ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 501/2498/16-ц
провадження № 61-766св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М. та додаткову постанову цього суду від 17 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона є власником 21/50 частини житлового будинку з господарчими спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Власником інших 29/50 частин є ОСОБА_2 на підставі договору міни від 04 серпня 2005 року. Вказані частки були розраховані станом на 1991 рік. Оскільки, частки співвласників змінилися та на даний час не відповідають дійсності, вважала за можливе виділити в натурі її частку житлового будинку, здійснивши перерозподіл часток. Враховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати за нею право власності на 22/25 частки, а за ОСОБА_2 на 3/25 частки житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з житлового будинку літ. "А" загальною площею 93,1 кв. м, житловою площею 46,9 кв. м, та господарських будівель: сараїв літ. "З, И", вбиральні літ. "Н", літньої кухні літ. "О", навісу літ. "о", літнього душу літ. "П", навісу літ. "Р", навісу літ. "С", навісу літ. "Т", воріт № 1, огорожі № 2, цистерни № 3, воріт № 4;
- поділити житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями між співвласниками в натурі шляхом виділення їй 22/25 частки, що складається із житлового будинку літ. "А" квартира АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 3/25 частки, що складається з житлового будинку літ. "А" квартира АДРЕСА_3 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Смирнова В. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 22/25 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, - та в цілому складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 93,1 кв. м, житловою площею 46,9 кв. м, та господарських будівель: сараїв літ. "З, И", вбиральні літ. "Н", літньої кухні літ. "О", навісу літ. "о", літнього душу літ. "П", навісу літ. "Р", навісу літ. "С", навісу літ. "Т", воріт № 1, огорожі № 2, цистерни № 3, воріт № 4. Поділено житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в натурі шляхом виділення:
- ОСОБА_1 22/25 частки, що складається із: житлового будинку літ. "А" квартира АДРЕСА_2 : 2-1 коридор площею 5,2 кв. м, 2-2 передпокій площею 9,1 кв. м, 2-3 парна площею 5,2 кв. м, 2-4 житлова кімната площею 14,5 кв. м, 2-5 житлова кімната площею 16,3 кв. м, 2-6 санвузол площею 3,1 кв. м, кухня площею 9,3 кв. м, а всього по квартирі АДРЕСА_2 загальна площа 62,7 кв. м, житлова - 30,8 кв. м; господарських будівель та споруд - сарай літ. "З", сарай літ. "И", вбиральня літ. "Н", літня кухня літ. "О", навіс літ. "о", літній душ літ. "П", навіс літ. "Р", навіс літ. "С", навіс літ. "Т", ворота № 1, цистерна № 3;
- ОСОБА_2 3/25 частки, що складається із житлового будинку літ. "А" квартира АДРЕСА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі судового збору за пред`явлення позову та забезпечення доказів в сумі 8 978,56 грн, витрати за проведення судової експертизи в сумі 6 833,76 грн, витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці в установленому порядку побудувала та здала в експлуатацію спірне майно, тому воно не може вважатися самочинним будівництвом. Підставою для відмови ОСОБА_1 в державній реєстрації стала відсутність письмової заяви співвласника ОСОБА_2 про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна. Тому право власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, підлягає захисту на підставі статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, яке успадкувала ОСОБА_1 після смерті її батька ОСОБА_3, а також яке вона побудувала в установленому законом порядку на належній їй земельній ділянці, є законними та підлягають задоволенню. З урахуванням висновку експерта про можливість поділу, вказане майно підлягає поділу з припиненням права часткової власності ОСОБА_1 . В свою чергу, суд не вправі визнати право власності на майно за відповідачем, якщо така особа проти цього заперечує та відповідні вимоги не заявляє. Тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто на користь держави у спеціальний фонд Державного бюджету України із ОСОБА_1 судовий збір за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 240,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом встановлено невідповідність ані загальної площі, ані житлової площі, які зазначені ОСОБА_1 у будівельному паспорті за 2010 року, який було складено на початок виконання будівельних робіт, з технічним паспортом, який було складено у 2015 році, та який в подальшому був підставою для отримання декларації про готовність об`єкту до експлуатацію. На даний час у домоволодінні відсутні приміщення, які успадкувала ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, а саме сіни "а" (де розміщено кухню площею 7,2 кв. м, санвузол 4,3 кв. м), тамбур "а1" площею 3,2 кв. м, а самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, право власності на які не зареєстровано, до розрахунку часток у власності не включаються.
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто на користь держави у спеціальний фонд Державного бюджету України із ОСОБА_1 судовий збір за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 227,64 грн.
Ухвалюючи додаткове судове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що при звернені до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 551,20 грн та 275,60 грн на забезпечення доказів, а за збільшені позовні вимоги доплатила судовий збір у розмірі 8 151,76 грн, що в загальному розмірі складає 8 978,56 грн. Тому судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції складає 13 467,84 грн (8 151,76 грн х 150%). Оскільки постановою суду не в повному обсязі було вирішено питання про судові витрати та стягнуто судовий збір у розмірі 1 240,20 грн, то із ОСОБА_1 додатково підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12 227,64 грн (13 467,84 грн - 1 240,20 грн).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, в лютому 2022 року - касаційну скаргу на додаткову постанову цього суду від 17 лютого 2022 року, а в червні 2022 року на виконання ухвали судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2022 року- уточнену касаційну скаргу на зазначені судові рішення апеляційного суду, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд помилково послався на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) та не врахувавправових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 2-48/11 (провадження № 61-458св19), від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20), а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Касаційна скарга на додаткову постановуОдеського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року залишено без руху для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
На усунення недоліків, що зазначені в ухвалі судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2022 року заявник направила до суду запитувані матеріали.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2022 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до суду касаційної інстанції виправлені касаційні скарги, з визначенням передбачених статтею 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.
На усунення недоліків, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2022 заявник направила до суду запитувані матеріали.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року та додаткову постанову цього суду від 17 лютого 2022 року, витребувано матеріали справи № 501/2498/16 з Іллічівського міського суду Одеської області.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що до складу будівель, які підлягають поділу, входять об`єкти самочинного будівництва, не дав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема декларації про готовність об`єкта до експлуатації, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, технічним паспортам на спірний будинок, висновку судової будівельно-технічної експертизи від 06 лютого 2018 року, яким визначено можливість поділу спірного майна на дві частини, актам перевірок містобудівного законодавства. Згідно з рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 26 серпня 2010 року № 680 ОСОБА_1 погоджено прибудову бані до індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель на присадибній ділянці, а також запропоновано повідомити інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ДАБК) в Одеській області щодо початку виконання будівельних робіт. 13 вересня 2010 року інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт, а 13 квітня 2016 року відділом ДАБК виконкому Чорноморської міської ради Одеської області за № ОД 141161022147 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, на підставі якої об`єкт - прибудова літ. "аЗ" (бані) до індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд (літня кухня літ. "О", навіс літ. "С" - прийнятий до експлуатації. Встановивши, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, апеляційний суд зробив помилковий висновок про неможливість його поділу в порядку статті 367 ЦК України з припиненням на нього права спільної часткової власності. Також ОСОБА_1 не погодилась з розподілом судових витрат. Оскільки відповідач є батьком багатодітної сім`ї, був звільнений від сплати судового збору та не поніс судові витрати, тому відсутні підстави для стягнення таких витрат з неї на користь держави.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У липні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційні скарги в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Зазначав, що позивач отримала дозвіл на реконструкцію будинку за адресою: АДРЕСА_1, тобто за іншою адресою, так як житловий будинок, який намагається, поділити позивач знаходиться на АДРЕСА_1 . Оскільки постановою апеляційного суду від 30 листопада 2021 року не в повному обсязі вирішено питання про судові витрати, то суд апеляційної інстанції в порядку статті 270 ЦПК України з урахуванням положень статті 141 ЦПК України дійшов правильного висновку про стягнення із ОСОБА_1 додатково на користь держави у спеціальний фонд Державного бюджету України судового збору в розмірі 12 227,64 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів від 20 квітня 1989 року № 297, оформлено право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 загальною площею 46,5 кв. м, в тому числі житлової - 32,2 кв. м, а також самочинно побудовані будівлі: сарай літ. "Г", сарай літ. "Ж", сарай літ. "Д", на підставі якого на ім`я ОСОБА_4 було видано свідоцтво (т.2 а.с.144-145).
Рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів від 26 жовтня 1989 року № 770/15 визнано право власності за ОСОБА_3 на самочинно переобладнане приміщення кладової літ. "В" в жиле приміщення у житловому будинку на АДРЕСА_1 (т.2 а.с.146).
Крім того, на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів від 30 жовтня 1997 року № 510 ОСОБА_3 належала земельна ділянка, розташована на території Іллічівської міської ради в місті Іллічівськ на АДРЕСА_4, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, виданим 12 серпня 1998 року (а.с.61 інвентаризаційної справи).
Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів від 19 вересня 1991 року № 771 визнано право власності ОСОБА_5 на самовільно перебудовану кладову літ. "В" в житлову, площею 16,1 кв. м у житловому будинку на АДРЕСА_1 ; затверджено акт про закінчення будівництва (переобладнання) приміщення кладової (т.2 а.с.147).
За договором купівлі-продажу від 30 жовтня 1991 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд на АДРЕСА_1 . В договорі зазначено, що в користування покупця переходить літ. "А1" (переобладнана з кладової літ. "В") приміщення 2-1 площею 14,4 кв. м та 1/2 огорожі № 2 (т.2 а.с.148-149).
Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів від 24 березня 1993 року № 224 за ОСОБА_3 визнано право власності на сіни літ. "а" (де розміщено кухню площею 7,2 кв. м, санвузол площею 4,3 кв. м), тамбур літ. "а1" площею 3,2 кв. м, сараї літ. "З" і "Л", кладову-сарай літ. "И", навіс літ. "К" у житловому будинку на АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18, а.с.50 інвентаризаційної справи).
За договором купівлі-продажу від 13 січня 1997 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 17/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1, які складаються в цілому з кам`яного будинку літ. "А" загальною площею 46,6 кв. м, з господарськими спорудами: "Б, Ж, З, Л" - сараї, "Д" - душ, "К" - навіс, "И" - сарай кладова, "1-3" - дворові споруди. В договорі зазначено, що в користування покупця перейшло з житлового будинку літ. "А" приміщення 1-4 житловою площею 16,1 кв. м (т.2 а.с.150).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2002 року після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його брат ОСОБА_6 отримав 29/50 частин житлового будинку з господарчими спорудами на АДРЕСА_1, які складаються в цілому з кам`яного будинку житловою площею 46,6 кв. м, що розташований, на земельній ділянці площею 0,20 га, з господарчими спорудами "Б, Ж, З, Л" - сараї, "Д" -душ, "К" - навіс, "І" - сарай-кладова, "1-3" - дворові споруди (т.1 а.с.11).
За договору міни від 09 липня 2005 року, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, останньому у власність перейшло 29/50 частин житлового будинку з господарчими спорудами на АДРЕСА_1 та складається в цілому з будинку загальною площею будинку 75,6 кв. м, житловою площею 46,6 кв. м, літ. "А", душ літ. "Д", сараї літ. "Ж, З, И, Л", навіс літ. "К", вбиральня літ. "М", № 1-4 - дворові споруди, що розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 2 025 кв. м (т.1 а.с.10).
За договором міни від 04 серпня 2005 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, останньому у власність перейшло 29/50 частин житлового будинку з господарчими спорудами на АДРЕСА_1 , що складається в цілому з будинку загальною площею будинку 75,6 кв. м, житловою площею 46,6 кв. м, літ. "А", душ літ. "Д", сараї літ. "Ж, З, И, Л", навіс літ. "К", вбиральня літ. "М", № 1-4 - дворові споруди, що розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 1 999 кв. м (т.1 а.с.73).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 грудня 2005 року після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 отримала 21/50 частин житлового будинку з господарчими спорудами на АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці приватної власності площею 0,20 га, які складаються в цілому з житлового будинку житловою площею 46,6 кв. м, господарчих споруд "Д" - літній душ, "Ж, З, И, Л" - сараї, "К" - навіс, "М" - вбиральня, № 1-4 - дворові споруди. У свідоцтві також зазначено, що у користування спадкоємиці переходять із приміщень житлового будинку літ. "А": 2-4 (1-4) жила 16,1 кв. м, літ. "А1": 2-3 жила 14,4 кв. м, 1/2 частка огорожі № 2, літ. "а", літ. "а1" (т.1 а.с.9).
В листі від 21 вересня 2021 року № 1327 державним нотаріусом Іллічівської міської державної нотаріальної контори Бурлаченко К. І. зазначено про те, що оскільки в примітці довідки-характеристики, виданої комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" міста Іллічівська 18 жовтня 2005 року було вказано, що згідно з розпорядженням Іллічівської міської адміністрації Одеської області від 24 березня 1993 року № 224 на споруди - літ. "а", "а1" визнано право власності за ОСОБА_3, то в свідоцтво про право на спадщину були внесені ці споруди (т.1 а.с.33).
На підставі рішення Іллічівської міської ради від 22 грудня 2006 року № 146/49-V ОСОБА_1 отримала державний акт від 03 вересня 2007 року про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на АДРЕСА_4 (т.1 а.с.39).
Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 26 серпня 2010 року за № 680 погоджено ОСОБА_1 прибудову бані до індивідуального житлового будинку на присадибній ділянці на АДРЕСА_4 та запропоновано повідомити інспекцію ДАБК в Одеській області щодо початку виконання будівельних робіт (т.2 а.с.195).
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до інспекції ДАБК в Одеській області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт (т.2 а.с.201).
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок на АДРЕСА_1, виготовленого станом на 09 вересня 2015 року, житловий будинок складається з двох квартир: АДРЕСА_3 загальною площею 30,4 кв. м, в тому числі житлова - 16,1 кв. м, яка складається з коридору площею 6,3 кв. м, житлової кімнати площею 16,1 кв. м, кухні площею 8 кв. м; № 2 загальною площею 62,7 кв. м, в тому числі житлова - 30,8 кв. м, яка складається з коридору площею 5,2. кв. м, передпокою площею 9,1 кв. м, парної площею 5,2 кв. м, житлової кімнати площею 14,5 кв. м, житлової кімнати площею 16,3 кв. м, санвузлу площею 3,1 кв. м, кухні площею 9,3 кв. м. Загальна площа приміщень по літері А склала 93,1 кв. м, в тому числі житлова - 46,9 кв. м (т.1 а.с.19-25).
Актом від 09 серпня 2015 року підтверджується, що навіс літ. "К" та сарай літ. "Л" знесені повністю (т.1 а.с.26).
Згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої у відділі ДАБК виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області 13 квітня 2016 року за № ОД 141161022147, об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 - прибудова літ. "а3" (бані) до індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд (літня кухня літ. "О", навіс літ. "С") - прийнятий до експлуатації. В декларації також зазначено, що загальна площа нежитлових будівель об`єкта літ. "О", літ. "а3", літ. "С" - 99,9 кв. м (т.1 а.с.45-47).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 30704856 від 29 липня 2016 року було відмовлено у державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, оскільки в поданих документах вбачалися розбіжності загальної та житлової площі житлового будинку, а також у зв`язку з відсутністю письмової заяви співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (т.1 а.с.48).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційні скарги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.