ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 808/3505/16
адміністративне провадження № К/9901/59205/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Сідельникової О.Л.,
представника третьої особи (ДПС України) - Бонки В.В.,
представника третьої особи (ГУ ДПС у Запорізькій області) - Панасенко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року (головуючий суддя - Татаринов Д.В., судді - Батрак І.В., Стрельнікова Н.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді - Ясенова Т.І., Головко О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Державна фіскальна служба України, Запорізька об`єднана державна податкова інспекція, про скасування рішення,
встановив:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліз" (далі - позивач, ТОВ "Еліз", Товариство) звернулося до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати наказ №1719 від 11 жовтня 2016 року в частині застосування до Товариства спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Обґрунтовуючи незаконність застосування обмежувальних заходів згідно із оскаржуваним наказом позивач вказував, що порушення законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності відбулося з підстав, незалежних від Товариства, натомість ним було ужито усіх можливих практичних заходів, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959-XII (далі - Закон №959-XII), з метою повернення валютних коштів на територію України.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті судами рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У своїх доводах заявник касаційної скарги зазначає, що підставою для застосування спеціальної санкції слугувало подання Державної фіскальної служби України, яке за формою та змістом відповідало частині третій статті 37 Закону №959-XII, відтак, у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не було передбачених законодавством підстав для незастосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу Міністерства - без задоволення. У доводах відзиву позивач повністю підтримує аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, поділяючи при цьому мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору.
Також у справі містяться спільні пояснення Державної фіскальної служби України та Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції, в яких вони висловлюють незгоду із прийнятими судами рішеннями та підтримують вимоги касаційної скарги відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 8 жовтня 2018 року (суддя-доповідач - Стародуб О.П., судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.) відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року задоволено заяви суддів Стародуба О.П., судді: Єзерова А.А., Кравчука В.М. про самовідвід від участі у розгляді справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13 вересня 2023 року між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративна справа передана на розгляд колегії суддів: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Блажівська Н.Є.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року справу прийнято до провадження судді Желтобрюх І.Л. та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Напередодні судового засідання від відповідача надійшли пояснення по справі, у яких повідомляється про перейменування Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 29 серпня 2019 року на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономрозвитку), а 21 травня 2021 року - на Міністерство економіки України (Мінекономіки).
Також, у судовому засіданні 11 жовтня 2023 року Судом здійснено заміну третіх осіб у справі, а саме: Державну фіскальну службу замінено на правонаступника - Державну податкову службу України (із кодом ЄДРПОУ 43005393; далі - ДПС України), а Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію, - на Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (із кодом ЄДРПОУ 44118663; далі - ГУ ДПС у Запорізькій області).
У судові засідання, призначені на 11 та 25 жовтня 2023 року, представник відповідача не прибув, скерувавши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, і, посилаючись на них, просив залишити касаційну скаргу Міністерства без задоволення. Зазначив, що усі доводи відповідача, якими він обґрунтовував свою позицію у спорі, були спростовані у ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій та отримали розгорнуту оцінку в судових рішеннях. У додатково наданих до суду письмових поясненнях, які були підтримані в судовому засіданні 25 жовтня 2023 року, представник позивача звернув увагу на те, що у зв`язку із втратою чинності положень статті 37 Закону №959-XII було скасовано дію спеціальних санкцій, застосованих згідно із цим Законом до 7 лютого 2019 року до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності.
Представники третіх осіб, - ГУ ДПС у Запорізькій області та ДПС України, в судовому засіданні також підтримали правову позицію, викладену в касаційній скарзі Мінекономіки, просили задовольнити вимоги останнього й скасувати ухвалені судові рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що відсутні підстави до задоволення касаційної скарги.
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з актом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Еліз" від 15 липня 2016 року №1032/08-28-14/13608660 з питань дотримання валютного законодавства за період з 6 листопада 2015 року по 13 липня 2016 року, проведеної ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя, встановлено порушення платником податків строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, а саме: №12/14 від 20 січня 2014 року з російською компанією ООО "Электротехнический Люберецкий инновационный завод М" - не отримано валютну виручку в сумі 5ʼ603ʼ 542 руб; №071/15 від 16 червня 2015 року з російською компанією ООО "Металл трейдерс" - не отримано валютну виручку в сумі 5ʼ 661ʼ 010 руб; №26082015/с від 26 серпня 2015 року з російською компанією ООО "Металл трейдерс" - не отримано товар на суму 2ʼ 220ʼ 000 руб; №25112015/с від 25 листопада 2015 року з російською компанією ООО "Металл трейдерс" - не отримано товар на суму 24ʼ 614ʼ 413,37 грн.
Керуючись приписами спільної Постанови Кабінету міністрів України та Національного банку України від 26 грудня 1995 року №1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю і валютного контролю" Державна фіскальна служба України направила до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України лист за №15555/5/99-99-14-06-16 від 9 вересня 2016 року про застосування спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII, до низки суб`єктів господарювання.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1719 від 11 жовтня 2016 року, відповідно до статті 37 Закону №959-XII, до ТОВ "Еліз" застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).
Не погоджуючись з прийнятими наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України на підставі пункту 2 Додатку до Наказу Міністерства економіки України від 11 жовтня 2016 року №1719, оскільки вина позивача в порушенні вимог статті 1 Закон №185/94-ВР відсутня.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до частини одинадцятої статті 5 Закону №959-ХІІ до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.
За правилами статті 37 Закону №959-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані, зокрема такі спеціальні санкції: індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.