ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 738/1961/15
провадження № 61-11306св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт";
відповідач - ОСОБА_1 ;
треті особи: приватне підприємство "ТВІН"; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Онищенко О. І., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" (далі - ПАТ Банк "Контракт") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО) на здійснення тимчасової адміністрації цього товариства звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, витребування майна та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позов обґрунтований тим, що 01 жовтня 2015 року ПАТ Банк "Контракт" здійснило відчуження прав грошової вимоги до Приватного підприємства "ТВІН" (далі - ПП "ТВІН") за договором № 25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, іпотечним договором від 29 березня 2013 року № 25/2013-01, договором поруки від 25 червня 2014 року № 25/2013-04, договором поруки від 25 червня 2014 року № 25/2013-05, договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .
З метою перевірки договору відступлення прав вимоги на предмет наявності підстав для нікчемності 09 листопада 2015 року операційний департамент ПАТ Банк "Контракт" провів розрахунок заборгованості позичальника станом на 01 жовтня 2015 року, який становив 5 618 856,69 грн, а відчуження прав вимоги за кредитним договором відбулося за 4 313 215,02 грн, що на 23,3 % менше за вартість, розраховану станом на 01 жовтня 2015 року.
З урахуванням вказаних порушень уповноважена особа ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк "Контракт" Шкурко В. М. видав наказ від 11 листопада 2015 року № 86 про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за номером 812, нікчемним. Банк надіслав на адресу відповідача повідомлення № 41/07-4808 про визнання договору відступлення прав вимоги нікчемним з вимогою про повернення отриманих майнових прав. Однак вказану вимогу відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
Враховуючи викладене, позивач просив:
- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов`язати ОСОБА_1 повернути майнові права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги й зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, на користь ПАТ "Банк "Контракт" шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують майнові права грошової вимоги;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року № 44944061, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.);
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року № 44944026, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.).
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2016 року приватне підприємство "ТВІН" (далі - ПП "ТВІН") залучено до участі у справі як третю особу.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що уповноважена особа ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк "Контракт" Шкурко В. М. видав наказ від 11 листопада 2015 року № 86 про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року нікчемним на підставі пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки ПАТ Банк "Контракт" здійснив відчуження майнових прав грошової вимоги за ціною, нижчою від звичайної (тобто оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості майна банку). Однак вказаний наказ уповноваженої особи ФГВФО визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі № 826/26098/15 і позивач не надав належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
В березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" (далі - ТОВ "ЕйПіЕс Україна"), яке є правонаступником ПАТ Банк "Контракт", подало апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року.
В травні 2019 року ТОВ "ЕйПіЕс Україна" подало заяву, в якій просило не приймати до розгляду у зв`язку з відкликанням апеляційну скаргу в частині оскарження рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року щодо вирішення позовної вимоги про витребування майна.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2019 року заяву ТОВ "ЕйПіЕс Україна" про часткове відкликання апеляційної скарги задоволено. Апеляційну скаргу ТОВ "ЕйПіЕс Україна" в частині оскарження рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування майна повернуто заявнику. В іншій частині відкрито апеляційне провадження у справі.
Справа розглядалася апеляційним судом неодноразово.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ЕйПіЕс Україна" відхилено, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі № 826/26098/15 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, яким визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Банк "Контракт" Шкурка В. М. від 10 листопада 2015 року № 86 про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за номером 812, закрито провадження у адміністративній справі. Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а при виявленні нікчемних правочинів ФГВФО, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою ФГВФО. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою ФГВФО - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача. Встановивши, що договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Банк "Контракт", є чинним, та те, що наказ № 86 від 10 листопада 2015 року про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року є внутрішнім документом банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося.
Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року (касаційне провадження № 61-12711св19) касаційну скаргу ТОВ "ЕйПіЕс Україна" задоволено частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що предметом позову є застосування наслідків нікчемного правочину, виявленого уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк "Контракт" відповідно до підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Суди попередніх інстанцій, розглянувши питання обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав, не врахували того, що вимога неплатоспроможного банку про застосування наслідків нікчемності правочину, виявленого відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Разом з тим, суд першої інстанції не забезпечив позивачу доступ до суду, не звернув уваги на ефективність та законність обраного ним способу захисту порушенного права та дійшов передчасного висновку про відмову в позові. Суд апеляційної інстанції ці недоліки не усунув, неправильно застосував норми матеріального права та не з`ясував фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору про застосування наслідків нікчемності правочину.
ТОВ "ЕйПіЕс Україна" змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (далі - ТОВ "Стар Інвестмент Ван"), що підтверджено рішенням учасника цього товариства від 30 травня 2019 року № 5.
За клопотанням ТОВ "Стар Інвестмент Ван" протокольною ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року ФГВФОзалучено до участі у справі як третю особу.
Останньою постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Стар Інвестмент Ван" задоволено частково. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову й відмовлено у задоволенні позову з мотивів наведених в цій постанові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного договору шляхом передання оригіналів документів не оскаржується. Апеляційний суд не встановив підстав для застосування з власної ініціативи наслідків нікчемного правочину за недостатністю для цього доказів. Відповідно до пунктів 1, 9 частини першої статті 2, частини третьої статті 10, статті 11, пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу першого пункту 18, пунктів 40, 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, питання, пов`язані з внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщеного на території України, та обтяжень таких прав (в тому числі й відомостей про їх припинення у будь-який спосіб, зокрема й за судовими рішеннями) є компетенцією державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно. Крім того, згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 . Враховуючи викладене висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позову в оскаржуваній частині є правильним, однак мотиви, з яких суд дійшов цього висновку, є помилковими. Тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову і залишенню без змін в іншій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 листопада 2022 року ТОВ "Стар Інвестмент Ван" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, а 22 грудня 2022 року - уточнену касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Стар Інвестмент Ван" права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують ці права грошової вимоги, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Менського районного суду Чернігівської області.
23 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Банк "Контракт", однак помилково не застосував наслідків недійсності нікчемного правочину та залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
В подібних правовідносинах постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 було задоволено позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договору шляхом витребування оригіналів документів.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У січні 2023 року ФГВФО подав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав її та просив задовольнити, посилаючись на те, щодоговір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Банк "Контракт" є нікчемним з моменту укладення в силу закону, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар Є. В. також подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Крім того, вимоги касаційної скарги ТОВ "Стар Інвестмент Ван" про скасування постанови Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Стар Інвестмент Ван" права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують ці права грошової вимоги, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, не можуть бути задоволені, оскільки ТОВ "Стар Інвестмент Ван" не оскаржувало в апеляційному порядку рішення місцевого в частині вирішення вказаних позовних вимог та рішення суду першої інстанції в цій частині вимог не переглядалося судом апеляційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 березня 2013 року між ПП "ТВІН" та ПАТ Банк "Контракт" укладено договір № 25/2013 про відкриття кредитної лінії, в пункті 2.2 якого зазначено, що ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 3 000 000 грн, а згідно з пунктом 2.3 - процентна ставка становить 24 % річних.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 додаткової угоди від 25 червня 2014 року № 1 до договору від 29 березня 2013 року № 25/2013 ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 4 000 000 грн. Процентну ставка за кредитними коштами в розмірі 3 000 000 грн визначено 24 % річних, а за кредитними коштами в розмірі 1 000 000 грн - 27 % річних.
29 березня 2013 року між ТОВ "ТД "ТВІН" та ПАТ Банк "Контракт" було укладено іпотечний договір № 25/2013-01 з майновим поручителем, в пункті 1.1 статті 1 якого вказано, що цей договір частково забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору № 25/2013 від 29 березня 2013 року. Предметом іпотеки за договором є нерухоме майно - нежитлові будівлі загальної площею 1 311,30 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
25 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ Банк "Контракт" укладено договір поруки № 25/2013-04, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язується солідарно у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання ПП "ТВІН" своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій та комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором від 29 березня 2013 року № 25/2013.
25 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ Банк "Контракт" укладено договір поруки № 25/2013-05, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язується солідарно у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання ПП "ТВІН" своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій та комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором від 29 березня 2013 року № 25/2013.
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди від 25 червня 2014 року № 1 до договору від 29 березня 2013 року № 25/2013 ПП "ТВІН" зобов`язується повернути суму кредиту до 27 березня 2015 року.
01 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 (новий кредитор) та ПАТ Банк "Контракт" (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні, за яким ПАТ Банк "Контракт" відступив ОСОБА_1 право вимоги, що випливають з договору № 25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, іпотечного договору № 25/2013-01 від 29 березня 2013 року, договору поруки № 25/2013-04 від 25 червня 2014 року та договору поруки № 25/2013-05 від 25 червня 2014 року.
Згідно з пунктом 1.3.1 договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні ОСОБА_1 отримала право вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 4 313 215,02 грн, а саме: 3 588 879,72 грн - заборгованість за кредитом; 240 332,79 грн - проценти; 484 002,51 грн - штрафні санкції.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору про відступлення права вимоги та зміни сторони ПАТ Банк "Контракт" та ОСОБА_1 домовилися, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором, іпотечним договором та договорами поруки становить 4 313 215,02 грн. ОСОБА_1 повинна виконати своє зобов`язання щодо сплати вартості відступленого права з договору № 25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, шляхом перерахування суми, зазначеної в пункті 2.1 цього договору у гривні на рахунок банку.
01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 сплатила 4 313 215,02 грн.
За витягами № 44944026, № 44944061 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено записи про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 від 01 жовтня 2015 року.
11 листопада 2015 року ПАТ Банк "Контракт" направив ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2015 року у зв`язку з тим, що наказом № 86 від 10 листопада 2015 року за підписом уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк "Контракт" Шкурка В. М. договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року визнано нікчемним на підставі підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону.