1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 337/7312/21

провадження № 61-12121св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "МетаБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Бєлан Сергій Вікторович, та акціонерного товариства "МетаБанк" на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2022 року в складі судді Гнатик Г. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "МетаБанк" (далі - АТ "МетаБанк") про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що акціонерний банк "Металург" (далі - АБ "Металург"), правонаступником якого є АТ "МетаБанк", і ОСОБА_1 15 грудня 2005 року уклали кредитний договір № 607600000155, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 35 002 дол. США на споживчі цілі зі сплатою 15,5 % річних строком на 180 місяців. За кредитні кошти позивач придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15 грудня 2005 року. З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 передала в іпотеку банку зазначену квартиру, що підтверджується іпотечним договором від 15 грудня 2005 року.

Верховна Рада України прийняла Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (далі - Закон № 1381-IX), яким внесено зміни у розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (далі - Закон № 1734-VIII) в частині проведення обов`язкової реструктуризації зобов`язань позичальників за договорами про споживчий кредит наданий в іноземній валюті.

З огляду на вказане ОСОБА_1 14 вересня 2021 року звернулась до відповідача із заявою про проведення реструктуризації грошового зобов`язання за кредитним договором, оскільки станом на 23 квітня 2021 року у неї непогашене грошове зобов`язання (прострочене) перед кредитором. У встановлений законодавством строк банк не направив відповіді на зазначене звернення. Позивач лише 26 листопада 2021 року отримала лист від АТ "МетаБанк", яким відмовлено у реструктуризації, підставою зазначено - неподання документа про доходи, що не відповідало дійсності. Вказана відмова є незаконною і такою, що порушує права позивача.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: зобов`язати

АТ "МетаБанк" провести реструктуризацію її зобов`язань за кредитним договором відповідно до пункту 7 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2022 року позов задоволено частково.

Зобов`язано АТ "МетаБанк" провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 грудня 2005 року № 607600000155 відповідно до пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII.

Стягнуто з АТ "МетаБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ "МетаБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зі змісту заяв ОСОБА_1 від 01 липня 2021 року та від 14 вересня 2021 року, а також доданих документів вбачається, що нею вказано всі відомості та надано всі документи, які передбачені нормами матеріального права, для проведення реструктуризації боргу. Проте АТ "МетаБанк" безпідставно (неправомірно) відмовило ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації боргу за її заявою через ненадання довідки про доходи. Крім того, відповідь про відмову у проведенні реструктуризації у зв`язку з ненаданням документів про доходи направлена ОСОБА_1 з пропуском встановленого законом строку. Суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача у частині відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 20 000 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ "МетаБанк" залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя

від 09 червня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, подаючи заяви від 01 липня 2021 року та від 14 вересня 2021 року, ОСОБА_1 належним чином виконала вимоги законодавства щодо надання відомостей для проведення реструктуризації боргу. На підставі поданих позивачем документів банк зобов`язаний був провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання АТ "МетаБанк" провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Враховуючи обсяг понесених судових витрат, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 20 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Бєлан С. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 25 жовтня 2022 року в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 20 000 грн й ухвалити у цій частині нове судове рішення про стягнення вказаних витрат у розмірі 50 000 грн; змінити постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в частині відмови у стягненні витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, стягнувши

з АТ "МетаБанк" такі витрати у розмірі 18 000 грн.

У касаційній скарзі АТ "МетаБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказувала, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 21 вересня 2020 року у справі № 337/1526/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 29 липня 2021 року у справі № 640/14618/18.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 20 000 грн за відсутності належних підстав. Відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення витрат на правничу допомогу, що залишено судами поза увагою. З тексту оскаржуваних судових рішень не вбачається позицій судів щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на факт їх фактичної оплати чи можливої їх сплати в майбутньому. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд помилково відмовив позивачу у стягненні понесених ним витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження. Витрати позивача на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження були пов`язані як з апеляційною скаргою позивача (в частині лише судових витрат), так і з апеляційною скаргою відповідача. Позивач надала детальний опис виконаних адвокатом робіт, а також їх вартість.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень АТ "МетаБанк" посилається на пункти 1, 3 частини другої

статті 389 ЦПК України. Вказувало, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, від 26 вересня 2022 року у справі № 592/11862/21, від 09 червня 2021 року у справі № 355/1218/13-ц. Зазначало, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: чи необхідно для проведення обов`язкової реструктуризації зобов`язань позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, перевірити відповідність позичальника критеріям визначеним пунктом 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII, чи достатньо лише встановити подання позичальником повного переліку документів без їх правової оцінки.

Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що суди не звернули увагу на непроживання позивача в квартирі, яка є предметом іпотеки. Позивач не подала кредитору належної інформації стосовно членів сім`ї. Суди не здійснили безпосереднє дослідження всіх наданих доказів, наявних у матеріалах справи. Суд апеляційної інстанції надав перевагу доказам, які подані позивачем. Суди залишили поза увагою факт наявності в провадженні судів справ № 337/4780/20 та № 334/1303/21, які пов`язані з кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 перед АТ "МетаБанк".

Доводи інших учасників справи

АТ "МетаБанк" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило таку касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначало, що невідповідність сум, зазначених у попередньому розрахунку судових витрат та додатках до договору про надання правничої допомоги, порушує принцип змагальності сторін та право відповідача щодо доведення неспівмірності таких витрат, тому суд першої інстанції правильно зменшив їх розмір. Заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 50 000 грн не є співмірною зі складністю справи та часовими витратами на виконання робіт в цілому, а також істотно перевищує суму, заявлених у попередньому (орієнтованому) розрахунку. Також відсутні підстави для покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 через адвоката Бєлана С. В. подала до суду відзив на касаційну скаргу АТ "МетаБанк", в якому просила залишити без змін судові рішення в частині зобов`язання кредитора провести реструктуризацію за кредитним договором. Вказувала, що суди правильно вирішили спір по суті заявлених вимог, надали належну оцінку зібраним у справі доказам, а також правильно застосували норми права в цій частині.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

01 грудня 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Бєлана С. В. надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року.

06 грудня 2022 року АТ "МетаБанк" надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Бєлан С. В., на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "МетаБанк" на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року.

28 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що АБ "Металург", правонаступником якого є АТ "МетаБанк", і ОСОБА_1 15 грудня 2005 року уклали кредитний договір № 607600000155, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 35 002 дол. США на споживчі цілі зі сплатою 15,5 % річних строком на 180 місяців.

За кредитні кошти позивач придбала квартиру

АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15 грудня 2005 року.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 передала в іпотеку банку зазначену квартиру, що підтверджується іпотечним договором від 15 грудня 2005 року.

ОСОБА_1 01 липня 2021 року звернулась до банку із заявою, у якій просила провести реструктуризацію боргу за кредитним договором

від 15 грудня 2005 року № 607600000155.

Листом від 25 серпня 2021 року АТ "МетаБанк" відмовило ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації боргу за її заявою від 01 липня 2021 року, причиною відмови зазначено ненадання довідки про доходи. Доказів отримання ОСОБА_1 зазначеної відповіді (часу отримання) відповідачем суду не було надано.

ОСОБА_1 14 вересня 2021 року повторно звернулася до

АТ "МетаБанк" з указаним питанням (щодо реструктуризації боргу за кредитним договором).

Банк відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14 вересня

2021 року у зав`язку з відсутністю доходів у позивача.

У зазначених відповідях банку не вказано, яких документів, що вимагалися законом або банком, ОСОБА_1 не було долучено до заяви,

АТ "МетаБанк" не вимагало у позичальника подання інших документів, які були б відсутні.

Встановлено, що ОСОБА_1 разом із заявами про реструктуризацію надавала банку довідку про відсутність у неї доходу.

Суди також встановили, що, подаючи заяви від 01 липня 2021 року та

від 14 вересня 2021 року, ОСОБА_1 належно виконала вимоги матеріального права щодо надання відповідних відомостей для проведення реструктуризації боргу.

Так, ОСОБА_1 зазначено прізвище, ім`я та по батькові позичальника; найменування кредитодавця; інформацію про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване місце проживання позичальника; інформація про всі наявні у власності позичальника на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса).

До заяви долучено документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (довідку про осіб зареєстрованих у житлі, про доходи позичальника, розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно позичальника).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга АТ "МетаБанк" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 вказувала, що вона у визначений законом строк та порядок звернулася до відповідача із заявами про проведення реструктуризації грошового зобов`язання за кредитним договором, проте отримала безпідставну відмову (у зв`язку неподання документу про доходи). Зазначала, що відмова у проведенні реструктуризації є незаконною, оскільки вона подала всі визначені законом документи, зокрема, і довідку про відсутність доходу.

Заперечуючи проти заявлених у справи вимог, АТ "МетаБанк" вказувало, що позивач: не виконала вимоги закону щодо надання довідки про доходи іпотекодавця; порушила строк звернення до кредитора з відповідною заявою; у проваджені судів знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, що підтверджує неможливість реструктуризації зобов`язання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Відповідно до статті 2 Закону № 1734-VIII метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Стаття 3 Закону № 1734-VIII визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 1734-VIII реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1381-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом внесено зміни до Закону № 1734-VIII, а саме розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 7.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:

- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

- виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири АДРЕСА_2, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, зокрема, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

У справі, яка переглядається, судами установлено факт дотримання позивачем визначених цим підпунктом вимог.

Закон № 1734-VIII визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII критеріям (незалежно від дати укладення договору) та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII).

Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.


................
Перейти до повного тексту