ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №240/3941/19
провадження № К/9901/1181/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за №240/3941/19
за позовом Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області до Державного реєстратора комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгена Івановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Житомирський центр науково-технічної інформації та інновацій", за участю третьої особи на стороні відповідача - Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області, ОСОБА_1, про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Іваненко Т.В., суддів - Граб Л.С., Сторчака В.Ю.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У березні 2019 року Корольовський відділ державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:
- визнати дії державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгена Івановича щодо реєстрації відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", протиправними;
- скасувати державну реєстрацію відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, здійснену 15 лютого 2019 року за №45543073 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгеном Івановичем.
2. Наведені позивачем на обґрунтування цих вимог доводи зводяться до того, що 15 лютого 2019 року відповідач незаконно здійснив державну реєстрацію відчуження зазначеного нерухомого майна, зазначивши підставою виникнення права власності акт про проведення електронних торгів, які насправді не проводилися.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року позов Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення.
4. Місцевий адміністративний суд мотивував свої висновки тим, що відповідач вчинив оскаржувані реєстраційні дії попри те, що заявник не надав жодних документів, які підтверджують перехід права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.
5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2019 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
6. Апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за третьою особою, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію, стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року.
8. Мотиви скаржника зводяться до того, що спір у цій справі є публічно правовим, а отже підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства. Обґрунтовуючи свою позицію у цій частині, скаржник послався, зокрема, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі №128/3652/16-ц. На його переконання, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення і апеляційний суд не мав підстав для його скасування.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
9. 08 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.
10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Дашутін І.В., судді Єресько Л.О., Шевцова Н.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року касаційну скаргу позивача залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
12. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року задоволено клопотання скаржника та продовжено йому строк для усунення недоліків його касаційної скарги.
13. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі №240/3941/19.
14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого на підставі Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року №1848/0/78-20, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В., судді Мартинюк Н.М., Мельник Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду 25.10.2023 закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Позиція Верховного Суду
16. За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
18. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
19. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикційної належності та критеріїв розмежування спорів, предметом оскарження в яких є дії та рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, висновки із цього приводу наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня, 19 червня, 28 серпня, 06 листопада 2019 року у справах №826/9341/17, №802/385/18 а, №752/8287/18, №826/3731/18 та інших, які загалом зводяться до такого.
20. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
21. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
24. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
25. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів".