ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 500/4332/22
адміністративне провадження № К/990/18782/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на попередній посаді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року (у складі головуючого судді - Осташа А.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року (в складі колегії суддів: головуючого судді - Шавеля Р.М., суддів: Кузьмича С.М. та Матковської З.М.) у справі №500/4332/22,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. 05 грудня 2022 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Головнокомандувача Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправним та скасування пункту 2 параграфу 2 наказу №392 Головнокомандувача Збройних Сил України від 08 квітня 2022 року та поновлення на посаді.
2. У позовній заяві ОСОБА_1 було заявлено про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду, в обґрунтування чого, окрім іншого зазначалось, що 09 квітня 2022 року позивач отримав повідомлення від відділу кадрів Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про те, що він звільнений з посади, а на його посаду призначено майора ОСОБА_2 тощо.
3. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду окремої заяви про поновлення пропуску строку звернення до суду в якій вказати причини пропуску строку звернення до суду із доказами на підтвердження причин пропуску, проте відмінними від тих, що вказані в позовній заяві.
4. Від позивача 30.12.2022 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із долученою до неї заявою про поновлення строку звернення до суду, в якій, зокрема, зазначалося про неознайомлення із спірним наказом, перебуванням на лікуванні, знаходженням у різних відрядженнях, а також запровадженням воєнного стану. Позивач наголошував на тому, що із спірним наказом ознайомився лише 03.11.2022, а до того часу не міг з`ясувати причини звільнення з посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Поряд з цим, позивач вважав, що строк звернення до суду в даній справі регулюється нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема, статтею 233 КЗпП України.
6. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, а позовну заяву повернуто позивачу.
7. Суд першої інстанції зазначав, що за своєю категорією дана справа відноситься до справ з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема військова служба, а приписами ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Тому, суд першої інстанції не прийняв до уваги припущення позивача, що строк звернення до суду в даній справі регулюється нормами КЗпП України, зокрема, статтею 233 КЗпП України. При цьому, суд першої інстанції звертав увагу не те, що в позовній заяві позивач не заперечував, що для цієї категорії встановлено місячний строк для звернення до суду.
8. Щодо доводів позивача про те, що він не пропустив строк звернення до суду, оскільки про оскаржуваний наказ дізнався тільки 03.11.2022, суд першої інстанції зазначав, що позиція позивача є непослідовною, оскільки як в позовній заяві так і заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач визнавав, що пропустив строк звернення до суду, проте, зазначав, що не знав з яких підстав було винесено оскаржуваний наказ. Суд першої інстанції вважав, що сплив строку КАС України пов`язує з днем коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
9. Підсумовуючи повідомлені позивачем в позовній заяві обставини, суд першої інстанції вважав, що сплив строку звернення до суду із позовом про оскарження наказу про увільнення з посади почав спливати з 10 квітня 2022 року (наступного за днем коли ОСОБА_1 дізнався про порушення свої прав) і відповідно закінчився 10 травня 2022 року, а з позовом до суду позивач звернувся тільки 30.11.2022 (дата подання позовної заяви на пошту) - тобто з пропуском не тільки спеціального - місячного строку, а й загального - шестимісячного строку звернення до суду.
10. Щодо причин поважності пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначав, що неможливість подання позову у місячний строк з посиланням на те, що позивач в період з 09 по 12 квітня 2022 перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділені КНП "Кременецька опорна лікарня" та у період з 13 по 18 квітня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у військово-медичному центрі Західного регіону у м.Львів, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки вищезазначені обставини не перешкоджали позивачу 09.04.2022 подати позов до Тернопільського окружного адміністративного суду (справа №500/1823/22) з вимогою про оскарження наказів Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На переконання суду першої інстанції, перебування позивача в період з 01 травня 2022 року по 11 вересня 2022 року (понад 5 місяців) в різних місцях дислокації ВЧ НОМЕР_1 з відсутністю джерел електропостачання, засобів зв`язку та ракетними обстрілами, також не може вважатися поважними причинами, оскільки являються тільки голослівними твердженнями не підтвердженими належними доказами.
11. Суд першої інстанції також зауважив, що зміст позовних вимог та підстави позову давали можливість дійти висновку, що позивач очікував тієї обставини, коли рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/1823/22 набере законної сили (04.11.2022 - дата набрання законної сили), та оскільки, тільки після скасування в судовому порядку наказів Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як стверджує позивач в позовній заяві, у нього виникли підстави для скасування наказу №392 від 08.04.2022.
12. Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції та додатково зауважив, що позивач не довів, що в цій справі можливість вчасного звернення до суду з позовом не мала суб`єктивного характеру, тобто, не залежала від його волевиявлення. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, аргументи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду обґрунтовано не взяті до уваги судом першої інстанції.
13. Суд апеляційної інстанції додатково наголосив, що строки пропуску звернення позивача з цією позовною заявою до суду є значними; позивачу достеменно було відомо про його звільнення з посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1; згідно досліджених обставин ОСОБА_1 не перебував в стані невизначеності, оскільки продовжував нести військову службу вже в нових умовах; при цьому, об`єктивних та непереборних обставин, через які ОСОБА_1 своєчасно не звернувся до суду, в цій справі не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
14. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі № 500/4332/22, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
15. Вимоги касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанції не надано належної оцінки доводам позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
16. Позивач повторно зазначає про те, що в перші дні після увільненні - до 18 квітня 2022 року від перебував на лікуванні із серйозним захворюванням, яке не дозволяло йому подати позов й самостійно рухатися; зі змістом оскаржуваного наказу його ознайомлено не було та правових підстав для його увільнення від займаної посади роз`яснено не було. Позивач вказує, що згодом був направлений у відрядження у різні військові частини, що не дозволяло йому зайнятися оскарженням спірного наказу. Позивач зауважував, що як військовослужбовець перебував у розпорядженні вищого командування і не міг використовувати час військової служби для власних потреб, а у подальшому з 12.09.2022 по 27.09.2022 повторно перебував на стаціонарному лікуванні.
17. Як зазначає позивач, саме під час перебування у відпустці з 08.10.2022 по 07.11.2022 він звернувся за правовою допомогою, однак подати позов про скасування наказу не було змоги в силу відсутності самого змісту наказу; 03.11.2022 його адвокат у відповідь на адвокатський запит отримав лист від 21.10.2022, в якому містилася копія витягу з оскаржуваного наказу.
18. Отже, як вважає позивач, тільки 03.11.2022 він зміг ознайомитися зі змістом наказу про його звільнення та об`єктивно установити які саме права як військовослужбовця були порушеними та що є предметом доказування у даній справі.
19. Окрім цього, позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм процесуального права - статей 121, 122 КАС України, висловлених у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 14 грудня 2022 року у справі № 560/11700/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 31 липня 2019 року у справі №821/1896/15-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 440/5178/20, від 17 грудня 2021 року у справі №460/713/21, від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21, від 5 травня 2022 року у справах №520/9769/19, №420/18798/21 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
20. Виходячи з аналізу вказаної практики Європейського суду з прав людини, Верховного Суду та враховуючи обставини цієї справи, позивач вважає, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 121, 122 КАС України щодо строків звернення до суду, призвело до безпідставного повернення його позовної заяви, чим позбавило позивача гарантованого пунктом 1 статті б Конвенції права доступу до суду.
21. До Верховного Суду від Головнокомандувача Збройних Сил України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
22. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 25 травня 2023 року.
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
24. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №500/4332/22.
25. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
28. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
29. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 КАС України).
31. Водночас, частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
32. За правилами частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
33. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
34. Згідно з частинами 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
35. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
36. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення особи до суду з позовом про поновлення на військовій службі встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
37. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно з приписами частин 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
38. Предметом оскарження у цій справі є визнання протиправним та скасування пункту 2 параграфу 2 наказу №392 Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.04.2022 та поновлення позивача на посаді.
39. Відтак, як правильно встановив суд першої інстанції, даний позов поданий у правовідносинах, що виникли в межах прийняття, проходження та звільнення позивача з публічної служби.
40. За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
41. А тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що застосуванню підлягає частина 5 статті 122 КАС України, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.