзі захисник зазначає, що під час відібрання у ОСОБА_7 пояснень після фактичного затримання йому не було роз`яснено його право мати захисника, що свідчить про порушення права останнього на захист.
Матеріали кримінального провадження містять пояснення ОСОБА_7, які були надані ним працівникам правоохоронного органу 18 червня 2018 року невдовзі після його фактичного затримання. При цьому зазначені матеріали містять дані про роз`яснення ОСОБА_7 права не свідчити проти себе, проте не містять даних про те, чи було йому роз`яснено право на мати захисника. Разом із тим, захисник у цьому кримінальному провадженні був залучений у той же день і після 21 год. (після отримання доручення) та невідкладно приступив до виконання своїх обов`язків щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_7 .
Отже, у період між фактичним затриманням, коли ОСОБА_7 було роз`яснено право не свідчити проти себе, та часом залучення захисника ОСОБА_7 дав пояснення щодо трьох епізодів злочинів, вчинених у 2018 році: у кінці травня (відносно ОСОБА_17 ); в 10-х числах червня (відносно ОСОБА_11 ); та в середині червня (відносно ОСОБА_12 ).
Виходячи з наведеного, Верховному Суду слід вирішити питання, чи впливають зазначені обставини (а саме надання вказаних пояснень) на оцінку допустимості доказів, які були отримані після залучення захисника і які в подальшому були використані судом при встановленні винуватості ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях (зокрема це стосується протоколів слідчих експериментів від 20.06.2018 р., 21.06.2018 р., 25.06.2018 р.).
При вирішенні цього питання Верховний Суд виходить з того, що пояснення, які ОСОБА_7 надав працівникам правоохоронних органів одразу після свого затримання, були оформлені саме як письмові пояснення, а не протокол допиту. Тому ці пояснення не тільки фактично не використовувались судом для встановлення судом винуватості ОСОБА_7, але й не могли бути використані в суді як доказ відповідно до положень КПК України. Через кілька годин після затримання ОСОБА_7 було призначено захисника, з яким затриманий міг проконсультуватися перед проведенням наступних слідчих дій, зокрема, допиту та слідчих експериментів. Отже, ОСОБА_7 після призначення йому захисника і консультації з останнім мав можливість без шкоди для своєї лінії захисту відмовитися надавати показання або почати надавати інші показання.