ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 753/2993/20
провадження № 51-3777км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6,
захисника - адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100020009433, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки і жительки АДРЕСА_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2, раніше судимої за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року за ч. 1 і ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненої від відбування покарання з випробуванням на 3 роки іспитового строку,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 71 КК до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року та за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань остаточно їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
2. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно.
3. Так, ОСОБА_6 26 грудня 2019 року близько 16:00, перебуваючи в приміщенні магазину "Ашан", що на вул. Здолбунівській, 17 у м. Києві, намагалася викрасти продукти харчування, косметику, засоби гігієни, зоотовари, предмети побутової хімії та інші товари на суму 1780, 89 грн, проте своїх злочинних дій не довела до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки була викрита і зупинена працівниками гіпермаркету.
4. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Засуджена ОСОБА_6 у касаційній скарзі зі змінами до неї, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд не повідомив її належним чином про дату і час судового засідання та всупереч вимогам ст. 405 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК) розглянув справу без її участі, позбавивши можливості звернутися з останнім словом. Крім того, вказує, що апеляційний суд, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, порушуючи приписи ст. 419 КПК, не зазначив в ухвалі підстав, на яких визнав необґрунтованими наведені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про те, що суд першої інстанції усупереч положенням ч. 3 ст. 349 КПК, не з`ясувавши, чи правильно обвинувачена ОСОБА_6 розуміє суть пред`явленого їй обвинувачення та чи не оспорює вона фактичних обставин вчиненого, а також не переконавшись у добровільності її позиції та не роз`яснивши їй, що в такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, ухвалив розглядати кримінальне провадження у спрощеному порядку. Засуджена наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином і не дав відповіді на доводи сторони захисту про недоведеність її вини поза розумним сумнівом через неналежність і недопустимість доказів, отриманих з порушенням вимог закону. А саме через те, що сторона обвинувачення не довела розміру заподіяної шкоди, як того вимагає закон, шляхом проведення експертизи чи наданням суду видаткової накладної, а лише надала довідку про вартість товарів, видану неналежною особою, а крім того, в матеріалах справи немає постанови про призначення групи прокурорів, що свідчить про відсутність повноважень у прокурорів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на погодження обвинувального акта та підтримання державного обвинувачення в суді. На думку заявниці, апеляційний суд до того ж не звернув уваги на доводи сторони захисту про те, що її показання, наведені у вироку, не відповідають показанням, які вона давала під час судового засідання, а також про неповне дослідження судом першої інстанції даних про особу ОСОБА_6, які давали підстави для застосування до неї правил ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
6. Засуджена ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
7. Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню, просилазалишити без зміниухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 .
Мотиви Суду
8. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
9. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
10. При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
11. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
12. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
13. Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК. За правилами ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
14. Як видно з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в яких, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (нероз`яснення судом порядку розгляду справи за ч. 3 ст. 349 КПК та наслідків цього розгляду, недолучення до матеріалів кримінального провадження постанови про призначення групи прокурорів, невстановлення суми збитків, викривлення у вироку змісту показань підсудної, які вона давала в ході судового засідання), невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та безпідставне засудження ОСОБА_6 (обвинувачена не вкрала товари, а поклала до рюкзака і забула за них розрахуватися), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (незастосування до обвинуваченої, з огляду на дані про її особу й сімейне становище, правил ст. 75 КК), просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 .
15. Суд апеляційної інстанції, переглянувши матеріали кримінального провадження та належним чином перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, про що навів відповідні мотиви у своєму рішенні.
16. Спростовуючи твердження захисника про невиконання судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК, апеляційний суд правильно зазначив, що розгляд місцевим судом справи за спрощеною процедурою, а саме без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, можливий за наявності чотирьох обов`язкових умов: 1) сторони погоджуються з фактичними обставинами справи; 2)суд переконався в правильному розумінні сторонами зазначених обставинта в добровільності їхніх позицій; 3) суд роз`яснив учасникам судового розгляду про позбавлення права на апеляційне оскарження тих обставин, які ніким не оспорюються і не досліджуються в суді першої інстанції; 4) учасники судового розгляду надали згоду на проведення судового розгляду саме в такому порядку. Відсутність заперечень розуміється як згода сторін судового розгляду з недоцільністю дослідження доказів у провадженні через те, що ніхто не оспорює цих фактів. Визнання фактичних обставин істинними означає сприйняття їх такими, що відповідають реальній дійсності та є достатніми для доведення винуватості обвинуваченого. Суд зобов`язаний перевірити позиції сторін, а також розтлумачити наслідки застосування такого порядку дослідження доказів. Ці умови є обов`язковими, їх недотримання свідчить про незаконність проведення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
17. Апеляційний суд дійшов переконання, що з огляду на зазначені положення закону й дані матеріалів кримінального провадження судовий розгляд у суді першої інстанції було здійснено в точній відповідності до вимог закону, і зазначив в ухвалі, що, як убачається з журналусудового засідання від 25 травня 2020 року та його аудіозапису, після оголошення в судовому засіданні прокурором обвинувального акта ОСОБА_6 підтвердила зрозумілість пред`явленого обвинувачення. І саме від такого обвинувачення вонависловила бажання захищатися в суді самостійно. У судовому засіданні ОСОБА_6 повністю визнала свою вину в пред`явленому обвинуваченні в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно, щиро розкаялася та підтвердила обставини вчиненого правопорушення, які викладено в обвинувальному акті, із зазначенням часу, місця, способу, мети скоєння злочину, а також розміру і вартості викраденого нею майна, вказавши, що всі обставини було встановлено правильно. При цьому ОСОБА_6 не заперечувала проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК. Суд першої інстанції переконався у правильності розуміння ОСОБА_6 змісту обвинувачення та добровільності її позиції, а також роз`яснив обвинуваченій, що вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Переконавшись у добровільності позиції обвинуваченої, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти викладених в обвинувальному акті обставин, суд першої інстанції обґрунтовано за правилами ч. 3 ст. 349 КПК визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.