ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 569/1008/20
провадження № 61-4064св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне Міністерства оборони України, відповідач - ОСОБА_1,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Міністерства оборони України на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 лютого 2022 року у складі судді Бердія М. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року
у складі колегії суддів Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне Міністерства оборони України (далі - КЕВ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання привести службове жиле приміщення до попереднього стану.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 разом з дружиною
та трьома дітьми є наймачем службової двокімнатної квартири
АДРЕСА_1
на підставі ордеру від 20 травня 2016 року № 7238.
Пізніше ОСОБА_1 перепланував вказану квартиру, Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації"
(далі - КП "Рівненське МБТІ") за його замовленням виготовило 01 серпня 2017 року новий технічний паспорт вже на трикімнатну квартиру.
Відповідач до КЕВ не звертався із заявою для отримання дозволу на переобладнання службового житлового приміщення, перепланування проведено без погодження, а тому є незаконним.
Посилаючись на вищевказане, КЕВ просив суд визнати дії ОСОБА_1 протиправними та зобов`язати його за власний рахунок привести службове жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1, до попереднього стану, який існував до проведення незаконного перепланування в цій квартирі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 01 лютого
2022 року у задоволенні позову КЕВ відмовив.
Рівненський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2023 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2023 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що проведене ОСОБА_1 переобладнання є покращенням житлових умов, вчинене без втручання в несучі конструкції будинку, не порушує будь-чиїх прав і не потребує отримання документів, що дають право на виконання таких робіт.
Крім цього, позивач не довів належними та допустимими доказами підставності позовних вимог в частині зобов`язання привести спірну квартиру до попереднього стану, оскільки на даний час спірне житло виключено із числа службових та надано для постійного проживання відповідачу ОСОБА_1 . Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року, КЕВ просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник послався на:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 727/11479/17 (провадження № 61-44094св18);
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суд встановив обставини,
що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів
(пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що власником спірної квартири залишається Міністерство оборони України і дана квартира не виключена із числа службових.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи
на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними
і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що командувач військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" наказом від 18 лютого 2016 року № 99 "Про виділення службових жилих приміщень" виділив старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування "ІНФОРМАЦІЯ_1", підполковнику ОСОБА_1 на склад сім`ї з 5 осіб двокімнатну квартиру
АДРЕСА_2 .
Наказ командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1"
від 18 лютого 2016 року № 99 щодо надання ОСОБА_1 вказаної службової квартири погоджено рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 17 травня 2016 року № 53.
Відповідно до ордера на житлове приміщення від 20 травня 2016 року
№ 7238 ОСОБА_1 та членам його сім`ї (дружині та трьом дітям) надано право на вселення у двокімнатну квартиру
АДРЕСА_2 .
23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до КЕВ із заявою з проханням клопотати перед КП "Рівненське МБТІ" виготовити технічну документацію на службову квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку із переобладнанням квартири з двокімнатної у трикімнатну, а також із завершенням ремонтних робіт у квартирі, які були не завершені.
24 жовтня 2017 року КЕВ направив клопотання до КП "Рівненське МБТІ"
про проведення інвентаризації службової квартири АДРЕСА_2
у зв`язку з переплануванням квартири (зміною кількості кімнат).
Відповідно до технічного паспорту від 26 жовтня 2017 року № 80512, виданого КП "Рівненське МБТІ" (з урахуванням змін щодо дати виготовлення), квартира АДРЕСА_1, складається з трьох кімнат, житлова площа 48,3 кв. м, загальна площа 85,8 кв. м.
Суди також установили, що Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 26 березня 2021 року (яке набрало законної сили 31 серпня 2021 року), з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 серпня 2021 року про виправлення описки, у справі № 569/24284/18 позов ОСОБА_1
до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил
України (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3), військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), КЕВ, начальника Рівненського гарнізону, ВЧ НОМЕР_2, ВЧ НОМЕР_3, ВЧ НОМЕР_4,
111 РАСт про визнання дій, бездіяльності незаконними, зобов`язання вчинити дії, скасування рішень, припинення дій задовольнив частково.
Визнав незаконними дії об`єднаної житлової комісії в особі ВЧ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у неприйнятті рішень щодо підполковника запасу ОСОБА_1 для виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.
Зобов`язав об`єднану житлову комісію в особі ВЧ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, КЕВ, НОМЕР_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити розгляд заяви від 09 листопада 2017 року № 1923, провести оформлення документів, та подати на розгляд комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ облікову житлову справу ОСОБА_1 та список квартири АДРЕСА_1, для виключення з числа службового житла МОУ.
Зобов`язав КЕВ подати до Виконавчого комітету Рівненської міської ради клопотання з необхідними документами для виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.
02 лютого 2021 року об`єднана житлова комісія в особі ВЧ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла рішення скасувати пункт ІV рішення цієї ж об`єднаної житлової комісії, оформлене протоколом від 06 листопада 2018 року №2, в частині відмови ОСОБА_1 у погодженні заяви
від 17 жовтня 2018 року для надання житлового приміщення для постійного проживання шляхом виключення із числа службового квартири
АДРЕСА_1,
та надати ОСОБА_1 право на виключення цієї квартири з числа службових, передати її ОСОБА_1 у постійне користування, із зняттям з квартирного обліку.
05 жовтня 2021 року КЕВ надіслав на адресу міської ради лист, в якому просив на виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2021 року у справі № 569/24284/18 виключити з числа службових квартиру квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, житловою площею 60 кв. м, та надати її для постійного проживання військовослужбовцю запасу ОСОБА_1, який в цій квартирі проживає в складі сім`ї 5 осіб.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно від 30 вересня 2019 року № 182939394, квартира
АДРЕСА_1
є двокімнатною, загальна площа 86,6 кв. м, житлова площа 60 кв. м. Власником квартири є держава Україна в особі Міністерства оборони України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша
статті 13 ЦПК України).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Звертаючись до суду з позовом, КЕВ пов`язує порушення своїх прав та можливість їх відновлення із застосуванням способу захисту, який полягає у зобов`язанні відповідача привести приміщення належної йому квартири у попередній стан.
Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на право користування майном, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Водночас у такому випадку відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Повага до права людини на житло закріплена також у статті 8 Конвенції у разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.