ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 308/3436/16
провадження № 51-4020км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Владивостока Приморського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1,раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 121 КК на строк 5 років, за ч. 4 ст. 296 цього Кодексу - на строк 4 роки.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбаченні ст. 76 указаного Кодексу.
Цивільний позов потерпілого - залишено без розгляду.
Згідно з вироком 14 листопада 2015 року близько 04:15 ОСОБА_6, перебуваючи на перехресті вулиць І. Франка, Дроболюбова та Гленца у м. Ужгороді поряд із розважальним закладом "Максимус", діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, демонстративно напали на відпочиваючих осіб біля вказаного закладу з використанням спеціально пристосованих або заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень предметів, вчинивши хуліганські дії. У результаті цих дій ОСОБА_6, також маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_7 одного удару в ділянку голови предметом, схожим на бейсбольну биту із застосуванням сили, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Закарпатський апеляційний суд вироком від 14 червня 2023 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, за яким призначив ОСОБА_6 покаранняу виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 121 КК на строк 5 років, за ч. 4 ст. 296 цього Кодексу - на строк 4 роки.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання та на підставі ст. 75 КК звільнити його від призначеного покарання з випробовуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки і покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу. При цьому засуджений не ставить вимогу про зміну основного покарання, призначеного з урахуванням ст. 70 указаного кодексу.
На переконання засудженого, суд апеляційної інстанції не врахував ряду обставин, які дають підстави вважати, що його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Мотивуючи свої доводи, касатор звертає увагу, що він повністю відшкодував шкоду потерпілому, котрий не має до нього жодних претензій і взагалі не наполягає на його кримінальному переслідуванні, на свій молодий вік, вчинення ним кримінального правопорушення вперше, перебування на його утриманні малолітньої дитини, а також на той факт, що з моменту подій інкримінованих йому кримінальних правопорушень минуло 7 років протягом яких він до кримінальної відповідальності не притягувався.
Засуджений уважає, що призначення йому покарання, яке слід відбувати реально не узгоджується з метою його перевиховання та виправленням, оскільки є занадто суворим.
Між тим касатор зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки апеляційний розгляд був проведений за відсутності потерпілого, котрий не був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання.
Крім цього, стверджує про незаконний склад суду, адже один із суддів колегії суддів, а саме ОСОБА_8 раніше брав участь у цьому кримінальному провадженні під час перегляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу про повернення обвинувального акту.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК у касаційному порядку засудженим не оспорюються.
Під час перевірки доводів засудженого щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, колегія суддів установила таке.
Так, суд першої інстанції, зваживши на тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, за яких його було вчинено, дані про особу винного, який має на утриманні неповнолітню дитину, вперше вчинив злочин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також відсутність у потерпілого претензій та відшкодування йому шкоди, завданої внаслідок протиправних діянь, та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно і доцільно призначити покарання у межах санкцій, визначених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК у виді позбавлення волі на певний строк зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
На переконання районного суду, призначення ОСОБА_6 саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися "явно несправедливим" унаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Місцевий суд звернув увагу, що сам факт невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не є безумовною підставою для призначення йому реального покарання у виді позбавлення волі і жодним чином не свідчить про неможливість його виправлення без відбування такого виду покарання.