ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 805/4817/15-а
адміністративне провадження № К/9901/31821/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків )
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року (Суддя: Хохленков О.В.),
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року (Судді: Компанієць І.Д., Сухарьок М.Г., Ястребова Л.В.),
у справі № 805/4817/15-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Шіппінг"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг" (далі позивач, ТОВ "Метінвест - Шіппінг") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (правонаступник, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 року № 0000374000/495/10/28-03-42 (т. 1 а.с. 4-15).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 204-210, т. 3 а.с. 67-69).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на неврахування судами попередніх інстанцій зафіксованого актом перевіри факту порушення ТОВ "Метінвест-Шіппінг" пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення останнім від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року в розмірі 6 045 350 грн, внаслідок недекларування контрагентом позивача, ДП "Донецька залізниця", податкових зобов`язань (що зафіксовано актом перевірки від 20.05.2015 року № 199/28-03-42/311158623). За висновками контролюючого органу, податковим законодавством встановлено прямий зв`язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковими зобов`язанням його контрагента і як наслідок, надходжень сум до бюджету, що свідчить про відсутність права позивача на податковий кредит. Враховуючи викладене, просив суд скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 3 а.с. 3-5).
05 липня 2017 року на адресу Суду від представника позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, які не спростовані доводами касаційної скарги, просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін. Додатково представник позивача зауважив на тому, що в доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на вимоги пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України без врахування змін, внесених Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII, а також просив врахувати висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, у відповідності до яких, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (т. 3 а.с. 44-49).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами камеральної перевірки даних задекларованих ТОВ "Метінвест-Шіппінг" (код ЄДРПОУ 31158623) в податковій декларації від 19.05.2015 року № 9100673785 (враховуючи уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань), правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року, відповідачем складений акт перевірки від 19.06.2015 року № 226/28-03-40/31158623 з висновками про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст.198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року на суму ПДВ 6 045 350 грн, що призвело до завищення рядка 24 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного податкового періоду)" (т.1 а.с.18-27, т. 2 а.с. 125-134).
Відповідно до змісту зазначеного акту перевірки, висновкам контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства (враховуючи інформацію з комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем) стало неподання контрагентом позивача ДП "Донецька залізниця" податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року та недекларування останнім податкових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень 2015 року (т. 3 а.с. 150-151). За наслідками розгляду заперечень позивача (від 03.07.2015 року № 15/07/90), висновки акта перевірки від 19.06.2015 року № 226/28-03-40/31158623 листом відповідача від 09.07.2015 року № 357/10/28-03-42 залишені без змін (т. 1 .с.28-39, т.3 135-140).
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 14.07.2015 року прийнято податкове повідомлення рішення форми "В4" № 0000374000/495/10/28-03-42, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року в розмірі 6 045 350 грн (т.1 а.с.16, т. 3 а.с. 141).
Задовольняючи адміністративний позов, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача із контрагентом ДП "Донецька залізниця" і як наслідок, свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту за квітень 2015 року та включення до його складу сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від цього контрагента. Також, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника податків в частині подання податкової звітності і декларування, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про неможливість включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту у квітні 2015 року внаслідок недекларування контрагентом позивача податкових зобов`язань т. 2 а.с. 204-210, т. 3 а.с. 67-69).
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011, № 4834-VI від 24.05.2012, № 1621-VII від 31.07.2014 з урахуванням змін, внесених Законом № 71-VIII від 28.12.2014; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014).